2013, № 2 (5)

Постійне посилання зібранняhttps://dspace.khadi.kharkov.ua/handle/123456789/6090

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 32

Удосконалення процесу планування маркетингових досліджень на підприємстві
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2013) Цуканова, В. Я.; Логвіненко, О. В.
Розглянуто процес удосконалення формування системи маркетингових досліджень на підприємстві і визначено порядок проведення маркетингових досліджень на сучасних підприємствах, з урахуванням побажань і переваг клієнтів. Надано структуру проекту дослідження брендів підприємств певної галузі. Відповідно до цього, процес проведення маркетингових досліджень на підприємстві певної галузі запропоновано представити у вигляді проекту дослідження брендів сучасних підприємств з точки зору думки споживача. Даний процес реалізації проекту запропоновано розбити на п’ять блоків: вивчення сприйняття категорії і брендів, тестування рекламних кампаній, експертна оцінка комунікації підприємств, реконструкція моделі ідеального підприємства. Розглянуто зміст кожного блоку проекту проведення маркетингового дослідження. Надано рекомендації щодо основних напрямків, які повинні бути розглянуті в кожному блоці. Запропоновано підхід оптимізації проведення маркетингових досліджень з метою формування ідеальної моделі підприємства на основі поглядів і переконань споживачів. В моделі розглянуто основні підходи до формування груп факторів, які повинні виступити в якості еталонних відповідей респондентів під час проведення дослідження. Дані фактори кожен споживач, який виступає в якості респондента, може доповнювати або обирати на свій смак. Предметом дослідження є підходи щодо удосконалення системи маркетингового дослідження на підприємстві. Метою даної статті є удосконалення методичних основ розробки заходів з формування системи маркетингових досліджень на підприємстві та оптимізації її роботи. Основними інструментами проведення дослідження були наступні: огляд та вивчення наукової літератури з теми дослідження, анкетування респондентів, економіко-фінансовий аналіз результатів дослідження діяльності підприємства на визначених ринках. В якості результату представлено процес удосконалення системи маркетингового дослідження, який підходив би будь-якому підприємству певної галузі. Також надано модель формування ідеального підприємства з точки зору користувачів його товарів та послуг.
Формирование системы управления эффективностью работы пассажирских автобусных станций (ПАС)
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2013) Стогул, О. И.; Щеблыкина, К. А.
Статья посвящена углублению теоретических и разработке научно-методических основ управления эффективностью работы пассажирских автобусных станций. Основной целью статьи является определение состава и содержания системы управления эффективностью работы ПАС. Представленная система сформирована на основе сочетания системного и процессного подходов. Предложен состав системы управления эффективностью работы ПАС. Предполагается формирование двух видов циклов – расширенного, который реализуется на уровне объединения автостанций, и элементарных, соответствующий отдельным процессам. Специальных функций управления эффективностью сгруппированы в блоки по разработке соответствующих решений, превращение их в конкретные управленческие действия, мониторинг и контроль за их реализацией. Функции управления реализуются на расширенном и элементарном цикле, которые представлены в виде трех блоков: решающего, преобразующего и информационно-контрольного. Система управления эффективностью представлена в виде иерархического целенаправленного контура по управлению непосредственно финансовыми процессами, процессами работы с персоналом и с клиентами, основными процессы ПАС. Таким образом, обоснованы состав и структура системы управления эффективностью работы пассажирских автобусных станций, которая представлена в виде взаимодействия управляющей и управляемой подсистем. Практическое значение полученных результатов заключается в том, что их реализация позволит предприятиям пассажирского транспорта сформировать систему управления эффективностью их деятельности, сформировать управленческие решения по контролю и обеспечению эффективной работы и повысить уровень организации работ по улучшению эффективности их функционирования.
Соціальна відповідальність як інструмент превентивного антикризового управління
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2013) Євтушенко, В. А.
Предметом дослідження є сучасне антикризове управління на засадах соціальної відповідальності тасталого розвитку. Мета – систематизація наукових поглядів на антикризове управління, обґрунтування превентивної стратегії антикризового менеджменту, виявлення конкурентних переваг соціальної відповідальності бізнесу та, на цій основі, надання рекомендацій із застосування превентивного антикризового менеджменту на принципах соціальної відповідальності і сталого розвитку. Методологічною базою для підготовки статті стали праці відомих західних, російських і українських економістів з предмету дослідження, результати власних розробок, аналіз основних міжнародних й українських технологій соціальної відповідальності, знаходження конкурентних переваг КСВ для антикризового управління. Для досягнення поставленої мети використані методи: діалектичний, історичний, логічний, системний, статистичний. У результаті дослідження визначені сутність, види та етапи сучасного антикризового управління. З метою розробки та реалізації антикризових заходів автором надано власне визначення сучасного антикризового управління: превентивний менеджмент, спрямований на попередження можливих важких ускладнень у ринковій діяльності, підвищення конкурентних переваг та забезпечення успішного стабільного господарювання. Досліджені основні переваги використання соціально-відповідальних технологій на мікро- та макрорівні: покращення іміджу і ділової репутації, підвищення довіри з боку різних стейкхолдерів, полегшення доступу до інвестицій, вихід на міжнародні ринки, рост прибутковості і конкурентоспроможності і т. і., що є основою реалізації стратегії сталого розвитку. В роботі запропонована концепція превентивного антикризового управління на засадах соціальної відповідальності та сталого розвитку.
Оцінка результативності організації управлінської діяльності на підприємстві
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2013) Лаврова, Ю. В.
Стаття присвячена питанню оцінки результативності управлінської діяльності на основі підходу, що базується на врахуванні інтересів різних груп економічних агентів підприємства. Вказаний підхід є актуальним в умовах кризових економічних явищ, оскільки дозволяє виявити ступінь задоволеності і клієнтів підприємства і персоналу, оцінити досягнення економічних цілей власників підприємства, тобто визначити доцільність подальшого функціонування. Метою запропонованого методичного підходу є виявлення «вузьких місць», усунення впливу яких підвищить результативність функціонування системи управління. Результати оцінки використовуються для обґрунтування необхідності заходів з вдосконалення організаційної структури та процесу управління підприємством, з метою забезпечення їх розвитку або відсутності такої необхідності. Основним джерелом інформації для даної оцінки є бухгалтерська (фінансова) звітність, дані з обліку кадрів, внутрішня документація, що регламентує діяльність управлінського персоналу. Етапи проведення вказаної оцінки наступні: збір, систематизація даних, що формують інформаційне поле дослідження; експрес-оцінка – визначення інтегрального показника «узгодженості»; розрахунок значень часткових показників за критеріями: досягнення встановлених підприємством цілей, упорядкування структури управління та зв’язків між підрозділами, адаптивність до змін у зовнішньому середовищі, врахування інтересів менеджерів – комплексна оцінка результативності організації управлінської діяльності;. порівняння розрахованих значень з тими, що рекомендуються; 5. ухвалення рішення про необхідність здійснення коригуючих дій, спрямованих на підвищення результативності організації структури та процесу управління. Запропоновані показники, являють собою збалансовану інформаційну модель, яка якнайповніше охоплює істотні характеристики об'єкта оцінки, відображають у своїй сукупності існуючі сучасні підходи до розуміння сутності результативного функціонування системи управління підприємством. Для досягнення мети дослідження використано системний підхід, методи теоретичного узагальнення та формалізації.
Організаційна культура торговельного підприємства
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2013) Огієнко, С. О.; Злобіна, В. О.
Стаття присвячена розгляду проблем управління організаційною культурою на торговельному підприємстві, що виникають через недостатній досвід у сфері управління вітчизняних підприємств. На сьогоднішній день найважливішим джерелом конкурентних переваг соціально‐економічних систем стають не стільки фінансові й матеріально‐технічні фактори, скільки розвиненість та особливості їхньої організаційної культури. В Україні дослідження проблем організаційної культури тільки започатковуються, а тому не мають системного характеру та належного обґрунтування питання оцінки організаційної культури підприємства в цілому та окремих її елементів. У зв'язку з цим у статті проведено аналіз робіт деяких авторів, присвячених дослідженню поняття «організаційна культура» та сформульовано визначення даного поняття. Визначена мета створення організаційної культури на торговельному підприємстві. Також у роботі дано визначення таким поняттям як: «технологія управління» і «технологія управління організацією». У зв'язку з тим, що вітчизняні торгові підприємства не приділяють належної уваги питанням організаційної культури, у статті запропоновано використання зарубіжного досвіду в цій галузі. Розглянуто один з популярних підходів до управління організаційною культурою – «інтелектуальна організація». Головною якісною характеристикою інтелектуальної організації стає перехід від адміністративного контролю та координації до прямої відповідальності та контролю виконавців, які працюють у взаємопов'язаних групах, які складаються з рівних за рангом людей. Саме вони в новому столітті будуть створювати потужну високорозвинену економіку, неможливу без розвитку та експлуатації сукупного творчого потенціалу її учасників. Застосування зарубіжного досвіду в управлінні організаційної культури торговельного підприємства надасть позитивний вплив на діяльність підприємства.
Удосконалення системи управління торговою мережею на умовах франчайзингу
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2013) Цуканова, В. Я.; Суркова, М. К.
Предметом дослідження є система управління торговою мережею на основі франчайзингу. Мета роботи - розробка рекомендацій та удосконалення системи управління торговою мережею на умовах франчайзингу, удосконалення функції контролю в системі управління франчайзинговою системою, розгляд юридичних питань функціонування франчайзингу в Україні. Для вирішення поставленої мети автори використовували методи логічного аналізу, порівняння, узагальнення. Результатом дослідження є удосконалена система управління франчайзинговою системою за рахунок значного спрощення функції контролю, франчацзер і франчайзі представлені як дві обособлено функціонуючі одинці бізнесу на взаємовигідних рівноправних умовах. Також отримали подальший розвиток загальні умови розвитку торгової мережі на умовах франчайзингу. Проаналізовано стан законодавчої бази про франчайзинг в Україні, розроблено проект закону «Про франчайзинг». Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що в роботі запропоновано один з найефективніших напрямів розвитку торгових підприємств – побудова торгової мережі на основі франчайзингу. Також зроблені пропозиції щодо проекту закону «Про франчайзинг», основної метою якого є систематизація в одному документі основних положень щодо юридичних основ франчайзингу, з обліком національних особливостей розвитку економіки, торгівлі, підготовки фахівців та ін.. Сфера застосування розробок – торговельні та виробничі підприємства, що розвиваються. Франчайзинг дозволяє підприємцям розвиватися більш швидко, ніж будь-яка інша система, це перевірена система розвитку, і ніяка інша система не може з нею змагатися по ефективності. В той же час франчайзинг дозволяє використовувати енергію, таланти і амбіції людей, які не виконували б роботу в традиційних умовах найму чи в чужому бізнесі.
Марочний капітал як фактор забезпечення ринкової капіталізації підприємства
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2013) Ковалевська, А. В.
В статті порушується проблема взаємозв’язку та взаємозалежності показника капіталізації підприємства та вартості торговельної марки. Авторський підхід заснований на тому, що показник капіталізації підприємства є найбільш об’єктивним та сучасним показником, що відображує рівень ефективності діяльності суб’єкту господарювання. Значення даного показника залежить від численних факторів та складових. Одним із впливових факторів визначено фактор вартості торговельної марки – показник марочного капіталу, який відображує вартість суттєвої складової нематеріальних активів підприємства. Це обумовило мету роботи – визначення сутності марочного капіталу та його впливу на капіталізацію підприємства. Доведено, що марочний капітал є суб’єктивною нематеріальною оцінкою марки з позиції споживача; є складовою нематеріальних активів підприємства, яка обов’язково має бути врахована в процесі визначення вартості бізнесу. Саме вартість торговельної марки разом із лояльністю і прихильністю споживачів є маркетинговими джерелами створення вартості підприємства. Проведений аналіз підходів до формування маркетингових активів підприємства доводить, що формування марочного капіталу має відбуватися у межах використання концепції Invest in, яка передбачає вживання спеціальних заходів і маркетингових програм, спрямованих на всі групи інтересів зацікавлених осіб, які, в свою чергу, зацікавлені у зростанні капіталізації бізнесу. Саме в межах використання даного підходу підприємство вирішує питання зростання власної інвестиційної привабливості, зростання показника капіталізації за рахунок нематеріальних активів. При цьому маркетинг розглядається як інвестиційна діяльність, що здійснюється не лише з метою отримання прибутків, а й задля вирішення соціальних та екологічних питань, які є відображенням загальних суспільних інтересів. Наголошено, що важливо при цьому дотримуватися принципів соціально відповідального бізнесу шляхом реалізації соціальних програм та здійснення соціальних інвестицій. Реалізація соціально відповідальної діяльності принесе підприємству довгострокові очікувані вигоди.
Оценка государственного финансирования развития туризма в Украине
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2013) Максимюк, Н. В.
В статье изучены процесс финансирования туризма и направления использования средств государственного бюджета Украины и бюджета АР Крым. Цель исследования - оценка государственного финансирования развития туризма в Украине в целом и в АРК в частности. Достижение цели исследования основано на результатах использования: 1) графического метода для анализа динамики расходов на финансовую поддержку развития туризма из государственного бюджета Украины и динамики расходов на мероприятия по подготовке к курортному сезону в бюджете АРК за счет средств общего фонда; 2) регрессионного метода математической статистики изучения связей для построения уравнения простой линейной регрессии, которая адекватно описывает взаимосвязь между государственными расходами на услуги, предоставляемые на коллективной основе, и прямым вкладом туризма в ВВП Украины. Результаты: усовершенствован процесс государственного финансирования развития туризма в Украине и методический подход к оценке воздействия государственного финансирования туризма на ВВП индустрии туризма (прямой взнос). Сферами применения результатов является государственное управление туристической деятель- ностью в Украине и менеджмент на предприятиях индустрии туризма. В результате исследования выявлены проблемы: нестабильное финансирование туризма в Украине и в АРК в том числе за счет бюджетных средств, недостатки в документах, определяющих порядок использования государственных средств, и др. Даны рекомендации по усовершенствованию государственного финансирования развития туризма в Украине, например, необходимо: совершить переход системы сбора статистической информации на систему вспомогательных счетов по туризму (TSA); обеспечить стабильный характер государственного финансирования стратегических целей; повысить эффективность государственного финансирования путем построения партнерских отношений государства с бизнесом, общественными организациями и вузами, и др.
Формування та розвиток конкурентних переваг підприємства в сучасних умовах роботи на ринку
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2013) Буднік, М. М.; Криворучко, Є. С.
Розглянуто метод забезпечення та розробки конкурентних переваг з урахуванням специфіки діяльності та чинників підприємств. Однією зі стратегічних задач забезпечення розвитку економіки України на сучасному етапі є підвищення конкурентоспроможності підприємств. Важливий фактор вирішення даної задачі – створення ефективної системи управління на підприємствах, яка б забезпечувала їм стійкі конкурентні переваги на ринку. Метою даної статті є визначення чинників, які дозволили забезпечити високу результативність формування та методичне забезпечення управління конкурентними перевагами підприємства. Предметом дослідження є управління конкурентними перевагами підприємства. Дослідження проводилося шляхом аналізу фундаментальних положень економічної теорії, наукових праць вітчизняних і закордонних вчених-економістів, які стосуються проблем формування та розвитку конкурентних переваг підприємства. Розроблено адаптовану модель формування конкурентних переваг та їх розподілу відповідно до позиції підприємства на конкурентній карті ринку, яка дозволить підприємствам торгівлі більш точно визначати фактори конкурентних переваг, які необхідно розвивати на даному етапі життєвого циклу підприємства. Фактори конкурентних переваг визначаються на основі адаптованої моделі М. Портера та розрахунку коефіцієнта Кендалла. Фактори з найбільшою узгодженістю прив’язуються до позиції підприємства, яка визначається за допомогою побудови конкурентної карти ринку. Результатом є пропозиції щодо формування та розвитку конкурентних переваг сучасного підприємства відповідно до його позиції на конкурентній карті ринку. Наукова новизна одержаних результатів полягає в розвитку теоретичних положень та розробці практичних рекомендацій щодо формування стратегії досягнення конкурентних переваг підприємств торгівлі.
Удосконалення ефективності збутової діяльності торговельного підприємства
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2013) Огієнко, С. О.; Мижирицька, А. А.
Розробка збутової політики має на меті визначення оптимальних напрямів та засобів, необхідних для забезпечення найбільшої ефективності процесу реалізації товару, що передбачає обґрунтований вибір організаційних форм та методів збутової діяльності, які зорієнтовані на досягнення поставлених кінцевих результатів. Завдяки правильно обраній політиці збуту і оптимізованим збутовим процесам можна боротися за збільшення частки ринку і конкурентні переваги у формі скорочення витрат на збут. Дана стаття присвячена вирішенню актуальної економічної проблеми, а саме удосконалення ефективності збутової політики на торговельних підприємствах. Були розглянуті основні поняття та теоретичні положення, що стосуються ефективності збутової діяльності торговельного підприємства, яке діє в сучасних умовах ринку. Проаналізовано основні функції збуту. Сформульовано сучасні засоби стимулювання збуту, наводиться їх коротка характеристика. Розглянуті елементи стратегії збуту, виділені основні поняття. Основною метою роботи є аналіз систем збуту на сучасних торговельних підприємствах та виявлення недоліків у їх роботі. Незважаючи на непросту економічну ситуацію, є можливість для агресивного органічного зростання для підприємств усіх розмірів. Але захоплення нових часток ринку при забезпеченні й поглибленні існуючих відносин з клієнтами вимагає системного підходу, підкріпленого практичними заходами, які полегшують співпрацю зі споживачем. Результатом є інтегровані, гнучкі рішення щодо управління продажами, які спрямовані на удосконалення збутової діяльності та забезпечують прозорість результатів продажів. Розроблені рекомендації щодо покращення роботи системи збуту на торговельному підприємстві, основним видом діяльності якого є роздрібна торгівля. Зроблено висновок про необхідність створення служби збуту на кожному торговельному підприємстві.
Определение стоимости жилой недвижимости вторичного рынка для целей налогообложения
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2013) Жуков, П. П.
Рассмотрен подход определения оценочной стоимости жилых объектов недвижимости на вторичном рынке, для целей налогообложения. Целью данной работы является рассмотрение вопроса определения оценочной стоимости предлагаемого к продаже объекта жилой недвижимости для целей налогообложения с маркетинговых позиций через ценность того или иного параметра, которые прямо или косвенно влияют на формирование цены продажи, как со стороны продавца, так и со стороны поку- пателя. Для установления цены на объект недвижимости для продажи с точки зрения покупателя можно использовать метод priсe sensitivity meter (PSM), который принадлежит к методам «восприятия ценности». Этот метод был предложен голландским экономистом Ван Вестендером. Для определения рыночной стоимости объекта оценки в материальной форме с применением сравнительного подхода информация о подобном имуществе должна отвечать таким критериям: - условия соглашений покупки-продажи или условия предложения относительно заключения таких соглашений не должна отличаться от условий, отвечающим требованиям, выдвигаемых для определения рыночной стоимости; - продажа подобного имущества состоялась с соблюдением типичных условий оплаты; - условия на рынке подобного имущества, которые определяли формирование цен продажи или предложения, на дату оценки существенно не изменились или изменения, которые состоялись, могут быть учтены. Основными элементами сравнения являются характеристики подобного имущества по месту его расположения, физическими и функциональными признаками, условиями продажи и тому подобное. Результаты работы предполагаются использовать при разработке алгоритма и программы для альтернативной оценки объектов жилой недвижимости вторичного рынка для целей налогообложения.
Аналіз ділової активності підприємства як системна оцінка ефективності використання власних ресурсів
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2013) Анісімова, О. М.
Предметом дослідження є сутність поняття «ділова активність», яке є багатокритеріальним. Метою статті є розкриття характерних ознак поняття ділова активність, обґрунтування взаємодії видів активності підприємства та обґрунтування комплексного підходу до оцінки ділової активності підприємства. Прерогатива показників ділової активності полягає у визначенні інтенсивності економічного зростання. Проведене дослідження визначень «ринкова активність підприємства» і «ділова активність підприємства» свідчать, що ринкова активність – характеризує діяльність підприємства у зовнішньому ринкову середовищі, має певний рівень інтенсивності і обмежена конкретним ринком і часовим терміном, а ділова активність підприємства пов’язана з внутрішніми чинниками розвитку підприємства : швидкість обороту матеріальних та фінансових ресурсів підприємства за відповідний період, шви дкість обороту вкладеного в них капіталу, аналізу стану оборотних активів та швидкість оборотності його кредиторської заборгованості, що дає можливість визначати рівень ефективності використання ресурсів підприємства; з'ясувати, доцільність використання вкладених коштів підприємства протягом фінансового циклу; визначити наявні можливості щодо зміцнення фінансового стану підприємства, його платіжної дисципліни і становища на ринках акцій, продукції та послуг. Результати дослідження можуть бути застосовані для розрахунку рівня ділової активності на промислових підприємствах. Зроблено висновки, що від оптимального розміру та структури оборотних активів підприємства, ступеня забезпечення їх власними джерелами формування та ефективності використання залежить рівень ділової активності суб'єкта господарювання, ефективність та кінцевий результат його діяльності, що є особливо актуальним саме зараз, коли в Україні на більшості підприємств досі остаточно не вирішена проблема оптимізації розміру оборотних активів.
Управління персоналом промислових підприємств і комплексна оцінка його трудової діяльності
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2013) Філіпішин, І. В.
В статті проаналізовано організацію процесу управління розвитком персоналу промислового підприємства і його комплексна оцінка за показниками: рівень середньомісячної заробітної плати працівників, коефіцієнт співвідношення середньомісячної заробітної плати працівників підприємства із мінімальною середньомісячною заробітною платою; частота захворювань персоналу, частота виробничих травм на підприємстві, коефіцієнт декретних відпусток на підприємстві; коефіцієнтом підвищення рівня освіти працівників, питомою вагою раціоналізаторів і винахідників серед працівників; коефіцієнт рівня трудової дисципліни, що базується на результатах аналізу стану розвитку персоналу з метою визначення пріоритетних напрямів його реалізації, підвищення якості кінцевих результатів виробничої діяльності підприємства та визначення джерел фінансування обґрунтованих управлінських рішень з управління персоналом. Реалізація функцій управління розвитком персоналу промислового підприємства спрямована на забезпечення сприятливих умов здійснення трудової діяльності працівників.
Проблема теневого рынка занятости в России (на примере Тамбовской области)
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2013) Манохин, А. Ю.
На современном этапе исторического развития во многих странах, независимо от господствующей в них социально-экономической системы, наблюдается рост теневого рынка труда. Это масштабное и серьезное явление, имеющее сложную структуру, способное влиять на социальную и политическую ситуацию в конкретной стране. Возрастающий объем нелегального рынка труда в российской экономике актуализировал изучение теоретических и практических проблем организации нелегального рынка занятости. Возникновение рынка теневого рынка труда стало действенным фактором, оказываю- щим существенное влияние на всю структуру занятости. Особое значение это имеет для дотационных регионов, например, такого как Тамбовская область. Предметом исследования является изучение структуры регионального теневого рынка труда, формирования новых методов исследования проблемы управления занятостью, разработки новой политики занятости населения. Целью настоящего исследования является комплексный анализ состояния и основных направлений развития неформального рынка труда на региональном уровне и оценка эффективности используемых средств и механизмов воздействия на современный рынок труда в России. Теоретико-методологической основой исследования являются методологические и методические принципы организации исследовательской деятельности, разработанные отечественным и зарубежными авторами в области экономики. Результаты исследования могут быть использованы в разработке региональных программ и мероприятий, направленных на формирование регионального рынка труда. Исследование причин, природы и последствий негативных процессов теневого рынка занятости как социальной основы криминализации экономики требует постановки и анализа, сравнительно новых для российской экономической теории вопросов.
Теоретико-методичні основи підприємницької діяльності в Україні
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2013) Майборода, Ю. В.
У статі розглянуто найбільш поширені науково-методичні підходи до визначення підприємництва, його ролі, місця і значення в становленні ринкової економіки. Розглянуто класичні ліберальні теорії підприємництва, в яких підприємець розглядається як особа, що має особливі підприємницькі здібності та оже і хоче ризикувати. Класична теорія не визначає ніяких підходів до підприємництва, окрім економічних. Узагальнено теоретико-методичні підходи до визначення підприємництва, його ролі та значення у розвитку економіки, що запропоновані у класичних теоріях, і визначено загальні риси наукових підходів до підприємництва: класичні теорії не розглядають процеси, що стосуються підприємницької діяльності, технологію підприємництва і не акцентують увагу на соціальних аспектах управління підприємництвом; підприємництво розглядається як феномен, який неможливо відділити від капіталу, що виступає ключовим фактором його функціонування. У статті визначено, що сучасні економічні теорії підприємництва спрямовані на перехід від описового характеру, що передбачався у класичних теоріях. Сучасна економічна наука, розглядаючи питання підприємництва, першочергової метою вбачає розробку дієвих інструментів, що спрямовано на вирішення питань сталого соціально-економічного розвитку. Виділено напрями, за якими розвиваються дослідження підприємництва у другій середині двадцятого і на початку двадцять першого століття: напрям, що акцентує увагу на соціально-економічних питаннях підприємництва; напрям, який системно вивчає підприємництво як частину соціально-економічних систем; напрям, який визначає підприємництво як складову соціально орієнтованої економіки; напрям, який вивчає підприємницьку діяльності в умовах невизначеності та ризиків; напрям, який аналізує організаційні й управлінські аспекти підприємницької діяльності; напрям, що розглядає теоретикометодичні підходи до формування ефективної регуляторної політики.
Класифікація автовиробників України
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2013) Приходько, Д. О.
Дослідження діяльності світових автовиробників, пожвавлена цікавість до вартості їх брендів, обумовлює актуальність дослідження автомобільної промисловості України, у тому числі дослідження вартості брендів українського автопрому. Дана стаття присвячена огляду основних автовиробників України та їх брендів. Виявлено, що автомобільна промисловість України представлена виробництвом легкових, вантажних автомобілів, виробництвом автобусів. Деякі підприємства паралельно ще розвивають напрям з виробництва тролейбусів та займаються суміжною діяльністю пов’язаною з автобудуванням. Встановлено, що підприємства українського автопрому можна поділити на виробничі підприємства, що входять до складу корпорацій та виробничі підприємства, що діють як самостійні виробники. Простежується особливість, що найбільш крупні автовиробники України входять до складу корпорацій, самостійні автовиробники зазвичай є невеликими. Не всі підприємства Українського автопрому характеризуються повним циклом виробництва, деякі з них займаються повноцінною збіркою авто за відповідними дозволами та ліцензіями. До підприємств з повним циклом виробництва можна віднести Публічне акціонерне товариство «Запорізький автомобілебудівний завод» та Публічне акціонерне товариство «АвтоКрАЗ». Всі інші підприємства характеризуються збіркою автомобілів на базі агрегатів інших провідних підприємств. За результатами розглянутих підприємств було виявлено, що не всі автовиробники України мають власний бренд під яким виробляють продукцію, більшість з них випускають продукцію під брендом інших підприємств на основі відповідних дозволів та ліцензій. Було визначено торгові марки, якими володіють автовиробники України. Перспективою досліджень у даному напрямі є оцінка вартості брендів українського автопрому.
Актуальність проблеми управління запасами на торговельному підприємстві
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2013) Огієнко, С.О.; Коваль, Т. М.
Стаття присвячена розгляду проблем управління запасами на торговельному підприємстві, які виникають через суперечності основних сфер бізнесу (маркетингу, торгівлі та фінансів). Сформульовані цілі кожної сфери бізнесу стосуються запасів. В даний час у вітчизняній і зарубіжній літературі немає єдиної думки щодо визначення термінів «запаси» і «товарні запаси». У зв'язку з цим у статті проведено аналіз робіт деяких авторів, присвячених дослідженню управління запасами і було визначено, що запаси торгового підприємства визначаються як товарні. Сформульовано визначення поняття «товарні запаси». Визначена мета створення товарних запасів на торговельному підприємстві. Також у роботі дано визначення таким поняттям як: «управління запасами» і «ефективне управління запасами». У зв'язку з тим, що вітчизняні торгові підприємства не приділяють належної уваги питанням управління запасів, у статті запропоновано використання зарубіжного досвіду в цій галузі. Розглянуто оду з популярних зарубіжних моделей управління запасами «точно в строк». У статті запропоновано використання елементів мерчандайзингу, для підвищення оборотності запасів торговельного підприємства. Методи ABC - аналізу та XYZ - аналізу використовуються на підприємствах різних сфер діяльності для оптимізації рівня запасів на підприємстві, у сфері торгівлі ці методи також застосовні. Запропонована програма Inventor для автоматизації процесу проведення ABC - аналізу та XYZ-аналізу, яка прискорить період отримання інформації про стан запасів на підприємстві торгівлі, і скоротить час на ухвалення рішень щодо управління ними. застосування зарубіжного досвіду і комп'ютерних технологій в управлінні запасами торговельного підприємства надасть згладжувати вплив на суперечать аспекти діяльності підприємства.
Теоретичні аспекти стратегічних підходів до управління якістю пасажирських перевезень на підприємствах автомобільного транспорту
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2013) Дмитрієв, В. І.; Бабич, А. П.
Метою даної статті є теоретичне обґрунтування трактування поняття «якість пасажирських перевезень», як соціально - економічної категорії, яка враховує та пов’язує інтереси конкретного суб’єкта господарювання, людини і суспільства в цілому і визначає специфіку цього виду послуг та надати розвиток методичним підходам до управління якістю шляхом активізації стратегічних аспектів управління. Однією з особливостей є значна складність визначення комплексу властивостей пасажирських перевезень, їх стану і динаміки розвитку , що найбільш повно задовольняє потреби споживачів цих послуг і формує конкурентні переваг щодо прихильності споживача саме до продукції конкретного підприємства – перевізника. Тому при вирішенні проблеми конкурентної якості пасажирських перевезень враховується таку особливість, як значна динаміка вимог до змісту сервісу перевезень та рівня складових цього сервісу. Специфіка пасажирських перевезень, а саме властивостей (характеристик) послуг , які формують їх якість, а також соціально – економічні аспекти якості таких послуг дозволили запропонувати нову трактовку поняття якості послуги пасажирських перевезень, що має прикладний характер і визначає особливості послуг. В статті обґрунтовується поняття «якість автомобільних пасажирських перевезень», яке враховує специфічні риси таких послуг і визначає необхідність активізації стратегічних підходів до управління якістю таких послуг. Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що їх реалізація дозволить підприємствам пасажирського транспорту визначити якість автомобільних перевезень як об’єкта управління, сформувати рішення щодо контролю та забезпечення якості перевезення пасажирів; підвищити рівень організації робіт з поліпшення якості обслуговування пасажирів.
Формування та розвиток професійної культури управлінського персоналу
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2013) Власенко, В. В.; Корчагіна, Г. А.
В статті розглянуто процес формування та розвитку професійної культури управлінського персоналу на підприємстві, який має бути добре спланованим, організованим, а не мати спонтанний самоплинний характер. Метою статті є представлення алгоритму формування та розвитку професійної культури управлінського персоналу на будь-якому підприємстві з детальним описом кожної процедури цього процесу, застосування якого дозволить підприємствам використовувати більш ефективно кадровий потенціал, зокрема управлінського персоналу. Представлене дослідження виконано на основи процесного підходу, в результаті якого надано певні етапи процесу. Даний процес представлений у вигляді алгоритму, що складається з послідовного виконання певних процедур. Всього таких процедур двадцять, кожний блок з яких відповідає певному розвитку підприємства. Також представлено фактори та умови формування та розвитку професійної культури управлінського персоналу. Фактори формування та розвитку професійної культури управлінського персоналу можна розділити на зовнішні та внутрішні. Умови формування та розвитку професійної культури управлінського персоналу складаються з чотирьох груп: нормативно-правові, навчально-інформаційні, соціально-психологічні, фінансові. Даний алгоритм формування та розвитку професійної культури управлінського персоналу придатний для застосування на підприємствах з різною формою власності в більшості галузей промисловості України. Загалом культурологічний підхід до управління, зокрема приділення особливої уваги формуванню та розвитку професійної культури управлінського персоналу, налагодить зовнішні та внутрішні комунікаційні зв’язки підприємства, бізнес-партнерства тощо, що безсумнівно підвищить загальний рівень конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, покращить їхню інвестиційну привабливість.
Роль государства в институциональном преобразовании трансформационной экономики
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2013) Назыров, К. З.
Рассмотрены причины длительности и сложности системных преобразований на пути трансформации экономической системы Украины. Доказана необходимость институционального подхода к исследованию рыночных преобразований. Обзор роли государства в институциональном анализе свидетельствует о его особой роли в качестве и сроках осуществления задач трансформационного периода. Государство создает институциональную среду, соответствующую новому типу социально- экономической системы. Институциональные преобразования являются процессом формирования на национальной почве инструментов, соответствующих представлениям о цивилизованной организации общественной жизни. Проанализирована роль государства и его модернизация в условиях глобализации. Эффективное государство необходимо для создания правил и институтов, позволяющих рынкам процветать, а людям – вести более здоровую и счастливую жизнь. Государство как организация является источником формальных институтов в обществе. Институциональное проектирование может проходить двумя способами – импортированием из более развитых стран и собственным проектированием, созданием новых институтов. В переходной экономике в процессе институциональных изменений существует проблема институционального выбора. Основная сложность и проблема трансформационных экономик заключается в том, что само общество, его структуры находятся в состоянии неопределенности. Успешное реформирование как переход на более высокую траекторию развития предполагает особую деятельность государства по предотвращению потерь, связанных с активизацией перераспределительной хозяйственной деятельности, направленной на изменение пропорций производимого продукта без роста его объема и качества. Государство должно стать активным инициатором созидательной деятельности. Это предполагает поиск своей национальной социокультурной формулы институционального выбора. Рассмотрены условия проектирования качественных институтов в национальной социокультурной среде.

Переглянути

Перегляд 2013, № 2 (5) за Дата публікації