2015, № 3 (10), т. 1
Постійне посилання зібранняhttps://dspace.khadi.kharkov.ua/handle/123456789/6372
Переглянути
Перегляд 2015, № 3 (10), т. 1 за Автор "Cherednichenko, Yulia"
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
- Результатів на сторінці
- Налаштування сортування
Документ Джерела та напрями фінансового забезпечення водогосподарського комплексу України(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Левковська, Л. В.; Мандзик, В.М.; Чередніченко, Ю. Г.; Levkovs’ka, Ludmyla; Mandzyk, Valeriy; Cherednichenko, YuliaВ результаті дослідження проаналізовано економічний механізм та визначено джерела фінансового забезпечення водогосподарської діяльності. Встановлено, що сучасний механізм фінансово-економічного забезпечення водогосподарської діяльності є недостатньо ефективним, адже водне господарство тривалий час перебуває у стані постійної нестачі коштів, а велика кількість сучасних ринкових інструментів за допомогою яких у країнах з розвиненою ринковою економікою залучається фінансовий капітал у водогосподарський комплекс фактично не використовується. Крім того, однією з головних вимог ефективного функціонування водогосподарського комплексу є достатнє фінансове забезпечення процесу оновлення основних його фондів, що включає в тому числі пошук та створення джерел фінансово-економічного забезпечення модернізації водного господарства. Відповідно до розробленої класифікації встановлено, що пріоритетними у використанні є комплексні джерела фінансового забезпечення водогосподарської діяльності. Запропоновано напрями інвестиційного забезпечення водогосподарського комплексу України, які передбачають: заходи щодо активізації інвестиційної діяльності, стимулювання всіх учасників процесу водозабезпечення до ефективного водокористування, зміну схеми ціноутворення, зниження виробничих та трансакційних витрат тощо. Перспективним напрямом покращення фінансового забезпечення водогосподарського комплексу є застосування механізмів державноприватного партнерства. Основними перевагами державно-приватного партнерства для держави є: скорочення витрат на надання послуг; активізація інвестиційної діяльності; ефективне управління майном; економія фінансових ресурсів держави; використання досвіду приватних компаній; оптимізація розподілу ризиків; підвищення ефективності інфраструктури; стимулювання підприємницького мислення; рівний діалог між владою та бізнесом; збереження та створення робочих місць. Для приватного бізнесу: залучення бюджетних коштів до проекту; доступ до раніше закритих сфер житловокомунального господарства; розширення можливостей отримання пільгових кредитів під державні гарантії від міжнародних та вітчизняних фінансових установ на довгий термін; оптимізація розподілів ризиків проекту.