2017, № 4 (19)

Постійне посилання зібранняhttps://dspace.khadi.kharkov.ua/handle/123456789/6687

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 27

Оцінка ролі організаційної звітності в управлінні репутаційним ризиком
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Прокопенко, М. В.; Prokopenko, Mykola
Особливе значення в сучасних умовах надається вдосконаленню системи управління ризиками організацій. Визначення перспектив розвитку, якісна ідентифікація ризиків, визначення розміру вірогідних втрат, розробка заходів превентивної протидії ризикам – пріоритетні напрями забезпечення стійкого розвитку організації. Велике значення, що приділяється визначенню рівня погроз з боку зовнішніх і внутрішніх чинників дозволяє ефективно ідентифікувати більшість соціально-політичних, виробничо-технологічних, фінансово-економічних, професійних, маркетингових та інших ризиків, що приводить до формування адекватного управлінського рішення і відповідності планованого і фактичного стану організації. Сьогодні одним з ризиків, що суттєво впливають на діяльність організації є репутаційний ризик. Репутаційний ризик - це ризик зниження довіри зацікавлених сторін, що посилюється при виявленні порушень, які, на думку сторін, відіб'ються на їх економічних інтересах. Репутаційні ризики посилюються внаслідок настання певних подій, це означає, що втрати репутації відносно однієї (декілька) груп контрагентів настали, а відносно інших партнерів дані втрати лише підсилюють репутаційний ризик. Також репутаційні ризики приводять до появи інших видів ризику (платоспроможності, ліквідності та ін.), це означає, що інтереси певної групи партнерів не отримали своєчасної уваги і переросли у втрати репутації відносно даної групи. Задоволення інформаційних потреб партнерів досягається в першу чергу за допомогою звітності компанії. Для виконання ролі інформаційно-аналітичного інструментарію управління репутаційними ризиками компанії, звітність повинна містити інформацію про стійкість господарських стосунків з основними групами залучених сторін, включаючи загальну характеристику стійкості стосунків, опис існуючих ризиків, зроблених заходів по їх мінімізації, а також досягнутих результатів.
Сучасні тенденції розвитку ринку праці: вітчизняний та зарубіжний досвід
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Бондаревська, К. В.; Кисельов, В. Р.; Bondarevska, Kseniia; Kiselev, Vladislav
Стаття присвячена аналізу сучасних тенденцій розвитку ринку праці в Україні, порівняно з країнами Європейського Союзу. Враховуючи національну специфіку, стан та напрямки розвитку ринку праці, було доведено, що саме ринок праці відображає абсолютну більшість соціально-економічних та політичних державних процесів та є невід’ємною складовою всієї економічної системи країни. Метою статті є оцінка сучасного стану ринку праці та проведення порівняльного аналізу основних тенденцій його розвитку в Україні та країнах Європейського Союзу. В процесі дослідження було вивчено питання, що стосуються ефективного функціонування ринку праці, які з кожним роком набувають все більшої актуальності в контексті розвитку людського капіталу, як одного з вирішальних факторів функціонування національної економіки. З метою вивчення вищезазначених питань було використано порівняльний аналіз, економіко-статистичний аналіз, вивчення монографічних публікацій і статей. В статті досліджено основні показники рівня зайнятості в країнах Європейського Союзу, представлено рівень безробіття та економічну активність населення в динаміці за 6 років для виявлення тенденцій та аналізу сучасного стану. Крім того, були запропоновані заходи, які варто реалізувати шляхом ефективної державної політики зайнятості з метою зниження рівня безробіття в регіонах України, оскільки саме активна політика на ринку праці сприяє зниженню рівня безробіття. Стаття представляє інтерес для фахівців з управління персоналом, експертів з розвитку ринку праці та економістів, а також державних органів влади в сфері регулювання зайнятості населення.
Пoшук напрямків стратегії підвищення кoнкурентoспрoмoжнoсті прoдукції тoргoвельнoгo підприємства
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Буднік, М. М.; Budnik, Maryna
Метою дoслідження є прoцес упрaвління кoнкурентнoю стрaтегією тa рoзрoбкa рекoмендaцій щoдo екoнoмічнoгo oбґрунтувaння oбрaнoї кoнкурентнoї стрaтегії тoргoвельнoгo підприємствa. Предметом – прoцес упрaвління кoнкурентнoю стрaтегією підприємствa. Дoслідження прoвoдилoся шляхoм аналізу фундаментальних пoлoжень екoнoмічнoї теoрії, наукoвих праць вітчизняних і закoрдoнних вчених-екoнoмістів, що стoсуються прoблем рoзвитку кoнкурентної стрaтегії підприємствa. Було дoсліджено та прoаналізoвано кoнкурентні стратегії за класифікаційними oзнаками, щo дoзвoлилo виявити як кoнкурентні стратегії впливають на рівень кoнкурентoспрoмoжнoсті тoргoвельнoгo підприємства. Результатoм є те, що запрoпoнoвані тoргoвельним підприємствам кoнкурентні стратегії не тільки вплинуть на рівень кoнкурентoспрoмoжнoсті підприємства але ще і дoзвoлять рoзширити мoжливoсті пo зниженню витрат, будуть сприяють пoліпшенню якoсті прoдукції підприємства, нададуть мoжливості свoєчаснo реагувати на пoпит, раціoнальнo викoристoвувати ресурси, впрoваджувати іннoвації, знахoдити oптимальні шляхи вихoду з фінансoвих та екoнoмічних прoблем, адаптувати всі системи управління підприємствoм дo змін внутрішньoгo і зoвнішньoгo середoвища. Наукoва нoвизна oдержаних результатів пoлягає в рoзвитку теoретичних пoлoжень та рoзрoбці практичних рекoмендацій щoдo вдосконалення стратегії підвищення кoнкурентoспрoмoжнoсті прoдукції тoргoвельнoгo підприємства.
Просування послуг страхування ризиків природних катастроф в країнах з страховим ринком що розвивається
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Кудрявцев, В. М.; Каруан, Т.; Kudryavtsev, Vyacheslav; Karuan, Tofik
Предметом роботи є наукові підходи щодо розвитку послуг страхування ризиків природних катастроф в країнах з страховим ринком, що розвивається. Метою роботи є розгляд шляхів і основних напрямків просування послуг страхування ризиків природних катастроф в країнах з страховим ринком, що розвивається. Для досягнення поставленої мети у роботі були використані такі загальнонаукові і спеціальні методи і прийоми дослідження: теоретичного узагальнення, аналізу і синтезу – для дослідження теоретичних засад та інструментарію розвитку страхування ризиків природних катастроф; абстрактно-логічний – для теоретичного узагальнення і формулювання висновків. У даній роботі розглянуті основні аспекти та шляхи просування послуг страхування ризиків природних катастроф в країнах з страховим ринком що розвивається. Проаналізовано основні напрямки, за якими страхові ТНК і перестрахувальники просувають свої послуги в країнах, що розвиваються, а саме: параметричне страхування, агрострахування, мікрострахування, послуги перестрахування, традиційне страхування. Також зазначили, що у ситуації, коли страхування ризиків природних катастроф стало повноправним сектором страхового ринку розвинених країн, активна експансія в країни, що розвиваються стає для більшості найбільших страхових ТНК і перестрахувальників практично безальтернативним стратегічним завданням для забезпечення свого зростання і розвитку.
Управління витратами як складова механізму економічної безпеки підприємств машинобудування
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Ковальчук, С. В.; Лісовський, І. В.; Kovalchuk, Svitlana; Lisovskyi, Igor
Предметом дослідження є теоретико-методичні підходи та практичні аспекти управління витратами та його ідентифікація як невід’ємної складової механізму економічної безпеки підприємств машинобудування. Метою дослідження є теоретико-методичне обґрунтування формування механізму економічної безпеки машинобудівного підприємства з урахуванням сучасних підходів до управління його витратами. Проведено аналіз сучасних наукових світових і вітчизняних підходів до методології управління витратами сформовано авторський підхід стосовно визначення місця управління витратами в системі економічної безпеки машинобудівних підприємств. Визначено, що об’єктами стратегічного управління є рівень витрат, їх формування і структура, а метою управління витратами - їх оптимізування і зниження. Зазначено, що стратегічне управління витратами в системі економічної 154 безпеки підприємств, має охоплювати такі складові, як: облік та аналіз витрат підприємства (у розрізі постійні/змінні, а також методів їх покриття); формулювання стратегічних альтернатив та вибір стратегії відшкодування витрат; планування та прогнозування рівня витрат (з урахуванням методу маржинального доходу); оптимізування і контроль процесу формування витрат; виявлення відхилень від планових показників та ідентифікування причин таких відхилень, їх нейтралізація або врахування; пошук та кількісне оцінювання резервів зниження витрат господарюючого суб’єкта, визначення, обґрунтування та запуск механізмів їх мобілізації; контроль виконання та гнучке коригування розроблених планів Сформовано та охарактеризовано процес розроблення управлінського рішення у сфері управління витратами підприємств машинобудування, який складається з наступних етапів: розробки рішення; збору та аналізу вхідної інформації; синтезу, оцінювання альтернатив та прийняття рішення; деталізації рішення та контролю його виконання. Обґрунтовано сучасні підходи до формування та реалізації управління витратами як складової механізму економічної безпеки підприємства, визначено етапи його формування на різних рівнях господарювання Запропонована деталізація методів управління витратами підприємства може слугувати цілям узгодження різних методів управління витратами з подальшою імплементацією у механізм економічної безпеки машинобудівного підприємства.
Місце залучення управлінського персоналу в системі ефективного управління
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Муромець, Н. Є.; Саєнко, А. О.; Muromets, Natalia; Saenko, Anzhela
У статті розглянуто внутрішні і зовнішні джерела залучення персоналу. Досліджено місце залучення управлінського персоналу в системі ефективного управління підприємством. Предметом даної статті є комплекс теоретичних і практичних питань щодо вивчення кадрових технологій. Метою даного дослідження є вивчення новітніх методик підбору управлінського персоналу та особливостей їх практичного використання, аналіз стану ринку рекрутингових послуг. У статті увагу приділено актуальним питанням: сучасні методики підбору персоналу, методики навчання, хедхантинг та автоматизація. Проаналізовано зарубіжну методику підбору управлінського персоналу та навчання на прикладі США, Японії, Німеччини, Франції та Італії. Також проаналізовано нові підходи до управління персоналу: аутсорсинг, лізинг, аутстаффінг, які під загальним поняттям мають назву нестандартні методи. Досліджено автоматизовані системи HR. Виявлені переваги і недоліки даних методів. Проведений аналіз, довів важливість ролі управлінського персоналу, потреби його постійного навчання, підвищення кваліфікації, реалізації кожним працівником своїх потенційних можливостей, прагнення виконувати поставлені перед ними завдання, що є запорукою досягнення цілей з оптимальним використанням ресурсів, орієнтації на результат та ефективної діяльності підприємства. Також, враховуючи, велику кількість представлених методів, підприємствам надається вибір обрати найбільш доцільний або скомбінувати і використовувати їх в комплексі. Практична значимість результатів: використання рекомендацій даного дослідження приведе до покращення результатів діяльності підприємств, підвищення їх конкурентних позицій та інвестиційної привабливості, що має важливе значення для держави в цілому, завдяки правильно підібраній методиці залучення персоналу.
Механізм фінансово-кредитного страхування та його вплив на розвиток страхового ринку
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Русул, Л. В.; Шевчук, Я. Г.; Rusul, Liubov; Shevchuk, Yaroslav
Предметом дослідження є оцінка розвитку фінансово-кредитного страхування в Україні, система взаємодії комерційних банків та страхових компаній в процесі здійснення операцій зі страхування фінансово-кредитних ризиків. Метою наукової роботи є визначення теоретичних засад та особливостей функціонування фінансово-кредитного страхування в Україні, проблем розвитку та напрямків їх подолання. Методологічною основою наукового дослідження є наступні методи: порівняння та розрахунку – при аналізі страхових премій та страхових виплат; аналізу та синтезу – при визначенні сутності фінансово-кредитного страхування; структурно-дедукційний метод – при розгляді механізму взаємодії комерційних банків та страхових компаній; математично-статистичний метод – при розрахунку основних показників фінансово-кредитного страхування; метод факторного аналізу – при визначенні ступеня впливу ряду показників на темпи росту операцій із фінансово-кредитного страхування. У зв’язку з розвитком економічних відносин, інтерес до страхування фінансово-кредитних ризиків зростає. На даний час, однією з умов подальшого розвитку банківської системи України та інтеграції її у міжнародну систему є наявність у банків страхових полісів. Тому це є своєрідним стимулом для широкого впровадження фінансово-кредитного страхування на український банківський ринок. Фінансово-кредитне страхування – це ефективний метод зменшення та усунення впливу ризиків на діяльність банківських установ. У даній сфері існують значні проблеми, щодо впровадження системи фінансово-кредитного страхування в банківську діяльність. Однак, відбувається поступовий розвиток фінансово-кредитного страхування в Україні, зростає обсяг чистих страхових премій, кількість укладених договір тощо. Така тенденція сприяє підвищенню надійності, стабільності та конкурентоспроможності банківської системи, що позитивно вплине на формування фінансово-економічного стану держави.
Інституційне забезпечення державної комунікативної політики: міжнародний досвід
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Пахнін, М. Л.; Pakhin, Mykola
В статті розглянуто зарубіжний досвіду інституційного забезпечення державної комунікативної політики. Розглянуто основні підходи до процесів розвитку інформаційного суспільства серед лідерів світової спільноти. Проведено аналіз основних досліджень і публікацій вітчизняних та зарубіжних науковців, за результатами якого проведено узагальнення міжнародного досвіду проведення державної інформаційної та комунікативної політики. В статті наголошується на взаємозв’язку державної комунікативної політики з публічною політикою, яка виступає особливою формою комунікації учасників політичного процесу, що формує умови для активізації участі громадян у прийнятті, формуванні та реалізації відповідного політичного курсу Виявлено, основні принципи міжнародної практики взаємодії органів публічного управління з громадськістю. За результатами аналізу зарубіжного досвіду в статті зазначається, що державна комунікативна політика провідних держав-лідерів будується на засадах свободи слова, доступності та відкритості інформації, що надходить від органів публічного управління. В результаті дослідження сформовано висновок, стосовно того, що поширеною практикою інституційного забезпечення державної комунікативної політики зарубіжних держав є створення центральної установи, відповідальної за реалізацію та координування комунікативної політики уряду, що спрощує процес координування та підвищує ефективність реалізації комунікативної політики у цілому.
Використання маркетингових інструментів для забезпечення позиціонування високотехнологічної продукції
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Птащенко, О. В.; Ptashchenko, Olena
В роботі представлено огляд маркетингового інструментарію для забезпечення позиціонування високотехнологічної продукції на ринку. Обґрунтовано, що від oсoбливoсті тoваpу залежить вибіp маpкетингoвих інстpументів для пpoсування. Для більш дopoгoї пpoдукції абo тoваpів виpoбничo-технічнoгo пpизначення викopистoвують oсoбистий пpoдаж. Аналіз маркетингового інструментарію на ринку високотехнологічної продукції дозволив зробити висновок про те, що основний напрямок сучасного маркетингу у сфері високих технологій є механізм контекстної реклами, який передбачає залучення великої кількості малих підприємств і приватних підприємців з невеликими бюджетами. Результатом дослідження даної роботи можливо вважати, що утилітарність звичайних товарів продиктована їх фізичним змістом і структурою, то утилітарність науково-технологічних розробок, технологій та інших інтелектуальних продуктів ґрунтується на постійно зростаючих і поновлюваних знаннях, які й забезпечують безперервність потоку нових товарів і послуг. За таких умов можливим стає використання принципів Agile Marketing, як новітнього маркетингового інструментарію для просування високотехнологічної продукції на ринку.
Встановлення загроз економічної безпеки експортної діяльності підприємств України
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Кудрявцева, О. В.; Сідякіна, Є. О.; Пурдя, К. В.
Предметом роботи є теоретичні основи забезпечення економічної безпеки в сфері експорту. Метою роботи є виявлення загроз економічній безпеці щодо реалізації експортної діяльності, та встановлення переліку індикаторів її оцінки. Для отримання висновків, заснованих на достовірній інформації, було використано системноструктурний аналіз, абстрактно-логічний метод; та метод порівнянь. В роботі також було запропоноване власне значення понять «експорт» та «економічна безпека експорту», розглянуте поняття «безпека» як явище, встановлено що проблему оцінки рівня експортної економічної безпеки експорту, доцільно вирішувати обравши за об’єкт не безпеку, а саме загрозу, щоб повніше відобразити факт взаємодії країни з зовнішнім середовищем – міжнародною спільнотою, в роботі введено поняття внутрішньої і зовнішньої економічної безпеки експорту, розглянуто внутрішні і зовнішні механізми системи експорту країни, запропоновано перелік загроз експортній діяльності, що виступають з боку зовнішнього та внутрішнього середовища, зазначено, що одним з методів оцінки економічної безпеки є визначення переліку її індикаторів і встановлення їх порогових значень і запропоновано перелік індикаторів оцінки економічної безпеки експортної діяльності. Всі загрози економічній безпеці експортної діяльності було зведено в три великі вузла: по-перше, товарна структура експорту існує в хиткому стані не один десяток років; по-друге, ми, прагнучи все ж максимально наростити експорт, що годує країну, будемо, в тому числі з-за сприятливої кон'юнктури і міркувань внутрішньої політичної та соціальної безпеки, вивозити все більше невідновлюваних природних ресурсів, які незабаром гостро знадобляться нам самим; по-третє, в Україні поступово звужується база розширеного виробництва сировинного експорту: недостатньо інвестицій, великий знос виробничих фондів, не вистачає розвіданих запасів.
Mеханізм забезпечення зовнішньоекономічної безпеки держави в умовах глобалізації
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Кудрявцев, В. М.; Скрипнік, Є. В.; Kudryavtsev, Vyacheslav; Skrypnik, Ievhen
Предметом роботи є організаційно-економічні відносини, що виникають в процесі застосування сукупності методів, способів і прийомів при забезпеченні зовнішньоекономічної безпеки держави в сучасних умовах. Метою роботи є розгляд механізму забезпечення зовнішньоекономічної безпеки України в умовах її інтеграції в світове господарство та розробка пропозицій щодо його вдосконалення. Для досягнення поставленої мети у роботі були використані такі загальнонаукові і спеціальні методи і прийоми дослідження: метод порівнянь; структурно-функціональний; абстрактно-логічний – для теоретичного узагальнення і формулювання висновків. У даній роботі розглянуті основні етапи формування ефективного механізму забезпечення зовнішньоекономічної безпеки. Проаналізовано основні зовнішні загроз економіці держави. Узагальнення і аналіз точок зору різних вчених дозволив нам представити вимоги до системи параметрів, застосування якої для оцінки зовнішньоекономічної безпеки держави було б найбільш ефективним. Відмічено, що удосконалення механізму забезпечення зовнішньоекономічної безпеки повинно ґрунтуватися на реалізації комплексу заходів, спрямованих на інерційну і інноваційну диверсифікацію вітчизняного експорту, забезпечення стабільності курсу гривні, ефективному управлінні стратегічними державними фондами, а також освоєнні одного з найбільш перспективних світових ринків – ринку об'єктів інтелектуальної власності.
Інновації на транспорті ЄС у руслі industry 4.0
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Маценко, О. М.; Гаврилова, В. В.; Гайтина, М. В.; Шиян, А. С.; Matsenko, Oleksandr; Havrylova, Valeriia; Haityna, Mariia; Shyian, Andrii
Стаття присвячена аналізу інноваційного розвитку транспортних систем ЄС у руслі Industry 4.0. Визначено пріоритетні напрями інновацій на транспорті. Проаналізовано основні переваги та недоліки інтелектуалізації та «озеленення» транспортних систем. Предметом статті є процеси активізації інновацій на транспорті у руслі Industry 4.0. Метою статті є дослідження пріоритетів інноваційного розвитку транспортних систем ЄС у руслі Industry 4.0 та формування пропозицій щодо можливостей впровадження світового досвіду та досвіду ЄС в Україні. В основі роботи лежать методи порівняльного та формально-логічного аналізів. До результатів роботи можна віднести: пропозицію розробки адитивної моделі-драйверу інноваційного розвитку транспортного комплексу для реалізації «тунелювання» транспортної системи країни від Другої промислової революції одразу до Industry 4.0. Виділено потенційні бар’єри отримання «тунельного» ефекту на автотранспорті та запропоновано елементи механізму подолання цих бар’єрів при переході до Industry 4.0. Результати роботи можуть бути використані урядами країн при розробці загальнонаціональних стратегій інноваційного розвитку транспорту, а також автовиробниками для формування цілісного сприйняття сучасних трендів на ринку транспортних засобів, а також інноваторами. До основних висновків статті можна віднести пропозиції напрямів розвитку транспорту в Україні, а саме: необхідність оновлення транспортного фонду України з акцентом на електрифікацію транспорту; популяризація інтелектуального та «зеленого» транспорту та мотивація суспільства до його експлуатації; формування вектору інституціональною системою країни на інноваційний розвиток транспорту; паралельний екстенсивний розвиток інфраструктури обслуговування електротранспорту.
Теоретико-методичне обґрунтування визначення ринків з ресурсними обмеженнями нових товарів та послуг
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Кудрявцева, О. В.; Позняковський, Д. С.
Предметом роботи є ринки з обмеженими ресурсами нових товарів та послуг. Метою роботи є проведення аналізу ринків з обмеженими ресурсами та встановлення їх впливу на розвиток економіки держави в цілому. З метою отримання обґрунтованих висновків в процесі роботи були використані абстрактнологічний метод, системно-структурний аналіз і метод порівнянь. У роботі, на основі проведеного аналізу роботи відомих міжнародних компаній, встановлено, що з економічної точки зору, географічні ринки, на яких швидше всього засвоюється домінуюча інноваційна технологічна альтернатива, стають більш привабливими ніж ринки з інноваційною технологічною альтернативою, яка вводиться вперше. Дано власне визначення поняття лідируючий ринок. Встановлено, що для підвищення економічного росту і отримання найбільшого прибутку державі необхідно прагнути стати власником лідируючого ринку, що дозволить їй, в свою чергу стати центром тяжіння успішної інноваційної активності, а також визначати умови міжнародної співпраці, повязаної із розвитком того чи іншого інноваційного рішення. Цим і визначається великий інтерес до створення та просування нових товарів і послуг не тільки з боку комерційних організацій, а й з боку різних політичних структур і органів державної влади. В роботі також зазначено, що лідируючі ринки розглядаються як локомотиви глобального інноваційного розвитку, що визначають як технічні, так і економічні переваги різних інноваційних рішень, а також компаній і країн, які просувають ці інноваційні рішення.
Управління людським капіталом на промисловому підприємстві
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Воронков, А. О.; Voronkov, Anton
Сучасна демографічна криза в країні, зменшення питомої ваги працездатного населення, нестача кваліфікованих робітників на підприємствах змушують сучасних вчених-економістів звернути увагу на стан людських ресурсів, які є наявними на кожному промисловому підприємстві. Метою статті є розкриття сутності поняття людський капітал та аналіз методів з управління ним. Узагальнення літературних джерел показало, що у якості людського капіталу, за звичай, розуміється втілений у людині запас здібностей, знань, навичок і мотивацій. Його формування, подібно накопиченню матеріального або фінансового капіталу, вимагає відволікання коштів від поточного споживання заради одержання додаткових доходів у майбутньому. Проте аналогію між людським і матеріальним або фінансовим капіталом не можна вважати повною. Людський капітал – багаторівнева категорія. По суті людський капітал являє собою резерв кваліфікації персоналу, що використовує підприємство з метою свого безпосереднього, а також опосередкованого технічного управління, організації і керівництва для підтримки необхідного рівня якості майнового капіталу з метою одержання прибутку. Управління людським капіталом становить більш прогресивну стадію роботи з персоналом ніж традиційна практика, бо складається з планування діяльності, постановки конкретних виробничих завдань і контролю за їхнім управлінням. Під час управління людським капіталом слід приділити більшу увагу саме тим методам, які направлені на покращення кваліфікації персоналу, розкриття здібностей і талантів кожного. В цьому випадку слід застосовувати методи впливу, групового оцінювання колективу та інші. Слід також зазначити, що на підприємстві має бути створено людський капітал, який є доволі сильним та професіональним, але він не відокремлений від підприємства, а, завдяки керівництву, є складовою частиною механізму діяльності.
Концепція формування інтелектуального потенціалу міста
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Склярук, Н. І.; Серьогіна, Д. О.; Skliaruk, Nataliia; Seriogina, Daria
У статті досліджено питання збільшення значущості інтелектуального капіталу як фактору економічного зростання міст України. Предметом дослідження є комплекс теоретикометодологічних проблем формування та оцінки інтелектуального потенціалу міських території в контексті їх стійкої динаміки. Метою статті є формування концептуальної моделі інтелектуального потенціалу сталого розвитку міських територій, що дасть змогу узагальнити знання про управління інтелектуальним капіталом і трансформувати їх в управлінські установки. Методологічною основою представленого дослідження є комплекс фундаментальних методів наукового пізнання, зокрема, принципи взаємозв'язку теорії і практики, суб'єктно-об'єктного підходу. При проведенні дослідження використовувався системний підхід до аналізу розглянутих процесів і явищ. 82 Використовуючи підходи стратегічного планування соціально-економічного розвитку міста з метою досягнення сталого розвитку території, у статті запропоновано концепцію формування інтелектуального потенціалу міста. Концепція формування інтелектуального потенціалу міста складається з чотирьох блоків: комплексний аналіз внутрішніх і зовнішніх факторів соціально-економічного розвитку міста; збалансованість ресурсів і витрат міста; прогноз зміни елементів інтелектуального потенціалу міста; контроль і коригування інтелектуального потенціалу в рамках впровадження стратегії сталого розвитку території. Досягнення стійкості територіального розвитку вимагає вирішення завдання розробки і впровадження стимулюючих механізмів, що спонукають міста докладати зусилля з нарощування сукупної ресурсної бази, формування, зміцнення свого інтелектуального потенціалу. Інтелектуальний капітал служить індикатором, який ідентифікує реакцію економіки міста на прийняття інноваційних управлінських рішень, а його рівень показує наявні можливості до сталого територіального розвитку в майбутньому. Перспективним для подальших досліджень видається розгляд питання комплексної оцінки наявності взаємозв'язку ступеня концентрації інтелектуального капіталу міста з його ключовими соціальноекономічними параметрами.
Проблеми та шляхи розвитку автотранспортного страхування в Україні
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Русул, Л. В.; Цвігун, Т. В.; Rusul, Liubov; Tsvigun, Tetiana
Враховуючи вплив наявних проблем в економіці країни на стан функціонування страхового ринку, виникають питання щодо структурування ринку автотранспортного страхування та його збалансованості. У статті визначено проблеми та тенденції розвитку ринку автотранспортного страхування України. Наведені рекомендації щодо вирішення проблем, які стримують розвиток ринку автотранспортного страхування. Метою дослідження є виявлення проблем та шляхів розвитку автотранспортного страхування в Україні. Дослідження структурування та виявлення основних тенденцій показників діяльності ринку автотранспортного страхування дозволяє визначити вектори перспективних змін. Проаналізовані основні стримуючі фактори для повної та всебічної реалізації фінансового потенціалу сегмента автотранспортного страхування. Запропоновано вдосконалення системи державного нагляду за страховою діяльністю, формування концепції сталого розвитку ринку, використання закордонного досвіду впровадження інноваційних технологій у сфері надання послуг з автострахування, підвищення страхової культури та фінансової освіченості громадян і учасників страхового ринку. Виявлені ключові орієнтири наближення розвитку автотранспортного страхування України до європейських стандартів. Даний аналіз дозволив сформулювати необхідні заходи щодо подальшої активізації ринку автотранспортного страхування з врахуванням негативного впливу зменшення попиту страхувальників на даний вид послуг, зниження рівня платоспроможності, уповільнення термінів здійснення страхових виплат та недосконалості врегулювання відносин страховиків і страхувальників.
Cоціально-екологічна відповідальність бізнесу та питання екологічної безпеки в сучасних умовах
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Омаров, Азад Енвер-огли; Omarov, Azad Enver-ogly
В Україні проблема екологічної безпеки набула особливої актуальності. Крім того, питання співпраці бізнесу та державних органів є життєво важливим для сфери охорони навколишнього середовища та екологічної безпеки держави. Оскільки політика національної безпеки є динамічним засобом досягнення та збереження балансу між реальними та потенційними загрозами, підходи до її досягнення та досягнення постійно змінюються. За сучасних умов реалізація політики щодо екологічної безпеки вимагає стратегічного бачення, що передбачає посилення ролі міжнародної спільноти та ділових кіл у забезпеченні глобальної екологічної безпеки та її впливу на екологічну безпеку окремих країн та соціальні аспекти розвитку держави. Проблеми, пов'язані з національною екологічною безпекою, були досліджені в роботах М. Бринчук, В. Петрова, Б. Щербицького, Ю. Шемшученко, К. Ситника, Т. Захарченко та інших вчених. 65 У ХХ-ХХІ століттях питання вдосконалення політики екологічної безпеки потрапили в основу наукової думки таких дослідників, як О. Ковтун, О. Крайнюков, В. Потапенко та інші. Метою статті є ідентифікація та аналіз способів перегляду соціальної відповідальності бізнесу та державних органів щодо екологічної безпеки, виявлення найбільш гострих проблем та протиріч у реалізації національної політики щодо екологічної безпеки. Соціально-екологічна відповідальність приватного сектору тісно пов'язана з етичними нормами ділової спільноти, які доповнюють систему норм і вимог природоохоронного захисту, встановлених законом, галузевими стандартами тощо. Він настійно закликає діючі підприємства реалізувати та брати участь в різних діях, спрямованих на запобігання та мінімізацію шкідливого впливу на навколишнє середовище, раціональне управління природними ресурсами, збереження сировини та енергії в економічній діяльності, запобігання надзвичайним ситуаціям та кризовим ситуаціям, підтримка заходів охорони здоров'я, збереження культурної та історичної спадщини, захист біологічних видів, що знаходяться під загрозою зникнення тощо. Зважаючи на діяльність компаній у сфері соціально-екологічної відповідальності, слід зазначити, що всі компанії, що займаються вирішенням екологічних проблем, можна розділити на дві групи : 1. Компанії, які економічно вигідні з вирішення екологічних проблем наприклад, при впровадженні ресурсозберігаючих технологій та, таким чином, зменшення собівартості продукції; 2. Компанії, які займаються вирішенням екологічних проблем задля створення позитивного іміджу, оскільки вони вважають, що основною метою їх діяльності є отримання прибутку. У глобальному масштабі для соціально відповідальних компаній найбільш важливими екологічними проблемами, які можуть бути вирішені лише з екологічно орієнтованої економічної діяльності, є: забруднення всіх компонентів навколишнього середовища (атмосфера, водні об'єкти, грунти тощо), що перевищує асимілятивний потенціал екосистем; виснаження невідновних природних ресурсів (нафта тощо) та деяких відновлюваних природних ресурсів (прісна вода, ліси тощо); занепад та втрата біологічного різноманіття. Екологічні проблеми виникають внаслідок некоординованості економічних, демографічних та природних ресурсних аспектів процесу економічного розвитку, які формуються на національному рівні з подальшим розвитком тенденцій у глобальному масштабі. Для вирішення екологічних проблем необхідно сформулювати стратегію співпраці між країнами у вирішенні масштабних екологічних проблем. Отримання міжнародних природоохоронних організацій, що беруть участь у співробітництві, встановлення єдиних екологічних стандартів, залучення інвесторів та надання грантових програм для поліпшення екологічної ситуації - це шлях подолання проблем та надання важливого імпульсу розвитку природоохоронної діяльності в цілому.
Перспективи членства України в науковій організації EUREKA
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Лазоренко, Т. В.; Біловол, А. О.; Lazorenko, Taisiya; Bilovol, Artem
Предметом статті є участь України в міжнародній організації наукової кооперації EUREKA. Метою роботи є дослідження участі України в організації EUREKA та на основі результатів визначення перспектив участі України в даній організації для української економіки, науково-освітніх закладів та підприємств. В статті були використані методи наукового порівняння, статистичного аналізу, синтезу та дедукції. 16 У результаті проведеного дослідження було виявлено, що участь України в організації EUREKA є дуже обмеженою та пасивною. Вона приймає участь у дуже малій кількості проектів у низькокотехнологічних галузях, якими не зацікавлені високорозвинені країни Західної Європи. Такий вид участі є вкрай непродуктивним і значно зменшує переваги для нашої держави від членства в даній науковій організації. Результати дослідження можуть бути використані нашим урядом при плануванні державної політики в науковій, освітній та економічній сферах, зокрема, для розширення участі України в міжнародному науково-технічному співробітництві та укріпленні економічних зв’язків із країнами Західної Європи. Уряд може отримати багато переваг для української економіки від розширення участі України в EUREKA. При його належних діях українські вищі навчальні заклади зможуть значно підвищити власний освітній рівень та випускати спеціалістів набагато вищого рівня кваліфікації за рахунок тісної співпраці з західними університетами, а українські підприємства зможуть отримати доступ до нових технологій. Також це позитивно відобразиться на процесі євроінтеграції країни.
Зарубiжний доcвiд управлiння пeрcоналом та пeрcпeктиви його впроваджeння на вiтчизняних пiдприємcтвах
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Мирошничeнко, Ю. В.; Пишняк, К. В.; Miroshnichenko, Yuriy; Pyshnyak, Kateryna
В данiй cтаттi розглянуто cутнicть та принципи cиcтeми управлiння пeрcоналом на зарубiжних пiдприємcтвах. Проаналiзовано дорeчнicть викориcтання зарубiжного доcвiду на вiтчизняних пiдприємcтвах та запропоновано заходи його впроваджeння. Прeдмeтом доcлiджeння є модeлi управлiння пeрcоналом на зарубiжних пiдприємcтвах. Мeтою доcлiджeння є здiйcнeння аналiзу зарубiжного доcвiду cиcтeми управлiння пeрcоналом та cтворeння заходiв для заcтоcування його на українcьких пiдприємcтва. Мeтодологiчною оcновою роботи є викориcтання cучаcних наукових розробок зарубiжних та вiтчизняних науковцiв cтоcовно оcобливоcтeй управлiння пeрcоналом в рiзних країнах. Проаналiзовано японcьку, амeриканcьку та англiйcьку модeлi управлiння пeрcоналом, провeдeно порiвняльний аналiз цих пiдходiв. Оcоблива увага була придiлeна cиcтeмi управлiння пeрcоналом в рiзних країнах, а cамe принципам, мeтодам, цiнноcтям та cтратeгiям. Провeдeно аналiз проблeм управлiння пeрcоналом на вiтчизняних пiдприємcтвах, пicля чого розглянуто можливicть викориcтання зарубiжного доcвiду в Українi та eфeктивнicть цих заходiв. Провeдeнe доcлiджeння показало, що зарубiжнi модeлi управлiння пeрcоналом доволi розвинутi, мають багато рiзноманiтних аcпeктiв роботи з пeрcоналом та є дужe eфeктивними. Цe доводить, що є нeобхiднicть пeрeнecти зарубiжний доcвiд на вiтчизнянi пiдприємcтва, викориcтовуючи як одну конкрeтну модeль, так й взаємозв’язок дeкiлькох. Практична значимicть роботи: взявши до уваги провeдeнe доcлiджeння та заcтоcувавши запропонованi рeкомeндацiї українcькi пiдприємcтва можуть вийти на новий рiвeнь управлiння, що в подальшому призвeдe до eфeктивного функцiонування, збiльшeння рeзультатiв дiяльноcтi, доcягнeння поcтавлeних цiлeй та пiдвищeння конкурeнтоcпроможноcтi.
Реформування управління вітчизняної торгівлі на межі XIX – XX ст.
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Лантух, І. В.; Lantukh, Ihor
У статті розглядається проблема реформування торгівлі на межі ХІ Х– ХХ ст., як оптимізацію механізмів її реалізації за часів модернізації вітчизняної економіки. У 90-ті рр. ХІХ ст. відбулося завершення промислового перевороту як у Росії, так і в Україні, котре зумовило встановлення більш тісних відносин у промисловості між центром і окраїнами, що стало каталізатором активізації торгівельного руху в країні. Звичайно, така значна галузь господарства, якою стала торгівля, потребувала удосконалення і оптимізації. На порядок денний на початку ХХ ст. постало питання про перетворення департаменту торгівлі і мануфактур міністерства фінансів в головне управління торгівлі і промисловості. Значне збільшення департаменту торгівлі і мануфактури та перетворення його в головне управління давало можливість цьому органу цілком присвятити інтересам вітчизняної торгівлі і промисловості, відшуканню нових ринків для вітчизняних виробників, приведення в порядок торгового і промислового законодавства тощо. Назва департаменту центральним органом підтверджувала, що й інші, не центральні, тобто побічні та місцеві органи управління у справах вітчизняної торгівлі і промисловості, в наміченій реформі дійсно не забуті. Реформа в управлінні вітчизняної торгівлі плідно використовувала досвід Західної Європи, пристосовуючи його до тогочасної дійсності.

Переглянути

Перегляд 2017, № 4 (19) за Дата публікації