Дисертації та автореферати дисертацій

Постійне посилання на фондhttps://dspace.khadi.kharkov.ua/handle/123456789/1291

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 155

Вдосконалення автоматизованої системи керування механічною коробкою передач транспортних засобів категорії N3 та M3
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2019) Сильченко, Микола Миколайович
Вдосконалення аеродинамiчних характеристик автомобiлiв для спорту методами чисельного i натурного експерименту
(2018) Авершин, Андрiй Геннадiйович
Дисертаційна робота присвячена питанням зовнішньої і внутрішньої аеродинаміки гоночних автомобілів. Проведено чисельні і натурні експерименти на базі автомобілів ХАДІ-25,31,33,34 лабораторії швидкісних автомобілів Харківського національного автомобільно-дорожнього університету. Особлива увага приділяється питанням аеродинамічного вдосконалення заднього дифузора , переднього і заднього антикрила, радіаторного відсіку. У роботі представлені результати аеродинамічних досліджень у вигляді таблиць і графіків . Дана оцінка впливу різних факторів на аеродинамічні властивості гоночних автомобілів і запропоновано шляхи їх поліпшення. Для натурних випробувань гоночного автомобіля використаний прямий метод дорожніх випробувань. Важливе місце в роботі займає зіставлення чисельного експерименту з натурним. Також в роботі розглядається досвід проектування кузова гоночного автомобіля з наднизьким аеродинамічним опором ХАДІ -34.
Вдосконалення аеродинамiчних характеристик автомобiлiв для спорту методами чисельного i натурного експерименту
(2018) Авершин, Андрiй Геннадiйович
Дисертація присвячена питанням зовнішньої і внутрішньої аеродинаміки гоночних автомобілів. Проведено чисельні і натурні експерименти на базі автомобілів ХАДІ 25,31,33,34 Лабораторії швидкісних автомобілів Харківського національного автомобільно-дорожнього університету. Актуальність дисертаційної роботи визначається необхідністю вирішення науково-практичної задачі, пов’язаної з вдосконалюванням аеродинамічних характеристик швидкісних і гоночних автомобілів, відпрацьовуванням методів математичного моделювання аеродинамічних характеристик. Зростання інтересу до рішень в галузі аеродинаміки викликане потребами зниження аеродинамічного опору руху автомобіля, та, в кінцевому рахунку, підвищенням економічності, управлінням аеродинамічної притискної (підіймальної) сили, підвищенням стійкості руху. На сьогодні жоден спортивний автомобіль не випускається без спеціальних елементів управління потоком повітря, таких як антикрила, профільоване днище, повітрязабірники. Провідні світові виробники приділяють значну увагу аеродинамічному проектуванню спортивних і гоночних автомобілів. Однак через високу конкуренцію в автоспорті, результати передових досліджень (часто дуже складних) є конфіденційними і не публікуються у відкритій літературі. Таким чином,співідношення опублікованих даних 3 реальних досліджень набагато менше, ніж в інших інженерних дисциплінах (наприклад, аерокосмічній). В Україні автоспорт розвивається в основному завдяки зусиллям аматорських команд, які приділяють основну увагу вдосконаленню двигуна, трансмісії і підвіски. При цьому аеродинамічні рішення для гоночних автомобілів запозичуються за кордоном, без будь-якого наукового обґрунтування. Тому вдосконалення аеродинамічних характеристик швидкісних і гоночних автомобілів, відпрацювання методів математичного моделювання аеродинамічних характеристик є актуальним завданням і визначає напрямок дисертаційної роботи. У результаті проведеного аналізу стану розвитку аеродинаміки в автомобілебудуванні можна зробити наступні висновки: - у науковій літературі практично відсутній системний підхід до вивчення питань аеродинамічного вдосконалювання; - методи розрахунків і технологічні рішень питань аеродинаміки сучасних болідів світових виробників тримаються ними в найсуворішому секреті. Доступні публікації мають ознайомлювальний характер, без глибоких опрацювань по аеродинаміці процесів, що відбуваються з аеродинамічними елементами. - суттєва відмінність вимог до формоутворення автомобілів, що беруть участь у змаганнях на економічність і в швидкісних перегонах. - складний механізм обтікання автомобіля супроводжується численними відривами повітря, утворенням вихрового спутного сліду, а також наявність підкапотного простору, підднищевої зони й коліс, ускладнює теоретичне визначення його аеродинамічних характеристик. Спираючись на це сформульовані основні завдання дисертаційної роботи. Для розробки методики чисельного експерименту по моделюванню внутрішніх і зовнішніх потоків навколо гоночного автомобіля було 4 проведено огляд чисельних методів і моделей дослідження зовнішньої та внутрішньої аеродинаміки гоночних і спортивних автомобілів. А також виконано аналіз розрахункових методів для осереднених рівнянь Нав'єСтокса, та обґрунтовано вибір розрахункового методу, реалізований у програмному комплексі MTFS, розробленому під керівництвом проф. В.Г. Солодова; запропоновано методику його застосування для вирішення завдань зовнішньої аеродинаміки з урахуванням корекції стисливості для малошвидкісних течій. За допомогою чисельного експерименту було визначено ефективну форму передніх і задніх антикрил, днища, повітрязабірників. Для цього була створена твердотільна модель занурювалась у розрахункову область. Завдяки чисельному експерименту виявлена інтерференція потоку між кузовом і заднім антикрилом і нерівномірне набігання потоку на заднє антикрило по довжині, яка погіршує його аеродинамічні характеристики. На основі аналізу результатів тривимірних розрахунків запропоновано нову геометрію заднього антикрила з закрилком, що відрізняється від вихідної наявністю геометричної скрутки крила з закрилком навколо передньої кромки крила. Характеристики модифікованого антикрила відрізняються більш однорідним полем розподілу коефіцієнта тиску на передній кромці, поліпшенням Cy в порівнянні з базовим на 4,5%. В роботі розглянуто принципи аеродинамічного удосконалення кузова і днища гоночного автомобіля формули Е-8. Основним параметром, що змінюється у варіантах заднього дифузора, прийнятий геометричний коефіцієнт дифузорності. Розрахунок обтікання кузова з вихідним дифузором вказав на наявність відриву потоку від верхньої стінки в бічній секції за входом в дифузор, а також значну циркуляційну зону на виході з бічної секції, викликаної перетіканням потоку під бічною стінкою, але показав безвідривність течії у середній секції практично до виходу з дифузора. Це 5 вказувало на завищений коефіцієнт дифузорності у бічній секції і стимулювало пошук ефективної форми її верхнього обводу. Практичним результатом досліджень стало збільшення притискної сили на 20% у порівнянні з вихідним варіантом. Співставлення даних чисельного і натурного експерименту показало задовільну відповідність. Результатом розрахунку системи охолодження гоночного автомобіля є визначення найкращого для даної компоновки розташування вихідних і вхідних отворів системи охолодження, що дозволило збільшити витрату повітря через радіатор на 150% при неістотному ( у межах 5%) збільшенні притискної сили, і сили опору. В ході виконання дисертаційного дослідження розроблено контрольновимірювальний комплекс для проведення натурного експерименту по визначенню тиску на поверхні дифузора, заднього антикрила та у системі охолодження залежно від швидкості руху, описано методику отримання даних, проведено порівняльний аналіз результатів чисельного та натурного експерименту. В результаті аналізу експериментальних досліджень було надано підтвердження даних отриманих в результаті чисельних розрахунків. Так, для дифузору аналіз результатів вказав на наявність відривної течії у вихідній конфігурації бічних відсіків дифузора, що свідчить про його неефективну роботу. Вимірювання кутів атаки заднього антикрила за допомогою циліндричного кутоміра виявило нерівномірне обтікання заднього антикрила внаслідок інтерференції кузова і антикрила. Дослідження у відсіку радіатора виявили нерівномірне обдування радіатора потоком з повітрязабірника. У верхній частині радіатора обдув більш інтенсивний, в нижній частині радіатора існує «застійна зона». В роботі розглянуто питання аеродинамічного проектування єкомобіля з наднизьким аеродинамічним опором для участі у змаганнях «Shell Ecomarathon». 6 Представлено чисельний аналіз базових зовнішніх форм кузова біля екрану, що дозволило мінімізувати вплив особливостей форми кузова екомобіля. Запропоновано та розглянуто можливі компонувальні рішення для екомобілів. Розглянуто принципи проектування форми кузова з мінімальним аеродинамічним опором. Вивчено вплив бічного вітру на аеродинаміку екомобілів. Наукова новизна отриманих результатів полягає у такому: У результаті проведених досліджень автором розв’язана задача вдосконалення аеродинамічних форм автомобілів для спорту і дано рекомендації щодо поліпшення їх аеродинамічних характеристик, у тому числі: - шляхом натурних випробувань низки автомобілів для спорту формули Е-8 вперше отримано узагальнені експериментальні дані з аеродинамічних характеристик антикрил, повітрязабірників, дифузору днища; - дістав подальший розвиток чисельний експеримент для автомобілів для спорту: а саме, вперше в Україні сформульовано постановку чисельного моделювання обтікання антикрил, дифузора, днища та повітрязабірників в інтерференції з кузовом автомобілів для спорту формул Е8, «Shell Ecomarathon» та виконано чисельне дослідження. - вперше визначено взаємозв’язок між аеродинамічною складовою притискної сили що діє на кузов автомобілів для спорту та формоутворенням дифузору днища, формою розміщенням антикрил; - вперше сформульовано основні принципи формування автомобільного кузова з наднизьким аеродинамічним опором, проведено його аеродинамічний аналіз; - отримала подальший розвиток теорія криволінійного руху автомобіля, в частині визначення критичної швидкості за рахунок врахування аеродинамічної компоненти; 7 - вперше отримана залежність розташування та направлення вектору повної аеродинамічної сили від набору аеродинамічних елементів, що використовуються в автомобілі. Практичне значення одержаних результатів: полягає у використанні отриманих рішень при удосконаленні існуючих гоночних автомобілів формули Е-8, а також у створенні нових зразків гоночних автомобілів, що дозволить істотно підвищити енергетичні та ходові якості з урахуванням прогнозованих експлуатаційних навантажень і швидкостей. На основі рішень дисертаційної роботи спроектований і побудований кузов рекордного екомобіля ХАДІ-34 для участі в змаганнях «Shell Eco-marathon».
Вдосконалення електропневматичного приводу зчеплення великовантажних автомобiлiв та автобусiв
(2017) Ярита, Олександр Олександрович
Дисертація присвячена покращенню експлуатаційних показників електропневматичного приводу зчеплення великовантажних автомобілів та автобусів, вдосконаленню конструкції виконавчого механізму приводу зчеплення, вдосконаленню конструкції прискорювального клапана, пошуку шляхів оптимізації роботи алгоритму керування електропневматичним приводом зчеплення. У роботі досліджено робочий процес електропневматичного приводу зчеплення. Запропонована конструкція виконавчого механізму з прискорювальним клапаном, що дозволяє отримати одночасно необхідну швидкодію приводу та високу точність регулювання за рахунок нових взаємозв’язків між елементами клапана. Розроблено математичну модель електропневматичного приводу зчеплення. Визначено оптимальне співвідношення діаметру дроселя до діаметру прохідного перетину електропневматичного клапана, що знаходиться у межах 0,33-0,43.
Вдосконалення електропневматичного приводу зчеплення великовантажних автомобiлiв та автобусiв
(2017) Ярита, Олександр Олександрович
Дисертація присвячена покращенню експлуатаційних показників електропневматичного приводу зчеплення великовантажних автомобілів та автобусів, удосконаленню конструкції виконавчого механізму приводу керування зчепленням, удосконаленню конструкції прискорювального клапана, пошуку шляхів оптимізації роботи алгоритму керування електропневматичним приводом зчеплення. Актуальність дисертаційної роботи визначається необхідністю вирішення науково-практичної задачі, пов’язаної з поліпшенням умов роботи водіїв великовантажних автомобілів та автобусів за рахунок вдосконалення електропневматичного приводу зчеплення. Одним із шляхів поліпшення умов роботи водіїв великовантажних автомобілів та автобусів є полегшення процесу керування агрегатами трансмісії, зокрема зчепленням. Збільшення потужності двигунів транспортних засобів та крутного моменту, який передається зчепленням, призводить до підвищення зусилля необхідного для керування ним. Для виконання існуючих нормативів, які стосуються легкості та зручності керування агрегатами трансмісії транспортних засобів, автомобільні виробники повинні використовувати у приводі зчеплення різноманітні підсилювачі та розробляти автоматизовані системи керування. Відсутність подібних розробок на території України призводить до використання вітчизняними автомобільними заводами продукції провідних світових виробників автомобільних компонентів, котрі в останні десятиліття вирішують проблему зменшення зусилля на органі керування зчепленням шляхом застосування 2 електропневматичного приводу зчеплення. Використання закордонних компонентів призводить до збільшення вартості вітчизняних транспортних засобів та зниження їх конкурентоспроможності на ринку. Шляхом аналізу інформаційних джерел встановлено вимоги, які висуваються до приводів керування зчепленням, зокрема величина ходу та зусилля на педалі зчеплення. Виокремлено вимоги, що додатково висуваються до приводів керування зчепленням, які у своєму складі мають електронні компоненти. На основі проведеного аналізу існуючих конструкцій приводів керування зчепленням зроблено висновок про доцільність подальшого вдосконалення електропневматичного приводу керування зчепленням, як найбільш актуального на сьогодні для застосування у трансмісіях великовантажних автомобілів та автобусів. Основним недоліком подібних конструкцій на даний момент вбачається необхідність застосування великої кількості електропневматичних клапанів для нівелювання протиріччя між показниками швидкодії та точності регулювання. Це, в свою чергу, негативно впливає на вартість та надійність приводу. Висунена робоча гіпотеза вдосконалення робочого процесу електропневматичного приводу шляхом застосування у його конструкції прискорювального клапана спільно з двома керувальними електропневматичними клапанами. Для визначення експлуатаційних показників існуючих на сьогодні конструкцій електропневматичних приводів керування зчепленням було проведено серію пошукових експериментів. У якості основного параметра, що дозволяє зробити висновок про працездатність конструкції було обрано швидкодію механічної частини приводу. У перебізі аналізу робочого процесу електропневматичного приводу зчеплення порівнювалися різні варіанти реалізації блоку керування тиском у штоковій порожнині виконавчого механізму, які складалися з: – двох електропневматичних клапанів; – чотирьох електропневматичних клапанів; – двох електропневматичних клапанів та прискорювального клапану 16.3518010 виробництва ПАТ «Полтавський автоагрегатний завод»; 3 – двох електропневматичних клапанів та прискорювального клапану розробки ХНАДУ. За підсумками аналізу отриманих результатів для подальшого вдосконалення запропонована конструкція виконавчого механізму з прискорювальним клапаном власної розробки. Визначено, що запропоновані нові взаємозв’язки між конструктивними елементами прискорювального клапана дозволяють отримати одночасно необхідну швидкодію приводу та високу точність регулювання, за умови використання лише двох електропневматичних клапанів. Головна відмінність запропонованого прискорювального клапана від існуючих – наявність дроселя, який сполучає керувальну та вихідну порожнини клапана. Присутність у конструкції прискорювального клапана дроселя робить його менш чутливим до стрибкоподібного наростання тиску у керувальній порожнині, підвищуючи таким чином точність регулювання. Виконано математичний опис робочого процесу виконавчого механізму електропневматичного приводу керування зчепленням. Математична модель виконавчого механізму електропневматичного приводу керування зчепленням включає: диференціальні рівняння газодинамічних функцій, диференціальні рівняння, які описують роботу прискорювального клапана та пневматичного циліндра, а також рівняння зв'язку. Теоретичні дослідження робочого процесу електропневматичного приводу керування зчепленням дозволили визначити оптимальне співвідношення між діаметром дроселя прискорювального клапана та умовним діаметром керувального електропневматичного клапана, що дозволяє одночасно забезпечити необхідну точність регулювання і високу швидкодію. Для вдосконаленої конструкції це співвідношення знаходиться в межах 0,33-0,43. Встановлено, що для забезпечення комфортного та плавного рушання транспортного засобу (з урахуванням чутливості вестибулярного апарату людини до зміни прискорення) дискретність позиціонування штоку виконавчого механізму, у зоні де відбувається буксування зчеплення, не повинна перевищувати 0,26 мм. 4 В ході виконання дисертаційного дослідження розроблено експериментальний стенд для дослідження робочих процесів електропневматичного приводу зчеплення, описано методику отримання даних для побудови статичної характеристики силового циліндру, проведено порівняльний аналіз результатів теоретичних та експериментальних досліджень робочого процесу. Отримані статичні характеристики виконавчого механізму електропневматичного приводу керування зчепленням із діаметром пневматичного циліндра 100 і 80 мм дозволяють зробити висновок про позитивний вплив зменшення діаметру циліндра на точність позиціонування штока. Встановлено, що точність позиціонування штока виконавчого механізму електропневматичного приводу керування зчепленням із діаметром циліндра 80 мм в його робочому діапазоні знаходиться у межах 0,22-0,28 мм. У межах наукового дослідження було встановлено наявність гістерезису у виконавчому механізмі електропневматичного приводу керування зчепленням. Нівелювати його впив на процес рушання штока при вмиканні зчеплення пропонується шляхом вибору раціонального часу першого імпульсу. Підвищення точності позиціонування штока пропонується досягти за рахунок застосування широтно-імпульсної модуляції. Як показали результати експериментальних досліджень у разі використання широтно-імпульсної модуляції для керування електропневматичними клапанами точність позиціонування підвищується на 35 %, у порівнянні із застосуванням одиночного керуючого імпульсу, і становить близько 0,22-0,28 мм, в зоні де відбувається буксування зчеплення. Швидкодія вдосконаленого електропневматичного приводу зчеплення складає 0,17 с при вимиканні зчеплення та 0,22 с при вмиканні, що відповідно на 46 % та 58 % перевищує показники серійних конструкцій. Наукова новизна отриманих результатів полягає у такому: Вперше одержано: – взаємозв'язок між конструктивними елементами прискорювального клапана, у вигляді дроселя, що сполучає його керувальну та силову порожнини; 5 – залежність між діаметром дроселя запропонованого прискорювального клапана, об'ємом його керувальної порожнини та умовним діаметром керувального електропневматичного клапана, що дозволяє одночасно забезпечити необхідну точність регулювання і високу швидкодію; – залежність між тривалістю керувальних імпульсів, які подаються на електропневматичний клапан, та їх кількістю, що забезпечує подолання гістерезису силового циліндра механізму керування зчепленням. Набуло подальшого розвитку: – залежність для визначення точності, за статичною характеристикою, електропневматичного приводу, яка забезпечує комфортне ( з урахуванням чутливості вестибулярного апарату людини до зміни прискорення) та плавне рушання транспортного засобу та, на відміну від існуючих, враховує специфіку роботи зчеплення та параметри приводу. Робота також має практичне значення. Виявлені в роботі взаємозв’язки дають можливість визначити вихідні параметри прискорювального клапана та здійснити моделювання його перехідних процесів. Практичне використання отриманих результатів спрямоване на досягнення соціального ефекту по покращенню умов праці водія, зниженню кількості дорожньо-транспортних пригод і підвищенню продуктивності пасажирських та вантажних перевезень.
Вдосконалення технiчних засобiв магнiтно-iмпульсного рихтування автомобiльних кузовiв
(2016) Шиндерук, Свiтлана Олександрiвна
Вибiр i обгрунтування основних параметрiв пневмодвигуна комбiнованої енергетичної установки автомобiля
(2016) Нікітченко, Ігор Миколайович
Вибiр та обгрунтування параметрiв силiконового демпфера крутильних коливань колiнчастого вала високообертового дизеля
(2018) Ревелюк, Iван Сергiйович
Вибiр та обгрунтування параметрiв силiконового демпфера крутильних коливань колiнчастого вала високообертового дизеля
(2018) Ревелюк, Iван Сергiйович
Визначення витрат енергоносіїв гібридними транспортними засобами в умовах експлуатації
(2016) Борисенко, Анна Олегівна
Визначення попиту на послуги пасажирського маршрутного транспорту в середнiх мiстах
(2017) Гончаренко, Сергiй Юрiйович
Дисертація присвячена вирішенню науково-прикладної задачі визначення попиту на послуги міського пасажирського транспорту в середніх містах на основі результатів вибіркових обстежень на маршрутній мережі табличним методом. В роботі розроблено новий науковий підхід до формування матриць маршрутних кореспонденцій на основі вибіркового обстеження та імітаційної моделі, який на відміну від існуючих, дозволяє статистично обґрунтувати кількість необхідних спостережень для забезпечення заданого рівня достовірності даних. Поряд з цим розроблено новий метод визначення місць пересадки пасажирів на маршрутній мережі на основі даних про пасажирообмін зупиночних пунктів, який на відміну від існуючих, дозволяє з заданою ймовірністю аналітично локалізувати місця пересадки шляхом врахування амплітуди коливань пасажирообміну. В роботі приділено увагу удосконаленню підходу до моделювання попиту на транспортне обслуговування за рахунок розробленого способу агрегування маршрутних матриць кореспонденцій. Отримали подальший розвиток методи формування моделі попиту пасажирів на пересування на основі результатів обстеження міських маршрутів табличним методом. В першому розділі дисертаційної роботи виконано аналітичні дослідження щодо сучасних методів визначення попиту на основі моделювання та натурних обстежень. Приділено увагу виявленню особливостей транспортної 3 інфраструктури середніх міст України. Визначено, що для середніх міст немає спеціально розробленого підходу до формування даних про попит на транспортне обслуговування населення, який би гарантував високу достовірність результуючих даних та враховував специфіку формування маршрутних мереж в середніх містах. Сформовано напрямок дослідження – застосування натурних методів обстеження з використанням інструментарію теорії ймовірностей та математичної статистики для оцінки можливості проведення не суцільних, а вибіркових замірів на маршрутній мережі середнього міста. В рамках теоретичних досліджень на першому етапі проведено математичну формалізацію попиту на транспортне обслуговування населення середніх міст. На основі аналітичних досліджень зроблено висновок про застосування найбільш поширеного способу представлення попиту на пересування, а саме – матриці мережевих кореспонденцій. В зв’язку з цим в рамках математичної формалізації запропоновано розглядати мережеву матрицю пересувань, як функцію від загальної сукупності маршрутних матриць кореспонденцій та коефіцієнта пересадковості. Таким чином вирішувану задачу розділено на два умовні напрямки: визначення сукупності матриць маршрутних кореспонденцій та оцінку значення коефіцієнту пересадковості для середнього міста. При цьому важливим питанням є збереження високої достовірності вихідних даних та точність підсумкового прогнозу пересувань по мережі. Відомо, що застосування натурних методів обстеження пересувань гарантують заявлені вимоги, однак їх трудомісткість є одною з ключових характеристик, яка ускладнює застосування зазначених методів на всій маршрутній мережі середнього міста. На основі цього розроблено методику вибіркових обстежень табличним методом, яка гарантує збереження високої достовірності даних при заданому рівні довірчої імовірності. Отримано математичну модель, за допомогою якої виконується оцінка достатньої кількості замірів по маршрутах. В якості одиниці спостережень застосовується пасажирообмін зупиночних пунктів, який дозволяє дослідити характер формування місткостей зупиночних пунктів. Теоретично обґрунтовано, що цей показник є випадковою величиною 4 розподіленою за законом Пуассона. Також аналітично доведено, що при зростанні інтенсивності підходу пасажирів на зупиночні пункти, виконується перетворення закону Пуассону до нормального закону розподілу. Цю особливість застосовано для побудови довірчого інтервалу місткостей зупиночних пунктів та проведення оцінки відносної похибки вибіркового обстеження. На основі отриманих даних про місткості зупиночних пунктів запропоновано ймовірнісним методом визначати величини рейсових кореспонденцій, для чого розроблено математичну модель. Вона базується на даних про накопичену кількість пасажирів, які ввійшли до транспортного засобу, який рухається до певної зупинки (зупинки закінчення пересування для досліджуваної пасажирської кореспонденції). Теоретичні дослідження виконання пересадок пасажирами під час пересувань маршрутними мережами середніх міст також базуються на результатах вибіркових обстежень табличним методом та характеристиках зупиночних пунктів. В рамках цього напрямку досліджень виконано формалізацію можливих варіантів пересадок на маршрутній мережі та висунуто гіпотезу, що індикатором виконання процесу пересадки на мережі може бути амплітуда зміни величин пасажиропотоків по маршрутах. Застосування характеристик місткостей зупиночних пунктів в цьому випадку також слугували основою для побудови довірчого інтервалу (права границя), вихід за межи якого передбачає наявність суттєвої зміни в пасажиропотоці маршруту та є підґрунтям для локалізації можливого місця виконання пересадки пасажирами. Таким чином, розроблено метод визначення матриць маршрутних кореспонденцій (на основі результатів моделювання рейсових кореспонденцій) та метод оцінки значення коефіцієнту пересадковості. На основі цього розроблено методику агрегування матриці мережевих кореспонденцій по маршрутним матрицям пересувань з процедурою корегуванням агрегованих значень по коефіцієнту пересадковості. В рамках експериментальних досліджень (третій розділ дисертаційної роботи) виконано перевірку теоретичних гіпотез та моделей на двох містах України, які відносяться до категорії «середніх»: м. Охтирка (Сумська область) 5 та м. Олександрія (Кіровоградська область). Було застосовано елементи натурних досліджень, а саме апробація методу вибіркового обстеження табличним методом. Поряд з цим використовувались методи побудови транспортних моделей в програмному продукті PTV Visum. Обробка статистичної інформації результатів натурних обстежень підтвердила гіпотезу про розподіл місткостей зупиночних пунктів за законом Пуассона. Отримані чисельні характеристики параметру закону розподілу для зупиночних пунктів стали основою для виконання процедури імітаційного моделювання місткостей зупиночних пунктів по рейсах, які не потрапили в вибіркову сукупність, сформовану в результаті вибіркових натурних обстежень на мережі. Таким чином розроблено та апробовано на реальних об’єктах процедуру формування генеральної сукупності даних про пасажирообмін зупиночних пунктів за весь день роботи міського маршрутного транспорту на основі вибіркових замірів на маршрутній мережі середнього міста. Другим блоком експериментальних досліджень стало визначення чисельних значень коефіцієнтів пересадковості в м. Охтирка та м. Олександрія. Для цього визначено матрицю перетинів трас маршрутів окремо по кожному з зазначених міст, та згідно з моделями другого розділу виконано побудову довірчих інтервалів по зупиночних пунктах для кожного рейсу, які було обстежено в рамках проведення табличних обстежень. В результаті виконання описаних процедур локалізовано зупиночні пункти в м. Охтирка та м. Олександрія, які є пересадковими вузлами на маршрутних мережах. На них проведено натурні обстеження пасажирообміну пасажирів та виконано оцінку кількості пересувань, які виконуються з пересадками. Це стало основою для розрахунку значень коефіцієнту пересадковості окремо для кожного міста. Отримані чисельні значення характеризуються однаковою тенденцією – наближені до одиниці, тобто зафіксований відсоток пересувань з пересадками є суттєво меншим в порівнянні з загальною сукупністю пересувань. В рамках четвертого (заключного) розділу дисертаційної роботи проведено імітаційне моделювання рейсових кореспонденцій та агрегування матриці мережевих кореспонденцій. Для виконання процедури агрегування 6 виконано формування транспортних районів та визначено приналежність кожного зупиночного пункту до певного транспортного району. Виконання даного процесу базувалось на оцінці ступеню відхилення двомірних координат зупиночних пунктів від двомірних координат дислокації центрів транспортних районів. На наступному кроці розроблено алгоритм формування матриці мережевих кореспонденцій з загальної сукупності маршрутних матриць кореспонденцій. Алгоритм програмно його реалізовано в Visual Basic Application for MS Excel. В результаті отримано матрицю мережевих кореспонденцій для м. Охтирка та м. Олександрія, на основі яких проведено дослідження закономірностей формування попиту на послуги громадського пасажирського транспорту в середніх містах. Після статистичної обробки даних з матриць кореспонденцій перевірено гіпотезу про підпорядкованність дальності пересувань населення середніх міст гамма закону. Гіпотезу для обох зазначених вище міст не було спростовано. Поряд з отриманими закономірностями формування попиту на послуги громадського пасажирського транспорту в середніх містах в рамках аналізу досліджень приділено увагу оцінці рівня зміни трудомісткості обстежень при використанні розробленого вибіркового методу. Визначено, що застосовані методи дозволяють скоротити трудомісткість обстеження більше ніж на 60 відсотків (в порівнянні з суцільним обстеженням).
Визначення попиту на послуги пасажирського маршрутного транспорту в середнiх мiстах
(2017) Гончаренко, Сергiй Юрiйович
Дисертація присвячена вирішенню науково-прикладної задачі визначення попиту на послуги міського пасажирського транспорту в середніх містах на основі результатів вибіркових натурних обстежень на маршрутній мережі табличним методом. У роботі розроблено методику отримання матриці мережевих пасажирських кореспонденцій на основі результатів натурних обстежень на маршрутній мережі міста. Результати натурних замірів пасажирообміну зупиночних пунктів маршрутних систем середніх міст слугували основою для визначення закономірностей розподілу місткостей зупинок за відправленням та прибуттям. Теоретично та експериментально доведено, що ці характеристики можуть бути описані законом Пуассону. Побудовано моделі рейсових кореспонденцій, які ґрунтуються на обсягах відправлення, прибуття пасажирів на зупиночні пункти та отримуються на основі результатів імітаційного моделювання. Розроблено методику локалізації місць пересадки пасажирів на маршрутній мережі середнього міста, що передбачає перевірку гіпотези про статистичну суттєвість коливань обсягів відправлень та прибуття пасажирів на зупиночні пункти по маршрутах. В роботі побудовано алгоритм трансформації маршрутної матриці кореспонденцій у мережеву з подальшим агрегуванням отриманих матриць в загальну мережеву матрицю міста за день роботи міського пасажирського транспорту. Визначено закономірності формування попиту на послуги міського пасажирського транспорту в середніх містах. Встановлено, що розподіл кореспонденцій по дальності пересування в маршрутній мережі середнього міста описується гамма законом. Розроблено методику оцінки рівня похибки вибіркового обстеження та визначення скорочення трудомісткості замірів на маршрутній мережі середнього міста. Розроблені моделі та методики мають практичну значимість і були використані під час розробки раціональних варіантів маршрутних мереж міського пасажирського транспорту Охтирки та Олександрії.
Визначення рiвня безпеки дорожнього руху на автомобiльних дорогах загального користування
(2016) Птиця, Геннадій Григорович
Визначення раціональних параметрів координованого управління дорожнім рухом на міських магістралях
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2023) Шевченко, Володимир Вадимович
Дисертаційна робота присвячена рішенню науково-прикладної задачі визначення раціональних параметрів координованого управління дорожнім рухом на міських магістралях (ММ) з розділювальною смугою. Актуальність роботи визначається необхідністю розвитку функціонуючих у містах України локальних систем світлофорного регулювання, які мають обмежену ефективність. Для визначення найкращого варіанту розвитку був проведений аналіз існуючих підходів до визначення параметрів роботи світлофорних об’єктів (СО) і методів побудови планів магістральної та мережевої координації світлофорів. В результаті було встановлено, що на даний час переконливих вказівок на ефективні напрями координації роботи СО в містах ще не існує, а більшість праць присвячена налаштуванню адаптивних СО на забезпечення ефективної реакції світлофорів на динамічний характер транспортних потоків (ТП), у тому числі в мережах, де функціонує декілька світлофорів на суміжних перехрестях. Методичні керівництва з організації дорожнього руху (ОДР) різних країн світу в основному пропонують використовувати для створення планів координації (ПК) просторово-часову діаграму (ПЧД) лінійної координації, хоча при цьому визнають її занадто спрощений характер і не надають чітких рекомендацій стосовно особливостей її практичного використання. Іншим варіантом координації є використання створеного на цей час програмного забезпечення (ПЗ) з жорсткої або адаптивної координації, в якому також використовуються спрощені математичні моделі для створення ПК. При цьому, з фінансової точки зору, перехід до координованоїроботи локальних світлофорів у транспортних системах українських міст є найбільш доступним напрямом розвитку світлофорного управління (СУ) рухом. Це вказало на потребу в удосконалені існуючих методів формування планів магістральної координації, за рахунок поглибленого врахування головних особливостей процесу координованого руху транспортних засобів (ТЗ), які полягають в їх груповому прибутті з пачки зеленої хвилі (ЗХ) на чергове перехрестя; наявності ТЗ, що доповнюють пачку ЗХ, починаючі з другого перехрестя координованого фрагменту магістралі; і додаткових можливостях налаштування ПК, які забезпечуються наявністю на магістралі розділювальної смуги та світлофорних циклів (СЦ) з виділеним в окрему фазу лівим поворотом. Розроблена в дослідженні двоетапна процедура створення лінійного ПК дозволила врахувати особливості групового прибуття пачки ЗХ до чергового регульованого перехрестя на ділянці ММ, що координується, і наблизила кінцеве рішення цієї задачі до глобального мінімуму часу очікування можливості проїзду ТЗ через регульоване перехрестя. Створена в роботі за умови повного роз’їзду черги автомобілів протягом дозвільного сигналу аналітична модель затримок на регульованому перехресті надала можливості визначити граничний рівень завантаження другорядних підходів до ММ з координованим управлінням, який має враховуватися при побудові ПК. За допомогою імітаційного експерименту, вона також дозволила обґрунтувати можливість використання формули затримки Вебстера на другому, емпіричному етапі побудови плану. Оцінка ймовірності виникнення неповної пачки автомобілів при координованому управлінні на ММ привела до отримання аналітичної залежності, яка збіглась з аналогічною ймовірністю в однолінійній системі масового обслуговування зі стандартною дисципліною обслуговування FIFO (First In First Out) і з показниковим законом розподілу часу обслуговування. Завдяки цьому діапазон застосування залежності шуканої ймовірності від навантаження розширився на регульовані перехрестя, що, внаслідок її зворотного лінійного характеру, дозволило позбавитися обмежень на вибір раціонального розміру пачки і робити його виходячи виключно з міркувань мінімізації часу затримок учасників руху при поїздках координованим фрагментом ММ. Об’єктом для вивчення характеристик координованого руху в роботі обраний фрагмент однієї з магістральних вулиць загальноміського значення міста Харкова – просп. Науки, від просп. Незалежності до вул. Мінської, який має розділювальну смугу, достатню довжину і кількість СО. На ньому спостерігається постійно висока інтенсивність руху (ІР) протягом навантаженого денного періоду робочої доби, яка приводить до високого рівня завантаження більшості під’їздів до регульованих перехресть і, відповідно, до значних затримок при його подоланні. Саме для цього випадку, за допомогою розробленого ПЗ, в дослідженні створений ПК роботи світлофорів, ефективність якого оцінювалась трьома різними способами: якісним, за допомогою сервісу Google Maps, методом «тестового автомобіля» і за допомогою сервісу TomTom. Всі вони переконливо засвідчили перевагу ПК над функціонувавшим до нього локальним варіантом роботи світлофорів на досліджуваному фрагменті просп. Науки. Покращення умов руху вдалося досягти не лише на маршруті руху пачки ЗХ, а й для всіх інших напрямків руху, які його торкаються. При цьому, зростання швидкості поїздок відбулося на фоні значного підвищення ІР ТП, що свідчить про великий позитивний вплив координації роботи світлофорів на пропускну спроможність (ПС) ММ та її значні переваги по зрівнянню з функціонуванням локальних світлофорів в адаптивному режимі. Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше: - створено новий метод формування плану магістральної координації, який на відміну від існуючих, базується на визначенні загальної тривалості світлофорного циклу на перехрестях, що координуються, на основі вибору раціональної довжини пачки транспортних засобів у зеленій хвилі; - отримано аналітичну оцінку ймовірності виникнення неповної пачки автомобілів у залежності від рівня завантаження напрямку руху, яка на відміну від існуючих, заснована на стандартних, для світлофорів з постійним циклом, припущеннях. Отримали подальший розвиток методи світлофорного управління транспортними потоками в містах за рахунок визначення критичного навантаження на другорядних підходах до ММ, що координується. Удосконалені методи планування розвитку систем ОДР у містах. Практичне значення результатів дослідження полягає у створенні комп’ютерної програми формування раціонального плану координації на ММ з розділювальною смугою та впровадженні створеного за її допомогою плану на ділянці просп. Науки від просп. Незалежності до вул. Мінської в місті Харкові.
Влияние эксплуатационных факторов на управляемость грузового автомобиля при установившемся движении
(2015) Гацько, Василий Иванович
Вплив експлуатацiйних факторiв на керованiсть вантажного автомобiля при старому русi
(2015) Гацько, Василь Іванович
Дiагностування охолоджуючих рiдин автомобiльних двигунiв за енергетичним параметром
(2015) Наглюк, Михайло Iванович
Диагностирование охлаждающих жидкостей автомобильных двигателей по энергетическому параметру
(2015) Наглюк, Михаил Иванович
Дослідження впливу розташування міжміської автостанції на розподіл міських пасажиропотоків
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2024) Пашкевич, Світлана Михайлівна
Дисертаційна робота присвячена вирішенню науково-прикладної задачі аналітичного опису закономірностей у відстанях пересувань міського населення до та з міжміського транспортно-пересадочного вузла (ТПВ) – автостанції (АС) – та подальшої оцінки впливу її локації на розподіл пасажиропотоків міською територією. Для цього був проведений аналіз існуючих досліджень функціонування ТПВ у містах і методів визначення створюваного ними міського транспортного попиту. В результаті було встановлено, що на сьогоднішній день немає конкретизованих рекомендацій щодо оцінки впливу локації міжміських АС на пересування населення у міській транспортній системі (ТС). Також за підсумками вивчення літературних джерел був зроблений висновок про те, що пряме застосування найбільш розповсюджених моделей розрахунку кореспонденцій для опису породжуваних АС пересувань буде занадто ресурсномістким та у більшості випадків неприйнятним через те, що масштаби цих пересувань є істотно меншими у порівнянні з тими, для яких розроблялись класичні моделі. Через це перевагу було віддано інтервальному підходу до розрахунку матриці пасажирських кореспонденцій, заснованому на використанні фактичних характеристик пересувань пасажирів. У сукупності поточна ситуація у дослідженнях роботи ТПВ як об’єктів міської інфраструктури вказала на актуальність як вивчення специфіки генерації та поглинання пересувань містян, пов’язаних з користуванням міжміським ТПВ, так і вирішення задачі кількісної оцінки впливу місця розташування АС в плані міста на розподіл міських пасажиро потоків. Для вирішення поставлених завдань було проведене аналітичне моделювання відстані міських пересувань до та з АС. З цією метою були висунуті дві гіпотези щодо закономірностей розташування місць генерації і поглинання пересувань міськими видами транспорту, спричинених добиранням населення до АС та у зворотному напрямку, адже координати цих місць безумовно впливають на закон розподілу дальності пересувань. Практичне значення результатів дослідження полягає у використанні отриманих закономірностей у відстанях пересувань пасажирів до та з міжміської автостанції при розрахунку матриць кореспонденцій і розробці транспортної моделі громадського транспорту м. Рівне, а також кількісній оцінці ймовірних наслідків релокації ТПВ на прикладі однієї із автостанцій міста.
Експрес-метод оцiнювання розрахункових параметрiв грунтiв земляного полотна за допомогою польового георадару
(2019) Процюк, Вiталiй Олексiйович

Переглянути

Перегляд Дисертації та автореферати дисертацій за Назва