2019, № 2 (23)

Постійне посилання зібрання

https://dspace.khadi.kharkov.ua/handle/123456789/6832

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 22

Моделирование эффективного взаимодействия работника с организационным окружением бизнеса
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2019) Лысанова, А. М.; Пахомова, Л. В.; Лисанова, А. М.; Lysanova, A. M.; Pakhomova, L. V.
Цель: моделирование эффективного взаимодействия работника с организационным окружением бизнеса. Методика исследования: методы системного и комплексного анализа к изучению проблем взаимодействия отдельного работника с организационным окружением; методы формальнологического анализа для определения факторов, формирующих процесс моделирования эффективного взаимодействия работника с организационным окружением бизнеса; методы сравнения, классификации, систематизации и синтеза результатов анализа. Результат исследования: установлены смысл и содержание эффективного взаимодействия отдельного работника с организационным окружением бизнеса; получен ответ на вопрос – что же в конечном итоге влияет на эффективную реализацию работника в трудовом 135 коллективе; установлена роль ценностной ориентации каждого работника в бизнесе, которая опосредствуется через систему личностных потребностей и мотивов, которые в свою очередь, обозначат поставленные работником цели; определен процесс взаимодействия отдельного работника и организационным окружением бизнеса как континуум, находящийся в динамике; выявлена суть и содержание понятия организационного окружения бизнеса; сделана попытка установить баланс, который определен как степень выполнения ожиданий выявленных сторон взаимодействия, т.е. отдельного работника и организационного окружения; выявлены факторы, определяющие ожидания организационного окружения и ожидания отдельного работника; показана возможность минимизации проблем, возникающих при взаимодействии сторон взаимодействия. Научная новизна: предложен процесс моделирования эффективного взаимодействия отдельного работника с организационным окружением бизнеса с учетом выявленных факторов, отражающих ожидания установленных сторон взаимодействия. Практическая значимость: полученные результаты исследования позволяют выстраивать эффективный деловой контакт между отдельным работником и организационным окружением бизнеса с учетом установленных факторов, отражающих ожидания каждого работника бизнеса и организационного окружения.
Аналіз основних трендів розвитку ринку готельних послуг
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2019) Погасій, С. О.; Краснокутська, Ю. В.; Нікітіна, І. В.; Погасий, С. А.; Краснокутская, Ю. В.; Никитина, И. В.; Pohasii, S.; Krasnokutska, Iu.; Nikitina, І.
Мета дослідження є дослідження закордонного досвіду розвитку індустрії гостинності, а також вивчення системи факторів, що визначають розвиток ринку готельних послуг на основі вивчення тенденцій та проблем 189 його розвитку. Методика дослідження. Використано методи порівняння та аналогій при виявленні основних трендів розвитку готельного господарства. Аналіз тенденцій розвитку галузі показав, що її ефективність значною мірою залежить від зовнішніх чинників функціонування галузі. Було узагальнено основні напрямки реалізації заходів для успішного розвитку готельної індустрії України. Результати дослідження. Виявлено проблеми розвитку готельного господарства, а також існуючі обмеження в залежності від рівня їх впливу на функціонування галузі. Розроблена низка заходів для успішного розвитку готельного господарства України. Наукова новизна. Запропоновано заходи для успішного розвитку готельного господарства України: удосконалення нормативно-правової бази у відповідності до міжнародних вимог до засобів розміщення, формування регіональних програм розвитку готелів, розвиток туристської інфраструктури, формування гнучкої системи стимулювання розвитку готельного бізнесу, посилення ролі саморегулювання в сфері готельного господарства, створення можливостей для будівництва та роботи малих готелів, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, що дозволить підвищити конкурентоспроможність готельного господарства України на міжнародному ринку готельних послуг. Практична значущість полягає у можливості використання вітчизняними підприємствами сфери готельно-ресторанного бізнесу провідного закордонного досвіду функціонування підприємств готельного господарства та впровадження інновацій в їх діяльність.
Законодавче забезпечення розвитку транспортної інфраструктури України
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2019) Дмитрієва, О. І.; Дмитриева, О. И.; Dmytriieva, O.
Мета: ідентифікація чинного законодавчого підґрунтя розвитку транспортної інфраструктури України. Методика дослідження: метод аналізу та синтезу, системний підхід, порівняльний аналіз. Результати: із застосуванням пошукової системи «Законодавство України» виявлено чинні акти органів законодавчої та виконавчої влади, нормами яких наразі регламентується розвиток транспортної інфраструктури України як в цілому, так і за такими її елементами як «автомобільний транспорт», «дорожнє господарство», «залізничний транспорт», «повітряний транспорт», «морський і річковий транспорт», «міський електричний транспорт» і «трубопровідний транспорт». Наукова новизна: численність і типовість нормативно-правових актів, що регламентують розвиток елементів транспортної інфраструктури України, актуалізують необхідність їх уніфікації, консолідації та кодифікації у вигляді Транспортного кодексу України як стійкого законодавчого підґрунтя для забезпечення стратегічного розвитку транспортної інфраструктури країни. Забезпечення тактичної інтенсифікації розвитку транспортної інфраструктури України передбачається через періодичне прийняття строкових програмних документів на кшталт наразі чинної Національної транспортної стратегії України на період до 2030 року, аналіз структури та змісту якої складає перспективи подальших досліджень. Практична значущість: надані рекомендації з удосконалення законодавчого забезпечення розвитку транспортної інфраструктури України складають інтерес для органів державної влади, до відання яких належить регулювання розвитку автомобільного транспорту, дорожнього господарства, залізничного транспорту, повітряного транспорту, морського та річкового транспорту, міського електричного транспорту та трубопровідного транспорту.
Екологічна стійкість індустрії гостинності Харківського регіону: сприйняття туристами еко-відповідальних практик засобів розміщення
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2019) Крайнюк, Л. М.; Полчанінова, І. Л.; Поколодна, М. М.; Крайнюк, Л. Н.; Полчанинова, И. Л.; Поколодна, М. Н.; Kraynyuk, L. M.; Polchaninova, I. L.; Pokolodna, M. M.
Мета дослідження полягає у вивченні ставлення туристів до ековідповідальних практик засобів розміщення Харківського регіону, в уточненні аспектів, потребуючих поліпшення, а також у встановленні, чи може орієнтація діяльності засобів розміщення на захист навколишнього середовища надати їм конкурентні переваги. Методика дослідження. У дослідженні крім загальнонаукових методів, таких як систематизація, порівняльний аналіз, синтез, застосовувалися методи емпіричних досліджень. Було проведено анкетування, результати якого оброблені статистичними методами. Результати дослідження. Розкрита сутність сталого розвитку індустрії подорожей і туризму. Розглянуто значення екологічної стійкості з позицій забезпечення якісного обслуговування клієнтів і загальної задоволеності туристів. Систематизовано підходи міжнародних організацій до оцінювання екологічної стійкості підприємств сектору гостинності. З розгляду характеристик ринку засобів розміщення Харківського регіону виявлено відсутність офіційних еко-готелів, та поряд із цим активне запровадження ековідповідальних практик та отримання еко-сертифікатів. Для визначення ступеня важливості складників екологічної стійкості та захисту навколишнього середовища для клієнтів готелів проведено анкетування. Отримано 408 заповнених опитувальники, та зібрані дані піддано статистичному аналізу. Окреслено основні соціально-демографічні характеристики респондентів, більшість з яких чоловіки віком від 31 до 40 років, одружені, та мають вищу 114 освіту. Оцінювання відповідей проведено з використанням інтервальної шкали Лайкерта. З поміж показників, що характеризують екологічність використання ресурсів засобів розміщення, найбільш важливими вважаються комфортність температури у приміщеннях та раціональне використання води. З показників екологічної відповідальності особливо значущими є надання інформації про місцевий громадський транспорт та використання типових місцевих продуктів в ресторанному закладі. Проведено типізацію туристів за їхнім ставленням до еко-відповідальних практик засобів розміщення, виокремлено характерних 4 типи туристів. Визначено, що дві найбільші за чисельністю групи є дійсно зацікавленими в екологічності засобів розміщення. В цілому відповіді респондентів продемонстрували значну екологічну орієнтацію та незадоволеність діями засобів розміщення Харківського регіону щодо захисту навколишнього середовища. Наукова новизна. Запропоновано авторський підхід до розподілу показників оцінювання екологічної стійкості засобів розміщення на два блоки: показники раціонального використання ресурсів та показники екологічної відповідальності підприємств. Практичне значення отриманих результатів. Отримані результати є інструментом, який керівництво засобів розміщення може використовувати при розробленні власної маркетингової політики, спрямованої на залучення сегменту екологічно орієнтованих споживачів. Краще розуміння екологічної культури туристів і їх відношення до екологічних інновацій є необхідним для стратегічного планування розвитку регіонального туристського комплексу та прогнозування споживчого попиту на екологічні послуги індустрії гостинності.
Урахування балансу інтересів ключових стейкхолдерів при формуванні сучасного бізнес середовища закладів вищої освіти
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2019) Третяк, В. П.; Чупова, Д. Р.; Tretyak, V. P.; Chupova, D. R.
Мета дослідження полягає в визначенні основних стейкхолдерів у сфері вищої освіти, пошуку шляхів ефективної взаємодії з однією з найважливіших категорій - «студент», з ціллю налагоджування та підтримки довгострокових взаємовідносин для впровадження принципово нових можливостей, що в майбутньому забезпечить формування сучасного бізнес середовища та підвищить конкурентний статус закладу вищої освіти. Методика дослідження. Для досягнення поставленої мети були використані наступні загальнонаукові та спеціальні методи і прийоми дослідження: методи узагальнення та абстрагування – для виявлення сутності взаємозв’язку основних стейкхолдерів на ринку освітніх послуг, виділення категорій стейкхолдерів та описання сутності цих категорій; методи аналізу і синтезу для формування способів взаємодій зі студентами покоління Z та розробки варіантів реалізації цих взаємодій. Результати дослідження. В процесі дослідження ринку освітніх послуг було виділено ключових стейкхолдерів ЗВО та проаналізовано групи стейкхолдерів – студенти та науково-педагогічні працівники. Було визначено, що для більш ефективної взаємодії зі студентами покоління Z, необхідно впроваджувати такі способи навчання, які будуть зрозумілі, а головне цікаві студентам, а саме: заснування дистанційних курсів, мікро-уроків, взаємодії з соціальними мережами, гейміфікації, відеоматеріалів, персоналізації освітніх програм та ін. Наукова новизна. В результаті дослідження запропоновано схему взаємодії категорій стейкхолдерів з закладом вищої освіти. Виявлено взаимозв’язок ключових стейкхолдерів – студенти та науково-педагогічні працівники, що дозволило уточнити характеристику сучастного «портрету» студента покоління Z. Запропоновано новітні методи взаємодії зі студентами покоління Z та варіанти реалізації цих взаємодій. Практична значущість полягає в тому, що методичні підходи, теоретичні висновки та практичні рекомендації можуть бути використані у процесі формування сучасного бізнес середовища закладів вищої освіти, та дозволить ураховувати баланс інтересів ключових стейкхолдерів за рахунок зменшення розривів в їх інтересах.
Процесс формирования имиджа предприятия
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2019) Федорова, В. А.; Кирчатая, И. Н.; Федорова, В. О.; Кирчата, І. М.; Fedorova, V. A.; Kirchataya, I. N.
Цель: усовершенствовать процесс формирования имиджа предприятия на 242 основе учета в нем стадии жизненного цикла предприятия. Методика исследования: методология функционального моделирования IDEF0 – для графического представления состава и структуры процесса формирования имиджа предприятия в зависимости от стадии его жизненного цикла. Результаты исследования: в статье обосновано, что содержание и последовательность этапов процесса формирования имиджа предприятия обусловлены стадией его жизненного цикла. Доказано, что имидж формируется предприятием «с нуля» в двух случаях: 1) на стадии зарождения при выходе предприятия на рынок; 2) на стадии спада, когда имидж требует кардинальной перестройки. При переходе на последующие стадии жизненного цикла задача предприятия сводится либо к улучшению имиджа (на стадии роста), либо к его поддержанию на достигнутом уровне (на стадии зрелости). Создание, улучшение или поддержание имиджа должно осуществляться за счет использования мероприятий, выделенных по элементам комплекса маркетинга, которые соответствуют текущей стадии жизненного цикла и уровню имиджа предприятия. Таким образом, предложен процесс формирования имиджа предприятия, количество и содержание этапов которого определяется стадией жизненного цикла предприятия. Моделирование процесса осуществлено на основе графической нотации IDEF0. Научная новизна: усовершенствован процесс формирования имиджа предприятия, представленный с использованием методологии функционального моделирования IDEF0, который, в отличие от существующих, предполагает учет стадии жизненного цикла предприятия. Практическая значимость: знание последовательности и содержания этапов процесса формирования имиджа позволит предприятию сконструировать желаемый образ, гарантирующий длительное функционирование и успех на рынке.
Організаційні аспекти формування звіту про управління
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2019) Ковальова, Т. В.; Ковалева, Г. В.; Kovalova, T. V.
Метою дослідження є інформаційна репрезентація певних моментів організації складання Звіту про управління задля забезпечення користувачів достовірною інформацією. Методика дослідження: для досягнення поставленої мети у роботі були використані загальнонаукові і спеціальні методи і прийоми дослідження: теоретичного узагальнення, аналізу і синтезу; системного і комплексного підходу; монографічний; абстрактно-логічний. Результати дослідження: результатом наукової роботи є теоретичне узагальнення і розробка шляхів удосконалення організації формування звіту про управління. Це документ, в якому компанія розповідає про свої поточні справи та плани на майбутнє. Звіт повинен містити як фінансову, так і нефінансову інформацію, яка описує, в якому стані знаходиться підприємство та розкриває ризики для його діяльності. Ураховуючи те, що форма звіту про управління поки законодавчо не визначена, виникають певні питання щодо організації його складання. Дослідження точок зору науковців та бухгалтерської спільноти дали можливість нам висловити свою точку зору на це питання і запропонувати варіанти вирішення питань щодо організації його складання. У зв’язку з цим у роботі охарактеризовані вимоги до цієї форми звіту. Доведено, що знаючи вимоги, які висуваються до звіту, можна забезпечити ефективну організацію його складання. Наукова новизна: полягає в комплексному дослідженні проблем щодо організації складання звіту про управління. Підходи до проблемних моментів організації складання цієї форми в частині окреслених вимог дадуть змогу підприємствам зробити звіт про управління 64 багатофункціональним маркетинговим інструментом, отримати довгостроковий ефект у вигляді зростання клієнтів та довіри суспільства. Практична значущість полягає в тому, що дотримання підприємствами запропонованих положень забезпечить достовірність звітної інформації та сприятиме зміцненню довіри користувачів інформації.
Спрощена система оподаткування: сучасний стан, переваги, недоліки та перспективи
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2019) Онісіфорова, В. Ю.; Сідельнікова, В. К.; Онисифорова, В. Ю.; Сидельникова, В. К.; Onisiforova, V. Yu.; Sidelnikova, V. R.
Мета. Дослідження особливостей функціонування різних систем оподаткування підприємства та формування алгоритму його дій при обранні ефективної системи оподаткування відповідно до головних аспектів діяльності. Методика дослідження. В ході дослідження використовувалися методи аналізу і синтезу, метод логічного аналізу. Інформаційними ресурсами дослідження є електронні інформаційні ресурси і матеріали періодичних видань. Результати. На сьогодні існує досить вичерпний перелік умов застосування різних систем оподаткування відповідно до особливостей функціонування конкретного підприємства. Однак обрання підприємством загальної або спрощеної системи оподаткування має певні переваги, недоліки та наслідки. До головних переваг загальної системи оподаткування можна віднести наступні: оподаткування виключно фінансового результату діяльності підприємства; знижена ставка податку при сплаті дивідендів; відсутність необхідності щоквартального контролю рівня доходу; відсутність обмежень для розширення обсягів діяльності; відсутність обмежень за кількістю найманих 164 працівників; відсутність обмежень стосовно обрання виду діяльності. Перевагами застосування підприємством спрощеної системи оподаткування є значне скорочення переліку податків; значне спрощення ведення обліку та звітності; право не використовувати РРО; право вибору бути чи ні платником ПДВ; сплата в першій та другій групі фіксованого розміру податку, незалежно від фактичного рівня рентабельності та обсягів доходу, якщо діяльність є високорентабельною. Отже, при прийнятті рішення про вибір системи оподаткування власник підприємства має проаналізувати вид діяльності, необхідність використання в роботі бартерних операцій, взаємозаліків, необхідність використання найманої праці, сезонні коливання обсягу доходу, рівень рентабельності підприємства, сформувати прогноз податкового навантаження при кожній системі оподаткування. Наукова новизна. Визначено перелік недоліків та переваг різних систем оподаткування підприємства. Сформовано алгоритм дій підприємства при обранні оптимальної системи оподаткування. Практична значущість. Запропоновані висновки можуть бути використані дослідниками, власниками та керівниками підприємств при обранні ефективної системи оподаткування.
Рівень ефективності стратегій розвитку будівельної галузі України
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2019) Кононова, О. Є.; Кононова, А. Е.; Kononova, O.
Мета: метою дослідження є визначення загального впливу факторів дії, відповідних для будівельної галузі, та впливу додаткових внутрішніх факторів суб’єктів будівельної галузі країни впродовж аналізованого періоду. Методика дослідження: оцінка можлива за умов використання ефективної, ґрунтовної та надійної методики аналізу. Дана методика оцінки ефективності стратегій розвитку підприємств будівельної галузі України враховує всебічний та широкий діапазон оціночних показників (обсяги доходу (виручки) від реалізації будівельної продукції, обсяги виробництва будівельної продукції, частку ринку згідно планових та звітних параметрів реалізації стратегії розвитку). У ході виконання дослідження використовувались: – методи системного аналізу і синтезу для розгляду теоретичних аспектів ефективності стратегій розвитку; – методи статистичного аналізу для дослідження фінансового стану будівельних підприємств України; – методи економічного та математичного аналізу для визначення кількісної оцінки та оціночних показників; – методи формальної логіки для розробки висновків та шляхів підвищення ефективності стратегій розвитку будівельних підприємств України. Результати дослідження: у статті проведено розрахунок та оцінку ефективності впровадження планової (задекларованої) стратегії розвитку досліджуваних п’яти підприємств будівельної галузі України за 2015‒2017 рр. Наведено порядок оцінки найбільш вагомого впливу факторів на рівень ефективності впровадження стратегій досліджуваних підприємств будівельної галузі країни. Представлена картина стану та трансформацій рівня ефективності впровадження планових (задекларованих) стратегій розвитку досліджуваних 96 найбільших підприємств будівельної галузі України впродовж 2015-2017 рр. дозволяє сформулювати основні положення історіографії становлення цієї сфери за вказаний період, серед яких, зокрема: відсутність інвестицій в розвиток, незважаючи на потреби оновлення основних засобів та технологій, що використовуються для впровадження стратегічних параметрів; недостатнє впровадження інновацій в сфері управління методами будівництва, управлінні відходами, управлінні енергоефективністю будівельної продукції та будівництва (встановлено, що тільки два (ДП АТ «БК «Укрбуд» та ПрАТ «ХК «Київмiськбуд») з п’яти підприємств використовують інновації і лише одне забезпечує їх ефективне впровадження (а саме, ДП АТ «БК «Укрбуд»)). Проведено оцінку найбільш вагомого впливу факторів на рівень ефективності впровадження стратегій досліджуваних підприємств впродовж 2015‒2017 рр. Наукова новизна: вперше обґрунтовано в даному дослідженні визначення загального впливу загальних факторів дії, відповідних для будівельної галузі та впливу додаткових внутрішніх факторів суб’єктів будівельної галузі країни впродовж аналізованого періоду. Встановлено, що на відміну від існуючого підходу, визначається оцінка впливу комплексу зазначених факторів розвитку підприємств будівельної галузі України, які досліджуються через їх позитивну або негативну дію на стан ефективності впровадження планових (задекларованих) стратегій розвитку. Слід відмітити, що всі значення зазначених факторів за окремими вказаними категоріями розраховані в рамках даного дослідження. Доведено, що для визначення найбільш вагомого впливу факторів на рівень ефективності впровадження стратегій досліджуваних підприємств будівельної галузі країни здійснено їх інтегровану оцінку. Практична значущість: представлене дослідження дозволяє оцінити рівень внутрішнього опору впливу зовнішніх, загальних внутрішніх (галузевих) та міжнародних факторів з боку найбільших підприємств будівельної галузі України впродовж 2015-2017 рр. Картина стану впливу цих факторів є історіографією стратегічного розвитку суб’єктів галузі протягом вказаного періоду, яка може бути використана для порівняння за параметрами розвитку щодо протидії факторного впливу для інших підприємств в цій сфері (середніх, малих тощо).
Дослідження ринку страхування життя в Україні в умовах євроінтеграції
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2019) Стешенко, О. Д.; Гамора, В. О.; Стешенко, Е. Д.; Гамора, В. А.; Steshenko, O.; Gamora, V.
Метою є аналіз сучасного стану ринку страхування життя та обґрунтування факторів, що впливають на його розвиток в умовах євроінтеграції. Методика дослідження: метод логічного узагальнення та синтезу – для дослідження теоретико-методологічних основ розвитку ринку страхування життя; системного аналізу – для визначення факторів, що впливають на розвиток вітчизняного ринку страхування життя, для виявлення основних проблем, що стримують його розвиток в умовах євроінтеграції та розроблення комплексної системи заходів націлених на їх вирішення; метод математичної статистики – для виявлення тенденцій та закономірностей в зміні показників, що аналізуються, обґрунтування отриманих результатів. Результати дослідження: розглянуто сутність страхування життя, його значимість для громадян України в забезпеченні їх добробуту. На основі аналізу основних показників розвитку ринку страхування життя висвітлено як позитивні, так і негативні фактори, які негативно впливають на розвиток ринку страхування життя в Україні. Визначено попит населення на страхування життя в Україні. Розглянуто динаміку розвитку страхування життя в Україні протягом періоду дослідження. Проаналізовано динаміку та структуру страхових премій та страхових виплат за основними видами страхування життя. Вивчення практичного досвіду діяльності страхових компаній дозволило визначити основні напрями подальшого розвитку вітчизняного ринку страхування життя в умовах євроінтеграції. Наукова новизна: виявлено ключові фактори, що 217 впливають на розвиток українського ринку страхування життя в умовах євроінтеграції. Практична значущість: Результати дослідження можуть бути використані страховиками та страховими посередниками, а також їх об’єднаннями для покращення показників їх діяльності.
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЖУРНАЛ
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2019)
Мостобудування в Україні: значення державно-приватного партнерства для його розвитку
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2019) Левченко, Я. С.; Levchenko, Ya. S.
Метою роботи є обґрунтування нагальної необхідності та можливості залучення інвестиційних ресурсів шляхом впровадження державно-приватного партнерства (ДПП) в рамках будівництва, ремонту та реконструкції мостів. Для досягнення мети дослідження було вирішено наступні задачі: - проаналізовані наявні інвестиційні вливання в рамках ДПП в будівництво, ремонт та реконструкцію мостів; - визначено роль ДПП в контексті будівництва, ремонту та реконструкції мостів. Методика дослідження. Для досягнення поставленої мети в роботі були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи і прийоми дослідження: порівняльний аналіз наукової літератури та інформаційних джерел на основі методів порівняння, систематизації та узагальнення; узагальнення результатів аналізу і логічна генерація висновків. Результати. Проведено аналіз поточного стану мостів. Визначено, що в теперішніх умовах інтенсивності та навантаження на дорожнє покриття, а відповідно і на мостові конструкції, термін їх експлуатації скорочується щонайменше вдвічі, а то й більше. Встановлено, що державного фінансування в галузь мостобудування недостатньо. Досліджено та проаналізовано позитивний зарубіжний досвід по відновленню мостових конструкцій та їх будівництву провідних країн світу. Наукова новизна. Запропоновано впровадження процедур державно-приватного партнерства на рівні галузі мостобудування та висунуто гіпотезу про розробку унікальних форм співпраці в рамках державноприватного партнерства. Практична значущість. Визначено нішу для перспективних досліджень - розробка взаємодії держави з приватним 127 інвестором на основі теорії ігор, яка забезпечить виграш кожної сторони в рівних пропорціях.
Соціальна відповідальність як інструмент забезпечення конкурентоспроможності підприємства
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2019) Кирчата, І. М.; Шершенюк, О. М.; Кирчата, И. Н.; Шершенюк, Е. Н.; Kirchataya, I. N.; Shershenyuk, E. N.
Мета – дослідження сутності, визначення концептуального змісту та обґрунтування необхідності впровадження соціальної відповідальності в систему стратегічного управління підприємством як необхідної передумови забезпечення його конкурентної стійкості в довгостроковій перспективі. Методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою є положення економічної теорії, основні закони функціонування ринкової економіки, праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, в яких розглядається корпоративна соціальна відповідальність, зокрема питання, пов’язані з забезпечення конкурентоспроможності через партнерські відносини між владою, бізнесом і суспільством. Використано методи узагальнення та абстрагування; метод аналізу і синтезу. Результати. Соціальна відповідальність в своїй еволюції проходить ряд етапів розвитку та постає інноваційним вектором в діяльності бізнесу України, а тому вивчення і пошук шляхів вирішення проблем взаємодії влади, бізнесу і суспільства ставить проблему забезпечення конкурентоспроможності підприємства на якісно новий рівень. Розвиток стратегічного підходу до соціальної відповідальності в даний час є загальносвітовою тенденцією, що векторно спрямована на отримання довгострокових конкурентних переваг, створення цінності для бізнесу та суспільства як результату взаємодії зацікавлених сторін. Впровадження принципів соціальної відповідальності в повсякденну діяльність підприємств передбачає соціалізацію трудових відносин і обумовлюється процесами економічної інтеграції, важливістю створення позитивного іміджу підприємств в регіонах присутності, отриманням додаткових конкурентних переваг за допомогою проведення соціально відповідальної політики. Наукова новизна. В роботі теоретично обґрунтовано доцільність інтеграції соціальної відповідальності в систему стратегічного управління як інструмента забезпечення конкурентоспроможності підприємства, зокрема визначено принципи, сфери впливу та рівні прояву соціальної відповідальності як передумови формування довгострокових конкурентних переваг. Практична значущість полягає в тому, що удосконалені теоретичні положення та практичні рекомендації щодо визначення цільової спрямованості соціальної відповідальності підприємства можуть бути використані для розробки та реалізації конкретних стратегічних заходів, спрямованих на формування стійких конкурентних переваг підприємства або використані як інструмент забезпечення інноваційного соціально-економічного розвитку.
Елементи маркетингового механізму
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2019) Коноваленко, А. С.; Кonovalenko, A.
Мета. Метою статті є визначення ключових елементів маркетингового механізму шляхом узагальнення наукових підходів та поглядів дослідників на структуру маркетингового механізму на основі контент-аналізу наукових робіт. Методика дослідження. Метод контент-аналізу використано для систематизації існуючих підходів у науковій літературі до визначення ключових елементів маркетингового механізму як системи. Метод порівняння застосовано для встановлення подібних та відмінних поглядів науковців на визначення характерних елементів маркетингового механізму. Метод узагальнення застосовано для обґрунтування результатів дослідження. Методи аналізу і синтезу використано при визначенні окремих складових елементів маркетингового механізму та розгляду їх у єдності. Результати. В ході дослідження отримано результати: визначено, що маркетинговий механізм може бути використаний як дієвий інструмент вирішення актуальних проблем суспільства; доведено можливість розгляду маркетингового механізму як відкритої систему із наявністю входу, виходу та внутрішньої структури; визначено елементи маркетингового механізму; доведено, що маркетингову природу механізму визначають застосовані інструменти суб’єктів маркетингу, наявність та характер цільової мети; доведено доцільність свідомого створення дієвого маркетингового механізму управління соціально-значущими сферами з метою запобігання виникненню спонтанних механізмів. Наукова новизна. Уперше обґрунтовано підхід до визначення ключових елементів маркетингового механізму, що на відміну від існуючих підходів передбачає визначення характеру цільової мети (очікуваного результату), що дозволяє чітко окреслити доцільність функціонування маркетингового механізму у різних сферах, цілеспрямованість перетворення об’єкту впливу та застосування відповідних важелів суб’єктами маркетингу. Практична значущість. Визначення елементів маркетингового механізму формує наукове підґрунтя для розуміння принципів та закономірностей застосування маркетингового механізму для вирішення широкого кола проблем суспільства, зазначених у принципах сталого розвитку, застосуванні з метою підвищення ефективності маркетингової діяльності підприємств та використання у соціальній сфері.
Инженерия для экономистов: акцент на главном
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2019) Бабайлов, В. К.; Левченко, Я. С.; Babailov, V.; Levchenko, Ya.
Экономика и инженерия являются важнейшими элементами содержания менеджмента. Деятельность экономистов и инженеров теснейшим образом связана в практике любого предприятия. Инженерия для экономистов играет важную, но не главную роль: экономика глубоко и подробно излагается во многих дисциплинах, а инженерия – только в «Организации производства». Это вынуждает преподавание инженерии к концентрации внимания только на самых главных аспектах. Проблема установления и интерпретации главных аспектов инженерии, обязательных для подготовки студентов-экономистов, является актуальной. Решение этой проблемы явилось целью настоящего исследования. Для её достижения были поставлены задачи: установление главных аспектов инженерии; краткая интерпретация главных аспектов инженерии; обобщение полученных результатов. Методики исследования: обзор литературных источников, 2С70, ВЕО, исторического-логического, индукция-дедукция, теория метода Бабайлова. Результаты: установлены и интерпретированы главные аспекты инженерии: сущность; содержание; предмет; место; парадигмы; этимология термина; связь с менеджментом, технологией, механикой. Научная новизна: впервые установлен чёткий перечень главных аспектов инженерии, обязательный для подготовки студентов-экономистов. Практическая значимость: установление чёткого перечня аспектов инженерии и их интерпретация повысит эффективность подготовки студентов-экономистов.
Iмплементація засад інклюзивності у закладах розміщення та підприємствах туріндустрії
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2019) Писаревський, І. М.; Давидов, Є. О.; Черкас, Я. В.; Писаревский, И. М.; Давыдов, Е. А.; Pisarevsky, I. M.; Davydov, Є. С.; Cherkas, Y. V.
Мета дослідження полягає в поширенні соціального усвідомлення щодо потреб людей з інвалідність, ініціації створення можливостей для забезпечення вільної взаємодії фізично обмежених верств населення з соціумом та всіма елементами громадської інфраструктури. Крім того метою є впровадження низки рекомендацій стосовно адаптації готельно-ресторанного сегменту до потреб осіб з інвалідністю. Методика дослідження. Досягнення поставленої мети здійснюється за допомогою загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, як аналіз нормативно-правових засад, що регулюють поставлені науковою роботою питання, системний і комплексний підходи до визначення економічних показників в розрізі імплементації безбар’єрного середовища, аналіз показників щодо можливостей пересування осіб з інвалідністю в туріндустрії, а також поглиблена робота з діючими засобами тимчасового розміщення і харчування стосовно формування зводу порад та рекомендацій, що передбачені темою наукової роботи. Результати дослідження. Проведений авторами статті аналіз нормативно-правової бази та наукової літератури дозволив визначити та конкретизувати існуючі проблеми як сучасного стану елементів взаємодії інклюзивних туристів з оточуючим громадським середовищем, так і перешкоди на шляху до активної імплементації засад інклюзивності у сферу, що розглядається. Було визначена та систематизована інформація, яка дозволила обрати найбільш раціональні шляхи розв’язання існуючих задач. На основі поглибленого аналізу доведена необхідність удосконалення елементів інфраструктури, в тому числі транспорту, що гарантовано підвищить здатність малорухомих груп туристів до здійснення подорожей та користування послугами сегменту готельноресторанних послуг. Керуючись результатами багатосторонніх досліджень в рамках наукової статті була розроблена низка рекомендацій для представників сфери готельно-ресторанного господарства та туріндустрії в цілому. Рішення проблем інклюзивності в туризмі потребує комплексного підходу, тому розроблені рекомендації не можна вважати єдиним універсальним методом, 176 проте вони є важливою та діючою складовою в процесі імплементації засад інклюзивності в індустрію туризму та суспільство загалом. Наукова новизна полягає в поглибленому аналізі проблем та перешкод інклюзивних туристів, удосконаленні принципів відповідності туристської інфраструктури до потреб відповідних осіб з інвалідністю, а також у запропонованому списку рекомендацій щодо впровадження засад інклюзивності. Крім того переглянуто підходи різних фахівців щодо обраної теми та внесено деякі зміни з огляду на особливості сьогодення. Практичне значення отриманих результатів. Розроблені рекомендації в рамках даної наукової статті дають змогу підприємствам готельно-ресторанного сегменту та туріндустрії використовувати найновіші дослідження для активізації процесу імплементації засад інклюзивності в межах підконтрольних відомств. Результати проведених досліджень можуть використовуватися для безпосереднього розвитку індустрії та досягнення найбільш можливої соціальної адаптивності.
Впровадження кластерної моделі розвитку для реалізації інвестиційно-інноваційного потенціалу підприємств
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2019) Благой, В. В.; Гніденко, А. В.; Блага, В. В.; Хорошилова, І. О.; Гниденко, А. В.; Хорошилова, И. А.; Blagoy, V. V.; Gnidenko, A. V.; Blaga, V. V.; Khoroshilova, I. A.
Мета: дослідити та обґрунтувати можливості впровадження кластерної моделі розвитку для реалізації інвестиційно-інноваційного потенціалу підприємств з виробництва екологічно чистої продукції. Методика дослідження: метод математичної статистики – для обробки та аналізу вихідних даних, виявлення тенденцій вихідних даних, виявленні тенденцій та закономірностей в зміні показників, що аналізуються, обґрунтування отриманих результатів; аналіз та узагальнення існуючих підходів щодо оцінки ефективності від реалізації екологічно орієнтованих інвестиційних проектів. Результати дослідження: визначено та обґрунтовано ключовий управлінський напрям реалізації інвестиційно-інноваційного вектору підприємств еко-продукції, який полягає у впровадженні схеми організації та взаємодії учасників кластеру еко-продукції на основі поєднання зусиль та економічних інтересів виробників плодів та ягід, переробних підприємств, наукових установ та органів влади. Наукова новизна: удосконалені методичні підходи щодо оцінки ефективності від реалізації екологічно орієнтованих інвестиційних проектів за рахунок доповнення їх показником комплексного ефекту на основі включення до його складу екологічного та інституціонального ефектів в негрошовій формі і управлінського ефекту в грошовій та негрошовій формах на підставі системного підходу. Практична значущість: запропонована схема організації та взаємодії учасників кластеру еко-продукції, яка забезпечує зростання показників складових інвестиційно-інноваційного 28 потенціалу. З метою формалізації даного управлінського напряму реалізації інвестиційно-інноваційного вектору розвитку підприємства еко-продукції розраховано фінансовий результат запропонованого кластерного об’єднання з урахуванням можливих моделей кластерізації. Проведені розрахунки показали, що за інших рівних умов існує пряма залежність між ступенем інтеграції підприємств та дохідністю інтегрованої структури кластерного типу.
«Зелені» інвестиції як приклад соціально-перетворювального впливу у функціонуванні автомобільного транспорту
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2019) Солопун, Н. М.; Пономарьова, Н. В.; Пономарева, Н. В.; Solopun, N. M.; Ponomaryova, N. V.
Мета: Метою статті є подальша розгляд питання переходу України до «зеленої» економіки, зокрема у галузі автотранспорту з використанням засад соціально-перетворювального впливу, тобто «зелених» інвестицій. Методика дослідження: в роботі використано наступні методи наукового дослідження: систематичний та порівняльний аналіз для наукових джерел на основі методів порівняння, систематизації та узагальнення; абстрактно-логічного аналізу – для обґрунтування сутності «зеленого» інвестування та необхідності впровадження соціально-перетворювальних інвестицій; узагальнення результатів аналізу і 207 логічної генерації висновків. Результати: Розвиток, соціальноперетворювальних інвестицій, наявним проявом яких є екологічне інвестування та проекти зі зниження вуглецемісткості економіки представляє нове «вікно можливостей» для «зеленого» економічного зростання і вкладу країни в глобальний процес сталого розвитку людства. Використовуючи вже існуючий досвід соціально-перетворювального інвестування Європи та світу, ми вже сьогодні маємо можливість перейти до побудови енергетичних систем та систем надання транспортних послуг на принципах діджіталізаціі, децентралізації і найголовніше – декарбонізації. Однак, для такого переходу необхідно мати чіткий фокус на створенні «зеленого» ВВП як загальнонаціональної мети. Наукова новизна: Отримано подальший розвиток теоретичних аспектів впровадження соціально-перетворювальних інвестицій у транспортну галузь за допомогою впровадження засад «зеленого» інвестування та емісії «green bonds»; запропоновано авторське визначення поняття «зелені» інвестиції. Практична значущість результатів проведеного дослідження полягає у тому, що удосконалені теоретичні аспекти нададуть змогу приймати більш обґрунтовані рішення у процесі інвестиційної діяльності.
Oсобливості інноваційного розвитку в аграрному секторі
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2019) Луньова, В. А.; Багмат, П. Д.; Лунёва, В. А.; Lunova, V. A.; Bagmat, P. D.
Метою статті обрано дослідження особливостей інноваційного розвитку у сільському господарстві задля стабілізації ефективності та зростання аграрної сфери в Україні. Методика дослідження. При написанні роботи були використані методи аналізу, а саме - діалектичний та системний підхід. Також для узагальнення понять використовувався метод абстрагування, методи моделі трендового аналізу. Використання кореляційно-регресійного аналізу дало можливість оцінити залежність інноваційного розвитку від стану складових його потенціалу. Результати дослідження. Відомо, що активний розвиток будь-якої галузі, включаючи і агропромисловий комплекс, значною мірою залежить від сприйняття підприємств до нововведень. Зокрема питанням формування ефективної інноваційної політики повинно приділятися якомога більше уваги, оскільки стрімкий розвиток майбутнього визначатиметься інноваційною активністю та її фінансовим забезпеченням, як на рівні держави, регіону, так і на рівні підприємства. Основними інноваційними складовими підприємств є - науковий, матеріально-технічний, кадровий та фінансовий потенціали. Розглянуто зміни у складових інноваційного потенціалу сільськогосподарських підприємств України за 2010-2017 рр. Відзначимо, що протягом цих років майже всі складові мали тенденцію зменшення, а саме – 145 наукова, кадрова, фінансова складові, яка в умовах кризи зменшувалася. Незначно поліпшилася його матеріально-технічна складова. Наукова новизна. Запропоновано заходи державної аграрної політики, які б сприяли зміцненню інноваційного потенціалу сільськогосподарських підприємств. Практичне значення отриманих результатів. Лише формування організаційноекономічних механізмів, як на рівні держави, так і на рівні підприємств, які б забезпечили попит на інновації, надійне фінансування науково-дослідних розробок, тісні взаємозв’язки у ланцюгу «наука – виробництво – ринок - споживання», виступає важливою умовою переходу сільськогосподарських підприємств України на інноваційну модель розвитку.
Mісце підрозділу економічної безпеки в умовах типової організаційної структури управління автотранспортним підприємством
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2019) Поясник, Г. В.; Poyasnik, G. V.
Мета. Метою даного дослідження є обґрунтування доцільності інтеграції відособленого структурного підрозділу з управління економічною безпекою на підприємстві. Методика дослідження. Методичною основою роботи є наукові праці видатних вчених та матеріали періодичних видань. Під час дослідження у роботі використано метод логічного аналізу при встановленні місця підрозділу з управління економічною безпекою в організаційній структурі підприємства. Результати. В роботі проаналізований процес створення та ефективного існування організаційної структури автотранспортного підприємства. Визначена необхідність забезпечення економічної безпеки підприємства, яка вимагає перегляду його організаційної структури щодо створення нового відповідного підрозділу. Проведений аналіз стосовно появи нової функції з управління економічною безпекою спричиняє необхідність створення нового функціонального підрозділу з її реалізації, або поширення на виконання цієї функції повноважень одного з вже існуючих підрозділів підприємства. Наукова новизна. Запропонована організаційна структура дозволяє автотранспортному підприємству здійснювати свою виробничу діяльність, а обслуговуючим функціональним підрозділам створювати умови для її ефективної реалізації. Місце підрозділу економічної безпеки на вищому рівні ієрархії дозволяє отримувати своєчасну та повну інформацію про функціонування підрозділів та результати діяльності підприємства в цілому, а також надає спеціалісту підрозділу повноваження для прямого керівного впливу на головних спеціалістів обслуговуючих та виробничих підрозділів в напрямку корегування їх діяльності з метою підвищення рівня економічної безпеки, який визначено генеральним керівником та власником. Практична значущість. В статті визначено місце підрозділу з управління економічною безпекою в організаційній структурі автотранспортного підприємства. Проведений аналіз організаційних структур управління підприємствами автотранспортної галузі, також обґрунтована доцільність створення підрозділу з управління економічною безпекою підприємства.

Переглянути

Перегляд 2019, № 2 (23) за Дата публікації

Результатів на сторінці

Налаштування сортування