2015, № 3 (10), т. 2

Постійне посилання зібранняhttps://dspace.khadi.kharkov.ua/handle/123456789/6373

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 26

Mentoring as an effective method of professional development and personnel training
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Rekun, Ganna; Baboshko, Anna; Bushlya, Darya; Рекун, Аннa; Бабошко, Анна; Бушля, Дарья
Nowadays mentoring is a very important part of personnel adaptation in a company. It helps to provide the enterprise with qualified and well-trained staff and to share the experience and corporative culture of the enterprise. In future the use of mentoring will bring significant results such as high level of competitiveness, solid team spirit, implementation of innovations and a new look at different complicated tasks. The article is devoted to study mentoring processes in a company. The main objective of the article is to research the concept of mentoring, to suggest different structures of mentoring and the features of this process in the company. It was proposed to consider the necessity to integrate all the elements into a united system of mentoring and to structure approaches to this instrument, depending on the scale and sphere of the enterprise. It was suggested to classify them into three main categories: formal, informal and mixed. Despite the differences in the various structures of the mentoring process the implementation is always accompanied by social-emotional, professional and personal development of staff. Due to the multi-stage nature of mentoring implementation most of the companies experience difficulties that can be avoided by providing a detailed analysis of business processes and informing staff about all aspects of a mentoring program.
Аналіз стану системи управління економічною безпекою підприємств автотранспортної галузі
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Близнюк, А. О.; Blyznyuk, Andryi
В цій статті увагу приділено особливостям управління економічною безпекою автотранспортних підприємств, для чого обрано підприємства, головним видом діяльності для яких є здійснення регулярних перевезень з різних регіонів України. Предметом є економічна безпека підприємства. Метою статті є дослідження внутрішніх та зовнішніх факторів негативної дії на діяльність автотранспортного підприємства, що формують потенційні загрози його економічній безпеці. У роботі використано метод угруповання, що був застосований при оцінюванні стану системи управління економічною безпекою підприємства, а також методи аналізу та синтезу, що були застосовані при дослідженні стану підприємств автотранспортної галузі. У роботі проведений аналіз стану системи управління економічною безпекою підприємств автотранспортної галузі на прикладі п'яти автотранспортних підприємств з різноманітними особливостями. У роботі була використана раніш розроблена автором методика визначення рівня економічної безпеки автотранспортного підприємства, тому пропонується провести з її допомогою відповідну оцінку на прикладі п'яти підприємств автомобільного транспорту протягом останніх трьох років. Для аналізу обрано підприємства, головним видом діяльності для яких є здійснення регулярних перевезень з різних регіонів України, а саме: приватне акціонерне товариство «Запорізьке автотранспортне підприємство 12329»; публічне акціонерне товариство АТП-13058; публічне акціонерне товариство «автотранспортне підприємство 16354»; відкрите акціонерне товариство «Черкаське АТП- 17162»; відкрите акціонерне товариство «Херсонське АТП-16560». В ході аналізу була встановлена необхідність про приділення уваги проблемі створення системи управління економічною безпекою підприємств автотранспортної галузі.
Визначення поняття «рейтинг» в контексті управління персоналом
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Максимюк, Г. М.; Maksymyuk, Ganna
В статті розглянуті підходи різних авторів до визначення поняття «рейтинг» з метою розкриття сутності рейтингу як одного з методів управління, та його застосування в управлінні персоналом. в якості одного з інформаційних засобів, який в максимально короткий термін в компактній а місткій формі дає можливість отримати необхідну інформацію про будь-яку сторону діяльності персоналу. Проведено морфологічний аналіз та морфологічну декомпозицію визначень рейтингу. Оскільки, терміни відрізнялись за змістом, ми дійшли висновку, що поняття «рейтинг» на сучасному етапі не має чіткого визначення. Була виявлена різниця між поняттями «рейтинг» та «ренкінг» з метою їх розділення. Зроблено акцент на використанні експертних оцінок в визначенні рейтингів. Була відмічена універсальність рейтингів та можливість їх застосування в різних сферах діяльності, у тому числі в управлінні персоналом. За результатами проведеного аналізу дано визначення рейтингу з огляду можливості його застосування в управлінні персоналом підприємства. Запропоновано визначати рейтинг як порівняльну оцінку діяльності персоналу підприємства на різних етапах управління з метою спрощення прийняття управлінських рішень та їх обґрунтованості, яка базується на даних щодо професійних досягнень працівників та експертних оцінках.
Використання ключових показників ефективності (KPI) в управлінні мотивацією персоналу на підприємствах сфери торгівлі
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Круглов, В. В.; Чепенко, М. А.; Kruglov, Vitaliy; Chepenko, Margaryta
Реалізація завдань, що постають перед сучасним підприємством, в першу чергу вимагає відповідних втілень персоналом, який не лише має професійну здатність до виконання власних функцій, а, насамперед, бажання та зацікавленість. Традиційні управлінські рішення не завжди є актуальними в реаліях сьогодення. Одним із сучасних методів управління мотивацією на підприємстві є система мотивації на основі ключових показників ефективності. Метою статті є: визначення основних напрямів формування механізмів мотивації персоналу на торговельному підприємстві на основі KPI. Доцільним є наближення цілей працівника до основних цілей підприємства шляхом задоволення потреб персоналу, створення необхідних факторів внутрішнього середовища, які дають позитивний ефект та очікувані результати. Головне завдання, яке постає перед теоретиками та практиками, є пошук методів, що дозволяють підприємствам досягати поставлених цілей, використовуючи нове розуміння мотиваційних підходів. Одним з таких підходів є застосування ключових показників ефективності – КРІ. Система КРІ має конкретне закріплення за працівником чи групою, показники ефективності пов’язані зі стратегічними цілями, мають високий відсоток досяжності, фокусування на високопріоритетних цілях, показники сприяють мотивації персоналу. Використовуючи ключові показники ефективності, підприємства сфери торгівлі матимуть змогу більш виважено вибудовувати стратегію, визначитися з найбільш суттєвими факторами, які впливають на ефективність діяльності підприємства, порівнювати результати праці персоналу та їх оцінки. Це дозволить значно досконаліше підійти до системи мотивації та стимулювання персоналу торговельних підприємств.
Використання маржинального підходу в управлінні витратами на оплату праці
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Сукач, О. О.; Sukach, Olga
Наукова стаття присвячена проблемам впливу структури витрат на заробітну плату на ефективність діяльності підприємства. Мета даного дослідження полягає в удосконаленні підходу щодо управління витратами на оплату праці на промислових підприємствах при застосуванні маржинального аналізу. В статті здійснено теоретичний аналіз економічного змісту та існуючих підходів щодо оцінювання операційного левериджу на промислових підприємствах. Обґрунтовано, що з економічної точки найбільш доцільне використання категорії «сила впливу операційного важеля», розрахунок якої зводиться до співвідношення показників маржинального прибутку та операційного прибутку. Зроблено висновок, що даний підхід надає можливість управляти цим показником в процесі планування на підприємстві. В роботі звертається увага на постійні та змінні витрати на оплату праці. Автором визначено, що низький рівень змінних витрат на заробітну плату надає підстави стверджувати про неефективність структури витрат на оплату праці на українських підприємствах. Адже змінні витрати на оплату праці, на відміну від постійних, пов’язані з результатами діяльності працівників та впливають на їх мотивацію. Більше того, змінна частина фонду оплати праці перетворює заробітну плату в елемент сти- мулювання на підприємстві. Запропоновано авторську методику управління витратами на оплату праці на основі використання показника сили впливу зарплатного важелю, який розраховується як співвідношення постійних витрат на оплату праці та операційного прибутку. Крім цього, показник сили впливу зарплатного важеля також дозволяє проаналізувати зміну операційного прибутку під впливом структури фонду оплати праці на підприємстві. На прикладі підприємства «Одескабель» апробовано авторську методику управління витратами на оплату праці на основі маржинального підходу. Промисловим підприємствам рекомендовано розраховувати показники сили впливу операційного і зарплатного важелів з метою прийняття управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності діяльності підприємства.
До питання тарифікації міських пасажирських перевезень у мегаполісах світу
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Горовий, Д. А.; Горова, К. О.; Кобзарєва, Г. Ю.; Gorovyi, Dmytro; Gorova, Kseniia; Kobzarieva, Ganna
Зі зростанням інфляції у нашій країні, знеціненням гривні та подальшим зубожінням населення гострою проблемою постає відповідність плати за проїзд у міському пасажирському транспорті рівню якості цих перевезень, типу транспортного засобу, кількості поїздок та їх відстані. Метою статті є пошук залежності між кількістю населення (площею) міста, системою тарифікації проїзду пасажира , видами транспорту та документом, що підтверджує здійснення пасажирського перевезення. Проведено аналіз залежності використання тарифу від площі міста і кількості його населення (дані за 2014 р.). Для аналізу було відібрано 46 міст, які мають як спільний тариф на всі види транспорту (тобто весь міський транспорт оперується єдиною компанією перевізником), так і ті, де різні види транспорту оперуються різними перевізниками. Всього до розгляду було прийнято 80 різних тарифних планів. Більшість великих міст світу (особливо з чисельністю понад 1 млн. осіб) відходять від простого, але неефективного єдиного тарифу на користь більш складних. З одного боку це обумовлює наявність додаткових засобів контролю за безквитковим проїздом, а з іншого – прибирає «зрівнялівку» і дозволяє пасажирам самим визначати оптимальну для себе вартість поїздки за критерієм швидкість (час, відстань)/ дешевизна. Крім того, гнучка тарифікація дозволяє уникнути покладання на водія додаткових функцій касира, що унеможливлює приховування виручки з одного боку і відволікання від дорожнього руху – з іншого. Для м. Харкова, як європейського міста з населенням понад 1 млн. осіб варто провести заходи з уніфікації тарифів на транспорті, об’єднання перевізників у єдину транспортну схему із впровадженням секційного тарифу (оскільки більшість пасажирів міста використовують до проїзду на роботу не один, а декілька видів транспорту), розробки системи електронних постійних квитків із зменшеною вартістю проїзду (яку могли використовувати місцеві мешканці), встановлення електронних засобів контролю та оплати проїзду у наземному транспорті (по аналогії із метрополітеном), що дасть змогу зменшити витрати на кондукторів та підвищить надійність збору виручки від пасажирів.
Ефективність внутрішніх комунікацій при дистанційній роботі працівників підприємств
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Зайцева, Н. В.; Zaitseva, Nataliia
Стаття присвячена проблемі організації ефективних внутрішніх комунікацій при дистанційній роботі працівників підприємств. Предметом дослідження виступають внутрішні комунікації при дистанційній роботі, їх особливості та інструменти підвищення їх ефективності. Мета статті полягає в визначенні факторів та критеріїв ефективності внутрішніх комунікацій при дистанційній роботі працівників підприємств. У процесі дослідження використовувалися діалектичний метод наукового пізнання, а також загальнонаукові методи пізнання: метод теоретичного узагальнення, метод аналізу і синтезу, угрупування і класифікації, метод порівняльного аналізу. Досліджено переваги та недоліки дистанційної форми зайнятості для працівників та роботодавців. В роботі акцентовано увагу на використанні сучасних інформаційних технологій як головного чинника стрімкого поширення дистанційної форми зайнятості. У роботі визначаються умови побудови ефективних внутрішніх комунікацій при дистанційній формі організації праці на підприємстві. Автором запропоновано систему показників ефективної побудови внутрішніх комунікацій при дистанційній роботі. Розроблено інструментарій підвищення ефективності внутрішніх комунікацій на підприємстві при дистанційній роботі. Охарактеризовані конкретні інформаційно-комунікаційні технології, що можуть бути ефективними інструментами організації внутрішніх комунікацій при дистанційній роботі. В роботі проаналізовані ключові ризики, на зниження яких має бути націлено впровадження запропонованих інструментів організації внутрішніх комунікацій при дистанційній роботі. У статті розроблено систему внутрішніх комунікацій при дистанційній роботі. Використання запропонованої системи дозволить оптимізувати процес комунікації при дистанційній роботі, скоротити витрати пов'язані з ним, знизити ризики та прискорити процеси прийняття управлінських рішень.
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЖУРНАЛ
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015)
Зарубіжний досвід формування інтелектуальної власності
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Семенова, В. Г.; Semenova, Valentina
Стаття присвячена дослідженню зарубіжного досвіду формування інтелектуальної власності в сучасних умовах господарювання. Предмет дослідження – сучасні теоретичні та практичні проблеми формування інтелектуальної власності підприємств. Метою статті є вивчення особливостей формування інтелектуальної власності та форм державної підтримки цих процесів в економічно та технологічно розвинених країнах. Методи дослідження. Теоретико-методологічну базу дослідження складають фундаментальні положення економічної теорії та практики, а також загальнонаукові та спеціальні методи пізнання економічної дійсності. Основні методи, які були використані: - структурно-логічний (при побудові логіки та структури роботи); - загальнофілософський (для логічного викладення власних думок та поглядів); - порівняльний (під час розгляду різних поглядів науковців та аналізу підходів); - метод деталізації та синтезу (для вивчення предмету та взаємозв’язку його складових частин). Результати роботи. Досліджено особливості діяльності Всесвітньої організації інтелектуальної власності; визначено основні напрямки розвитку країн економічних лідерів у сфері інтелектуальної власності; розглянуто основні причини активізації процесів формування інтелектуальної власності у світовому економічному просторі; проведено аналіз напрямків державного регулювання сфери інтелектуальної власності в країнах-лідерах. Сфера застосування результатів роботи. Наукові результати та розробки автора мають не тільки теоретичне, а й прикладне значення для вирішення конкретних практичних проблем формування інтелектуальної власності на підприємствах в Україні та державної підтримки цих процесів. Висновки. Формування та використання інтелектуальної власності є важливим напрямком ефективної діяльності сучасного підприємства. Та сьогодні, на жаль, на вітчизняних підприємствах практично відсутня результативна інноваційна діяльність, спрямована, у тому числі, на формування інтелектуальної власності. Для її активізації необхідна суттєва державна підтримка зазначених процесів, заснована на використанні зарубіжного досвіду сприяння розвитку інтелектуальної власності у економічно та технологічно розвинених країнах.
Концептуальне забезпечення стратегії антикризової кадрової політики на засадах гідної праці
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Дороніна, О. А.; Doronina, Olga
Метою дослідження, результати якого викладено у статті є розробка теоретичного забезпечення стратегії антикризової кадрової політики на засадах гідної праці через обґрунтування нового наукового напряму та формування його термінологічного супроводу. Встановлено, що в Україні на сьогодні спостерігається поглиблення дефіциту гідної праці, що, крім іншого, обумовлено низьким рівнем розвиненості антикризової складової у системі державного управління. Доведено, що в основу концептуального забезпечення стратегії антикризової кадрової політики на засадах гідної праці має бути покладений науковий підхід, на основі якого розроблено схему формування поняття «стратегія антикризової кадрової політики в системі забезпечення гідної праці». При цьому стратегію антикризової кадрової політики на засадах гідної праці запропоновано визначати як довгостроковий план дій у системі багаторівневої кадрової політики щодо антикризового управління людськими ресурсами, який ґрунтується на принципах гідної праці та спрямований на забезпечення соціально-економічного та інноваційного розвитку. Мета цієї стратегії полягає у забезпеченні високого рівня та якості життя населення, ефективного використання і розвитку людських ресурсів на засадах гідної праці, подоланні кризових явищ у сфері праці. Запропоновано структурну модель формування та реалізації стратегії багаторівневої кадрової політики в Україні. Вона передбачає виокремлення дев’яти блоків, що схематично визначають послідовність управлінських дій щодо розробки стратегії кадрової політики та її подальшої реалізації. При цьому основою зазначеної моделі є змістовний опис об’єкта, що моделюється, а саме ‒ кадрової політики. Запровадження запропонованого наукового підходу до вітчизняної системи соціально-економічного управління дозволить створити передумови забезпечення гідної праці, нейтралізувати наслідки кризи у сфері праці та передбачати ймовірність їх виникнення на перспективу, що буде сприяти формуванню низки позитивних ефектів як для економіки країни в цілому, так і для окремих працівників.
Концептуальні підходи до питань структурно-функціональної організації транспортно-комунікативної системи
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Чернявська, Т. А.; Tchernyavska, Tetiana
Стаття присвячена дослідженню концептуальної схеми структурно-функціональної організації транспортно-комунікативної системи. На початку третього тисячоліття нові умови функціонування вітчизняної соціально-економічної системи зумовлюють необхідність застосування нових концептуальних підходів до розбудови стратегічних секторів економіки зокрема таких, як транспортна сфера. Реалізація гео-стратегічних можливостей транспортного комплексу України як транспортно- комунікаційного мосту між Європейським Союзом та Східною Азією може стати важелем економічного та політичного впливу країни в процесах вбудовування в нові трансконтинентальні і регіональні потоки та мережі соціально-економічної активності. Вбачається коректним та науково точним дослідження транспортно-комунікативної системи як цілісної системи, реалізація основних функцій якої неможлива без налагодженої системи комунікацій та зв’язку. Показано, що вітчизняна транспортно-комунікативна система має унікальні специфічні можливості і властивості порівняно з іншими структурними компонентами господарського комплексу країни. ТКС завдяки своєї інтеграційної властивості являє собою частину розривного економічного простору соціально-економічної системи, тому Обґрунтована доцільність впровадження в науковий дискурс дефініції «транспортно-економічний простір соціально-економічної системи. З метою формування методологічних засад управління розвитком ТКС необхідна її атрибутизація. В статті викладена авторська наукова позиція щодо структурно-функціональної організації транспортно-комунікативної системи. Запропонований детальний опис її вертикальної декомпозиції у вигляді страт («транспорт», «інфраструктура», «інтерфейс»), ешелонів та модулів. Доведена можливість отримання ресурсо-сінергетичного ефекту в ТКС за рахунок ефективної структурно-функціональної її організації. Ресурсо-сінергія – це сукупний ефект підвищення успішності масового явища технологічного транспортування вантажів і пасажирів при вдосконаленні структурно- функціональної організації ТКС.
Медичне страхування працівників як перспективний напрямок підвищення рівня кадрової безпеки підприємства
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Онісіфорова, В. Ю.; Onisiforova, Valentyna
В статті розглянуто проблему корпоративного медичного страхування працівників як одного з методів підвищення рівня кадрової безпеки підприємства. Метою статті є висвітлення особливостей впровадження системи обов’язкового медичного страхування працівників у сучасних умовах України відповідно до вимог реформи системи охорони здоров’я. В статті використані методи узагальнення при визначенні головних підходів до організації медичного страхування населення; методи аналізу та синтезу при виокремленні переліку складових економічної безпеки підприємства та визначенні місця кадрової безпеки підприємства в цій системі; метод логічного аналізу при визначенні впливу неефективного медичного забезпечення персоналу на результати діяльності підприємства, а також при складанні переліку можливих проблем впровадження страхової медицини у вітчизняних умовах. Результатом статті є обґрунтування доцільності впровадження обов’язкового медичного страхування населення саме у вигляді корпоративного страхування при всебічному залученні до процесу роботодавця. В статті визначено головні підходи до фінансування медичного обслуговування населення в країні та проаналізовано їх ефективність та перспективи подальшого розвитку у вітчизняних умовах; розглянуто наслідки неефективної організації медичного обслуговування населення в розрізі впливу на рівень продуктивності праці на підприємствах національної економіки, проаналізовано види додаткових витрат, які виникають на підприємстві у разі підвищення середньої тривалості періоду непрацездатності персоналу; розглянуто переваги корпоративного страхування у порівнянні з особистим добровільним та обов’язковим страхуванням; визначено перелік стимулів для власників підприємств, які спонукатимуть їх до активної організації корпоративного страхування персоналу та робитимуть такі вкладення коштів ефективними.
Напрями діяльності організацій некомерційного сектору економіки у забезпеченні людському розвитку
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Сливка, О. А.; Slyvka, Oksana
У статті розглянуто основні аспекти діяльності організацій некомерційного сектору економіки у забезпеченні людського розвитку. Результати дослідження отримані на основі аналізу досвіду діяльності неприбуткових організацій в Україні та світі. Розглянуті аспекти основних напрямків діяльності організацій некомерційного сектору у забезпеченні людського розвитку не отримали широкого вивчення. Предметом дослідження є соціально-економічна діяльність неприбуткових організацій у суспільстві щодо підтримки ідей людського розвитку та формування засобів їх забезпечення. Метою статті є аналіз діяльності організацій некомерційного сектору економіки у забезпеченні людського розвитку. Методичними засадами дослідження є системний підхід до вивчення, узагальнення та аналізу сучасних наукових підходів до визначення напрямів діяльності некомерційного сектору економіки у забезпеченні людського розвитку. Для підтвердження теоретичного матеріалу використанні статистичні дані. Забезпечення мети людського розвитку можливе за умови співпраці та вироблення спільних дій влади, бізнесу та громадськості. У цій системі особливе місце займають неприбуткові організації, які усвідомлюючи свою місію у суспільстві мають можливість забезпечити зростання людського потенціалу країни. В процесі дослідження з’ясовано, що неприбуткові організації впливають на людський розвиток, а саме на три виміри, які відображають ключові можливості у забезпеченні людського розвитку: прожити довге і здорове життя (вимір довголіття); набути, розширювати й оновлювати знання (вимір освіченості); мати доступ до засобів існування, що забезпечують гідний рівень життя (вимір – матеріальний рівень життя). Здійснений аналіз основних напрямів діяльності організацій некомерційного сектору економіки дає можливість стверджувати, що вони впливають на умови і характер формування людського потенціалу через фінансування гуманітарних витрат, формування інформаційної інфраструктури та активізацію розвитку соціальної сфери тощо.
Обґрунтування доцільності стратегічної спрямованості держави на інноваційний вектор розвитку
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Деділова, Т. В.; Шершенюк, О. М.; Dedilova, Tetyana; Shershenyuk, Olena
Статтю присвячено питанням обґрунтування доцільності стратегічної спрямованості держави на інноваційний вектор розвитку. В роботі проведено аналіз існуючих в Україні урядових стратегій і програм інноваційного розвитку держави, на основі чого було встановлено відповідність запропонованих в таких документах пріоритетних напрямів цілям та напрямам державної політики України в інноваційній, науковій і науково-технічній діяльності в цілому. Доведено, що значущість інноваційної складової в національній довгостроковій Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020» значно занижено, в наслідок чого в переліку основних реформ за «вектором розвитку» не наводяться конкретні напрями стосовно руху вперед вітчизняної інноваційної сфери. Дослідження показало, що фокусування ресурсів і зусиль на стратегічних пріоритетах інноваційного розвитку, які діяли протягом останніх років, не відбувається, що в цілому суперечить принципам стратегічного менеджменту щодо реалізації процесу стратегічного управління в довгостроковому періоді. Структуру взаємозв’язків стратегічних заходів щодо забезпечення моделі інноваційного розвитку держави з урахуванням провідного закордонного досвіду та у поєднанні зі Стратегією сталого розвитку «Україна – 2020» було представлено у вигляді графічної схеми, за допомогою якої опосередковується уявлення щодо комплексного поєднання завдань економічної, політичної, соціальної, інституціональної сфер держави з її інноваційною сферою. В роботі наголошено, що обґрунтування концепції державної інноваційної політики повинно відбуватися на засадах методології стратегічного менеджменту та з урахуванням основних напрямів реформ а межах вектору розвитку, вектору безпеки, вектору гордості, вектору відповідальності.
Оптимизация взаимодействия субъектов государственно-частного партнерства в портовой деятельности
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Ширяева, Л. В.; Афанасьев, О. К.; Shiryaeva, Lyudmila; Afanasyeva, Olga
Цель статьи состоит в разработке методического подхода к выбору наиболее эффективной формы взаимодействия субъектов государственно-частного партнерства в морских портах, основываясь на балансе интересов сторон. В процессе исследования использованы: методы теоретического обобщения и сравнения, группировки и формализации (для разработки комплекса показателей, отражающих интересы различных субъектов экономики в морских портах), экономико-математического моделирования (для принятия решений по выбору наиболее эффективной формы участия частого сектора в деятельности морского порта). На основании проведенного исследования разработан комплекс экономических показателей, отражающий интересы различных субъектов государственно-частного партнерства (государства, портовых властей, частных компаний). Предложен методический подход к выбору той или иной формы взаимодействия государственного и частного субъектов в работе морского порта на основе использования методов векторной оптимизации. Разработанный методический подход к выбору наиболее рациональной формы взаимодействия субъектов государственно-частного партнерства в морских портах (в зависимости от того, какой из критериев эффективности является предпочтительным) позволяет достичь баланса между общегосударственными и частнособственническими интересами. Полученные результаты направлены на оптимизацию взаимоотношений государственного и частного субъектов экономики в стратегически важной для экономики страны портовой деятельности.
Организация модели разработки парадигм экономики
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Бабайлов, В. К.; Babaylov, Vasyl
В научной литературе отмечаются новая важнейшая тенденция мирового масштаба – истощение природных ресурсов. Она уже приводит к кризису парадигмы экономики. Кризис парадигмы экономики является особенно актуальной проблемой экономической методологии. Кризис парадигмы экономики и предстоящая в ближайшее время смена парадигмы экономики придаст особую значимость проблеме организации методологии её разработки. В экономической литературе фактически отсутствует постановка такой проблемы. Этим и объясняется её исключительная актуальность. Впервые новая (третья) парадигма экономики была разработана автором в 2015 году в контексте исследовательской деятельности ведущей в области разработки новых идей кафедры Харьковского национального автомобильно-дорожного университета – кафедры Экономики предприятия. Согласно новой парадигме экономики в эпоху истощения важнейших природных ресурсов стоимость будет определяться уже не затратами механизированного, а исследовательского труда. Для её разработки были использованы самые современные методики, в частности: «2С70» и Теория метода Бабайлова. При этом автором признано целесообразным введение и фактически двух новых и тесно связанных с парадигмой понятий: «Основная теория» и «Основной закон» экономики. Без них новая парадигма экономики не могла бы быть сформулирована. В публикации, посвящённой новой парадигме экономики подчёркивается, что новая Парадигма экономики – это фактически новая формулировка Основного закона экономики – закона стоимости: «Стоимость будет равна затратам исследовательского труда». Однако в ней не был отражён порядок, система, оптимальная последовательность процедур, то есть – методология (и технология!) разработки парадигм. Цель настоящего исследования – организация модели разработки парадигмы экономики. Задачи исследования: формирование структуры модели; интерпретация элементов модели и их связей; формулировка выводов и основного результата. Методики исследования: обзор литературных источников, исторического-логического, аналогии, «2С70», теория метода Бабайлова. Главный результат работы – универсальная модель разработки парадигм экономики. Сфера применения результата – экономическая наука и практика.
Організаційне забезпечення управління інвестиційною привабливістю автотранспортних підприємств
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Левченко, Я. С.; Levchenko, Yaroslava
Предметом роботи є наукові підходи та економічний інструментарій організаційного забезпечення управління інвестиційною привабливістю (ІП) АТП. Метою роботи є впровадження системи управління ІП АТП шляхом застосування системно-цільового підходу. Для досягнення поставленої мети у роботі були використані такі загальнонаукові і спеціальні методи і прийоми дослідження: теоретичного узагальнення, аналізу і синтезу – для дослідження теоретичних засад системи управління ІП; абстрактно-логічний – для теоретичного узагальнення і формулювання висновків. В роботі розглянуто механізм інформаційного та організаційного управління ІП АТП. З метою управління ІП АТП здійснено комплексний вплив на сукупність чинників (економічних, соціальних, екологічних, політичних) на всіх рівнях ієрархії. Визначено, що функціонування системи управління ІП АТП значною мірою залежить від її організаційного забезпечення та запропоновано впровадження системи управління ІП АТП шляхом застосування системно-цільового підходу. Визначено, що завданням, поєднаних спільною метою, відповідають певні чинники та відповідна система управління.
Особливості управління персоналом на різних етапах життєвого циклу готельного підприємства
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Александрова, С. А.; Колонтаєвська, В. В.; Alexandrova, Svitlana; Kolontayevska, Victoria
Метою статті є теоретичне обґрунтування і розробка практичних рекомендацій щодо вирішення існуючих проблем в управлінні персоналом на різних етапах життєвого циклу готельного підприємства. Предметом дослідження є управління персоналом на різних етапах життєвого циклу готельного підприємства. Головним ресурсом будь-якого підприємства є персонал, адже без нього ні сучасні новітні технології, ні сприятливі зовнішні умови не допоможуть досягнути високих економічних результатів. Особливо це стосується готельних підприємств - саме люди надають послуги гостям, проявляючи гостинність, професійну компетентність; подають нові ідеї та забезпечують підприємству сталий розвиток. Поряд із цим це найбільш складний, унікальний і динамічний ресурс з точки зору управління. Саме тому управлінню персоналом слід приділяти постійну увагу, враховуючі як розвиток кожної окремої особистості, так і стадію життєвого циклу підприємства. Результати роботи. Виявлено особливості системи управління персоналом та основні напрямки роботи з працівниками у розрізі етапів життєвого циклу готельного підприємства. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання висновків та рекомендацій у діяльності готельних підприємств. Висновок. Дослідження особливостей роботи з персоналом готелю на кожному з етапів його існування дозволяє сформувати системне бачення кола проблем і завдань щодо трудових ресурсів у довгостроковому періоді.
Оцінка та аналіз зовнішньої оборонної стратегічної гнучкості АТП
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Федорова, В. О.; Fedorova, Viktoriya
Проаналізовано основні підходи до оцінки зовнішньої оборонної стратегічної гнучкості підприємства, виділено їх основні переваги та недоліки. З огляду на те, що основним джерелом досягнення оборонної гнучкості підприємства є диверсифікація його діяльності, найбільш ефективним вважається підхід, що базується на розрахунку коефіцієнта диверсифікації. Однак існуючий підхід не дозволяє здійснити комплексну оцінку зовнішньої оборонної стратегічної гнучкості підприємства за всіма напрямками диверсифікації, не враховує специфічні особливості роботи підприємств автомобільного транспорту, а, отже, потребує вдосконалення. В результаті виконаних досліджень удосконалено методичний підхід до оцінки та аналізу зовнішньої оборонної стратегічної гнучкості автотранспортного підприємства на основі розрахунку коефіцієнта диверсифікації. Новизна запропонованого підходу полягає в комплексному оцінюванні гнучкості за всіма стратегіями диверсифікації (продуктовою, галузевою, географічною, технологічною, партнерською) з урахуванням специфічних особливостей роботи АТП. Використання запропонованого підходу в практичній діяльності підприємств автомобільного транспорту дозволить виявити ступінь їх уразливості до впливу непрогнозованих факторів зовнішнього середовища, а також основні напрями підвищення рівня гнучкості за рахунок зміни властивостей набору окремих видів бізнесу.
Оцінка трудового потенціалу в Україні
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Василичев, Д. В.; Ольховська, М. О.; Vasylychev, Denys; Olkhovska, Maryna
В статті надано характеристику трудового потенціалу України за якісними та кількісними показниками що дозволило вирішити проблему об’єктивної оцінки трудового потенціалу країни, як необхідного чинники державного регулювання. На основі отриманих даних виявлено проблеми формування та ефективності використання трудового потенціалу населення України. Здійснено пошук напрямів подолання проблем та раціонального використання трудового потенціалу в Україні, з метою його підвищення. В ході оцінки трудового потенціалу України, було визначено, що характерними ознаками стану використання трудового потенціалу є: значне збільшення пропозиції робочої сили та зменшення попиту; низька вартість робочої сили, її невідповідність реальній ціні; низький відсоток офіційно зареєстрованих безробітних і наявність прихованого безробіття; суттєві масштаби нерегламентованої зайнятості; молодіжне безробіття; значна декваліфікація працюючого населення через безробіття, масової міграції та інше. Зроблено висновки, що в сучасній економічній ситуацій, в якій знаходиться Україна, трудовий потенціал її населення знаходиться на достатньо низькому рівні. Були визначені наступні напрями розвитку трудового потенціалу України: поліпшення правової основи забезпечення розвитку трудового потенціалу, забезпечення сприятливих соціально-демографічних умов формування трудового потенціалу, досягнення прийнятного рівня якості трудового життя, підвищення якості освітніх програм та програм професійного розвитку, здійснення прогнозів кількісного та якісного складу трудового потенціалу з метою забезпечення реальної потреби ринку праці у кваліфікованих спеціалістах відповідно попиту на окремі професії.

Переглянути

Перегляд 2015, № 3 (10), т. 2 за Назва