Перегляд за Автор "Babailov, Vasil"

Зараз показуємо 1 - 10 з 10

Визначення основних аспектів соціальної відповідальності
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2022) Бабайлов, Василь Кузьмич; Шершенюк, Олена Миколаївна; Babailov, Vasil; Shershenyuk, Elena
Поняття «Соціальна відповідальність» вперше введено ще Аристотелем. Саме Аристотелем сформульована концепція свободи волі, яка не спростована й до сьогодні і знаходить використання у теорії і практиці організації відповідальності. У неї визначений зв’язок відповідальності і свободи волі. Однак й досі існує різне трактування багатьох аспектів соціальної відповідальності. Як свідчить огляд літературних джерел, їх автори концентрують увагу в основному на визначенні неосновних, другорядних аспектів соціальної відповідальності. Розповсюджені й помилки у розумінні відповідальності: ідповідальність зводять навіть лише до рис характеру людини. Існує ігнорування таких важливих аспектів відповідальності, як її сутність, зміст, місце існування, характер зв’язку з правилами моралі і права. А це веде не тільки до проблем теоретичного, але й практичного характеру, й, перш за все, до головної проблеми – неадекватності засобів покарання характеру порушення встановлених у соціуму правил. Аналіз останніх досліджень і публікацій щодо соціальної відповідальності привели авторів статті до висновку, що ця проблема практики не може бути вирішена без поглиблення рівня знань важливіших аспектів соціальної відповідальності. Для цього необхідно вирішити такі складові цієї проблеми, яка стає виключне актуальною: різне трактування соціальної відповідальності; відсутність визначення змісту, сутності і місця відповідальності, а також її зв’язку з правом і мораллю, як джерел ключових правил усіх соціумів. Метою статті й стало вирішення цих складових проблеми, що потребує визначення цих важливих аспектів відповідальності. Для її досягнення були поставлені такі задачі: визначити сутність, зміст, місце відповідальності; встановити характер зв’язку цих аспектів відповідальності з правом і мораллю; узагальнити отримані результати. Методики дослідження: огляд літературних джерел, історичногологічного Гегеля, 2С70, ВЄО, індукція-дедукція, теорія методу Бабайлова. Результати: визначена сутність відповідальності як організація адекватності засобів покарань характеру порушень правил соціуму; обгрунтований зміст відповідальності, який включає два елементи (порушення правил, встановлених у соціуму, і організація адекватних ним засобів покарання); встановлене місце відповідальності (відповідальність існує тільки там, де виникають обов’язково два явища: порушення правил соціуму і організація адекватних засобів покарання за це; доведений характер зв’язку відповідальності зі правом і мораллю (настає суттєво різна відповідальність при порушенні правил моралі і норм права); з’ясовано, що за своєю природою відповідальність завжди є соціальною, а за характером порушення правил і покарання за це існує юридична, моральна, професійна, політична відповідальність тощо. Наукова новизна: вперше визначена сутність відповідальності; обгрунтований зміст відповідальності; встановлене місце відповідальності; доведений характер зв’язку відповідальності з правом і мораллю; з’ясована соціальна природа будьякої відповідальності. Практична значимість: саме поглиблення рівня знань соціальної відповідальності сприятиме досягненню адекватності засобів покарання характеру порушення встановлених у соціуму правил.
Встановлення основного закону логістики
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2020) Бабайлов, Василь Кузьмич; Приходько, Дар’я Олександрівна; Бабайлов, Василий Кузьмич; Приходько, Дарья Александровна; Babailov, Vasil; Prykhodko, Daria
Відсутність основного закону логістики веде до значного обмеження практики структурування та оптимізації потоків у ній. Практика дослідницької діяльності свідчить, що для встановлення кількісної форми будь-якого основного закону необхідний певний мінімум конкретних приватних законів, причому у можливому найширшому діапазоні величин причин (витрат) і наслідків (результатів). Саме узагальнення, екстраполяція вказаної залежності й дозволить встановити основний закон логістики у кількісній формі. Але існування в даний час тільки трьох приватних законів логістики (20-80; 10-70; 5-50) недостатньо для цього. Для рішення цієї проблеми автори висказали гіпотезу о можливості встановлення ще двох приватних законів логістики, причому в двох ключових місцях диапазону: у самому його початку та у самому кінці. Саме це дозволить охопити фактично увесь диапазон приватних законів логістики і встановити основний закон логістики у кількісній формі. Метою даного дослідження є встановлення кількісної форми основного закону логістики. Методики дослідження: огляд літературних джерел, 2С70, ВЕ , історично-логічний, індукція-дедукція, теорія методу Бабайлова. Результати: відкриті два нові (четвертий і п’ятий) приватні закони логістики; на основі трьох існуючих і двох нових приватних законів логістики був встановлений основний закон логістики в його кількісній формі. Наукова новизна: вперше встановлені два нових приватних закони логістики і на цій основі встановлено основний закон логістики в його кількісній формі. Практична значущість: основний закон логістики у кількісній формі є єдиною методикою у практиці логістики, яка забезпечить раціональну (логістичну) організацію потоків для будь-яких співвідношень величин витрат і результатів.
Логістика – це методологія
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2021) Бабайлов, Василь Кузьмич; Левченко, Ярослава Сергіївна; Бабайлов, Василий Кузьмич; Левченко, Ярослава Сергеевна; Babailov, Vasil; Levchenko, Yaroslava
Незважаючи на більш ніж двутисячну історію логістики, досі існує її загальна проблема – проблема незадовільного рівня теорії логістики, нерозуміння істинного сенсу логістики. Це має прояв у різному розумінні логістики у різні історичні епохи; навіть в одній епосі існують різні розуміння логістики різними авторами. І як наслідок – низька ефективність практики логістики за рахунок зайвих, зовсім не пов’язаних з самою логістикою дій. Тому затрати на таку логістику, особливо для невеликих підприємств, можуть перевищувати результати від використання самої логістики. Проблема визначення істинного сенсу логістики стає актуальною. Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про те, що термін і поняття «Логістика» мають давнє походження. Ще давні греки використовували термін «logistike», що означав мистецтво обчислювати, міркувати. Практика логістики існувала й в Давньому Римі. Засновником же організованого знання про логістику вважається французький військовий початку XIX століття Джомини. Він визначав логістику як «практичне мистецтво маневру військами». Особливо бурхливий розвиток логістика отримала у період другої світової війни, як організоване знання про раціональне управління рухом спочатку тільки матеріальних потоків у сфері обміну, а потім і у виробництві. На теперішній час склалося стійке уявлення, що логістика – це раціональна організація потоків: інформаційних, матеріальних, фінансових. Однак, існують і інші погляди щодо визначення логістики: деякі автори логістикою вважають не тільки організацію потоків, але й організацію операцій. Тому фактично досі не існує однозначного, обґрунтованого визначення головної властивості логістики – її сутності. Це у значній мірі обмежує можливості практики логістики, знижує її ефективність. Причиною цього є й обмежена кількість приватних законів логістики. Існує і проблема недооцінки ролі відкритого в 2020 році основного закону логістики, що заважає його впровадженню в практику логістики. Це проблема нерозуміння самої суті логістики, тому що саме основний закон будь-якого явища (в тому числі й ОЗЛ) визначає його суть. Автори даної публікації також вважають, що вирішення саме цієї складової загальної проблеми логістики відкриє новий етап у розвитку її теорії і практики. Метою статті є встановлення сутності логістики. Для її успішного досягнення поставлені задачі: охарактеризувати основні етапи розвитку логістики; зробити підсумки проведеного дослідження. Методики дослідження: Для досягнення поставленої мети в роботі були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи і прийоми дослідження: порівняльний аналіз наукової літератури та інформаційних джерел на основі методів порівняння, систематизації та узагальнення; узагальнення результатів аналізу і логічна генерація висновків, теорія методу Бабайлова. Результати. Визначені три основні етапи розвитку, еволюції логістики (удосконалення всіх аспектів діяльності в логістичній організації; удосконалення частки аспектів діяльності в повної відповідності тільки одному приватному закону логістики – закону 20-80; удосконалення частки найбільш вагомих аспектів діяльності в повної відповідності тільки найбільш ефективному закону – ОЗЛ). Наукова новизна: вперше встановлено основна властивість, сутність логістики. Практична значимість: визначення сутності логістики буде сприяти поглибленню знань щодо всіх інших її аспектів; приведе до перегляду усього складу її практики, що відкриє принципово новий етап її розвитку; підвищить її ефективність.
Основные субъекты социальной экономики
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2020) Бабайлов, Василий Кузьмич; Левченко, Ярослава Сергеевна; Бабайлов, Василь Кузьмич; Левченко, Ярослава Сергіївна; Babailov, Vasil; Levchenko, Yaroslava
Как следует из современной социально-экономической литературы, содержание социальной экономики включает два основные, но исключительно широкие класса явлений: социальные и экономические. Реально же практический интерес представляют их конкретные проявления в форме субъектов социальной экономики. Но и субъекты социальной экономики реализуются в достаточно большом количестве. Анализ современных исследований и публикаций свидетельствует, что в любые эпохи можно выделить только четыре основные субъекты социальной экономики – это: государство, предприятие, рынок и человек. Проблема определения характера изменения их во времени и характера их взаимодействия до сих пор не решена и потому является актуальной. Целью статьи явилось определение только изменения во времени характера каждого из этих четырёх субъектов социальной экономики. Для её достижения были поставлены задачи: определение изменения во времени соответственно характера государства, предприятия, рынка, человека; обобщение полученных результатов. Определено, что основными субъектами социальной экономики являются Государство, Предприятие, Рынок и Человек, а взаимодействие государства, предприятия, рынка, человека реализуется в разных моделях социальной экономики. Решены два наиболее важные аспекты: определены изменения во времени характера каждого из этих четырёх субъектов социальной экономики; определены изменения во времени характера их взаимодействия. Методики исследования: обзор литературных источников, 2С70, ВЕО, индукциядедукция, теория метода Бабайлова. Результаты: определено изменение во времени характера основных субъектов социальной экономики (государства, предприятия, рынка, человека). Научная новизна: впервые доказан социальноэкономический характер основных субъектов социальной экономики (государства, предприятия, рынка, человека). Практическая значимость: установление социально-экономического характера государства, предприятия, рынка, человека избавит бизнес, менеджмент, предпринимательство от ограниченного (только экономического или только социального) подхода к решению проблем основных субъектов социальной экономики.
Основні методики методології
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2020) Бабайлов, Василь Кузьмич; Левченко, Ярослава Сергіївна; Бабайлов, Василий Кузьмич; Левченко, Ярослава Сергеевна; Babailov, Vasil; Levchenko, Yaroslava
Дослідження будь-якої сфери діяльності має свої, властиві тільки йому мету і основні методики його досягнення. Так, мета економіки – організація вартості – реалізується за допомогою методик економічного аналізу та синтезу, економіко-математичних моделей і інших. Саме основні методики перетворюють цілі в результати. Однак до сих пір не проведена чітка класифікація основних методик за сферами діяльності (економіці, інженерії, адміністрації, маркетингу, підприємництва, філософії, методології та іншим). Невирішеність даної проблеми ускладнює вибір основних методик в реальній дослідницькій практиці. Особливо актуальною стає організація класу основних методик самої методології, так як саме методологія визначає організацію методик всіх інших сфер діяльності. До того ж роль методології буде тільки зростати. Метою даної публікації і стало визначення класу основних методик методології. Для її досягнення були поставлені задачі: встановлення переліку всіх існуючих на сьогодні методик і їх класів; виключення з цього переліку методик, які не застосовуються для розробки самих методик (основних методик методології); визначення класу основних методик методології; узагальнення отриманих результатів. Методики дослідження: огляд літературних джерел, 2С70, ВЕО, історично-логічного, індукція-дедукція, теорія методу Бабайлова. Результати: доведено, що до класу основних методик методології необхідно відносити ідею; гіпотезу; концепцію; приватну теорію; основну теорію; науку. Наукова новизна: вперше визначено клас основних методик методології. Практична значимість: визначення класу основних методик методології та їх інтерпретація підвищить ефективність методології та методології педагогіки вищої освіти, зокрема.
Разработка парадигм социальной экономики
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2020) Бабайлов, Василий Кузьмич; Бабайлов, Василь Кузьмич; Babailov, Vasil
Социальная экономика (СЭ) привлекает всё возрастающий интерес экономистов и социологов, так как именно она всегда была, есть и будет реальной экономикой. Но до сих пор существует самая разная трактовка её важнейших аспектов. Отсутствие единого, точного, истинного понимания СЭ снижает эффективность экономической, социальной и социальноэкономической практики. Поэтому дефиниция важнейших аспектов социальной экономики является актуальной проблемой. Анализ последних исследований и публикаций показал, что СЭ была известна уже в учениях Ксенофонта, Платона, Аристотеля, а в дальнейшем − и в трудах Смита, Риккардо, меркантилистов и физиократов, их современных оппонентов и последователей. Среди нерешённых аспектов указанной проблемы СЭ существуют два наиболее важные, ключевые, вокруг которых разгораются особенно острые дискуссии: общий аспект как обоснование характера связи социального и экономического вообще на разных этапах развития СЭ; и конкретный аспект как определение характера взаимодействия четырёх конкретных и основных социально-экономических институтов (государства, предприятия, рынка и человека). По мнению автора именно в такой последовательности необходимо и решать эти два аспекта проблемы трактовки важнейших аспектов СЭ. Целью статьи явилось решение общего аспекта проблемы как обоснование, установление характера связи социального и экономического на разных этапах развития, становления СЭ. Это фактически разработка парадигм СЭ. Задачи: установление характера связи социального и экономического в Доиндустриальную епоху; установление характера связи социального и экономического в Индустриальную епоху; установление характера связи социального и экономического в Постиндустриальную эпоху; формулировка парадигм СЭ Доиндустриального, Индустриального и Постиндустриального общества; обобщение полученных результатов. Методики исследования: обзор литературных источников, 2С70, ВЕО, исторического-логического, индукция-дедукция, теория метода Бабайлова. Результаты: введены и обоснованы новые термин и понятие «Оптимальность социальной экономики» (ОСЭ); дано определение ОСЭ как такое соотношение социального и экономического, которое обеспечивает максимально возможное удовлетворение потребностей членов всех, любых социумов; сформулирован Основной закон СЭ: «СЭ – это взаимодействие социального и экономического», а на его основе – три парадигмы СЭ; первая (прошлая) парадигма (СЭ) – это глобальная стратегия преимущественно социального характера СЭ; вторая (настоящая) парадигма (СЭ) – это глобальная стратегия преимущественно экономического характера СЭ; третья (будущая) парадигма (СЭ) – это глобальная стратегия оптимальности СЭ. Научная новизна: впервые разработаны парадигмы СЭ. Практическая значимость: парадигмы СЭ являются важнейшими средствами повышения эффективности практики стратегического планирования любого предприятия.
Ризик-управління - це управління втратами від ризику
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2023) Бабайлов, Василь Кузьмич; Дмитрієва, Оксана Іллівна; Babailov, Vasil; Dmytriieva, Oksana
В даний час спостерігається значне зростання інтересу до проблеми поглиблення розуміння ризиків і особливе до удосконалення управління ризиками. Зовсім недавно здійснений значний крок у цьому напрямку – зроблений важливіший висновок про необхідність поділення ризикменеджменту на три професійно орієнтовані частини: ризик-економіку, ризикінженерію і ризик-адміністрацію. Тобто, управління економічними, інженерними і адміністративними ризиками зобов’язані робити окремо відповідні спеціалісти. Але подальше поглиблення розуміння ризиків авторами даної публікації привело до сумніву і виникненню питання у правомірності використання у літературі і особливе у практиці управління словосполучення «управління ризиками». Відповідь на це питання, на цю складову загальної проблеми стає сучасною і актуальною. Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про те, що всі автори без усякого сумніву вважають існування саме управління ризиками. Й тому питання (або управління ризиками, або втратами від ризиків) не ставиться ними навіть взагалі. Навпаки, на думку авторів даної публікації, управління ризиками не існує ні в якої формі, але існує тільки управління втратами в умовах ризику. Метою статті й стало доказ або спростування цієї гіпотези. При формуванні задач ураховувався саме такий важливий факт: інших словосполучень, щодо дій з ризиками, крім «управління ризиками» і «управління втратами в умовах ризику» у практики сучасного ризик-менеджменту не існує. Приймалося до уваги й така важлива обставина: під управлінням ризиками зараз розуміються всі три основні його форми: вибір меншого ризику з декількох різних; використання у ризику безризикової частки; страхування від ризику (причому в самих різних його формах). Отже, з урахуванням цих приміток були сформульовані й такі задачі: акцентувати увагу на істинному сенсі поняття «управління»; довести, що вибір меншого ризику, використання безризикової частки ризику і страхування від ризику – це не є управління ризиками; обґрунтувати висновок про відсутність управління ризиками і існування тільки управління втратами від ризиків; визначити основні результати проведеного дослідження. Методики дослідження: аналогія, поняття, огляд літературних джерел, 2С70, ВЄО. Результати: визначене відмінність, нетотожність управління і менеджменту (управління є сума менеджменту і виробництва); встановлене, що вибір меншого ризику – це не є управління ризиками; доведено, що використання безризикової частки ризику – це теж не є управління ризикам; аргументоване, що страхування від ризику у всіх його формах– й це не є управління ризиками; обґрунтоване, що управління ризиками не снує ні в якої формі, а існує тільки управління втратами від ризику; визначені сутність ризик-управління, як управління втратами від ризиків, і його зміст, який містить два елементи: ризик-менеджмент і ризиквиробництво. Наукова новизна: вперше спростована розповсюджена думка про існування так званого «управління ризиками» і необхідність усунення його з практики; визначений сенс нового терміну і поняття «ризик-управління», саме як управління витратами від ризиків. Практична значимість: Отримані результати приведуть до кардинальних змін у розумінні природи ризиків, що сприятиме усуненню зайвих затрат на помилковий і зайвий процес так званого «управління ризиками» і приведе до значного підвищення ефективності управління саме втратами від ризиків.
Ризик-інженерія і ризик-виробництво як управління в умовах інженерних і виробничих ризиків
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2023) Бабайлов, Василь Кузьмич; Дмитрієва, Оксана Іллівна; Babailov, Vasil; Dmytriieva, Oksana
Зовсім недавно у розвитку управління в умовах ризиків стався значний прогрес – були введені нові терміни: «ризик-інженерія», «ризик-виробництво», «ризик-економіка» і «ризик-адміністрація», як чотирі частини ризикуправління. При цьому був зроблений такий найважливіший висновок: кожним з чотирьох вказаних видів ризик-управління зобов’язані займатися виключно відповідні спеціалісти. Це приведе до кардинальних змін у поглядах, трактуванні і практиці управління в умовах ризиків. Тому з’явилася загальна проблема – визначення сенсу кожного з чотирьох елементів ризик-управління. Дана публікація присвячена невирішеної складової загальної проблеми – визначення сенсу тільки інженерних і виробничих ризиків як основи ризикінженерії і ризик-виробництва. Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про те, що більшість авторів все ще знаходяться у полоні традиційної практики управління в умовах ризиків, які не класифіковані через професійний критерій; тому й досі відсутнє прийнятне розподілення на інженерні і виробничі ризики. Зараз існують такі однакові, типові, характерні, загальні риси уявлень про ризики: відсутність чітких критеріїв класифікації ризиків; розгляд ризиків у межах єдиного, неподіленого цілого ризик-управління; інженерні ризики майже взагалі не розглядаються. Аналіз також показав, що причина такого сумбурного підходу до класифікації ризиків одна – відсутність обґрунтованого критерію класифікації ризиків, критерію, заснованого на поділення ризиків через професії, тобто, поділення, перш за все, на інженерні, економічні, адміністративні і виробничі ризики. Невирішеною складовою загальної проблеми залишається визначення сенсу саме інженерних і виробничих ризиків. А без цього не може визначитиме й сенс ризик-інженерії і ризик-виробництва. Метою статті стало визначення ризик-інженерії і ризик-виробництва через найбільш повне трактування найважливіших аспектів інженерних і виробничих ризиків. Для її досягнення були поставлені задачі: обґрунтування пріоритету класифікації ризиків за професійним критерієм; встановлення природи, схожості, відмінності і зв’язку інженерних і виробничих ризиків як основи ризик-інженерії і ризик-виробництва; визначення інших аспектів ризикінженерії і ризик-виробництва; характеристика основних результатів дослідження. Методики дослідження: аналогія, поняття, огляд літературних джерел, 2С70, ВЄО. Результати: обґрунтований пріоритет класифікації ризиків за професійним критерієм; встановлене природу, схожість, відмінність і зв’язок інженерних і виробничих ризиків як основи ризик-інженерії і ризиквиробництва; визначений характер взаємозв’язку ризик-інженерії і ризиквиробництва. Наукова новизна: вперше визначений сенс нових понять «ризик інженерія» і «ризик-виробництво» через найбільш повне трактування найважливіших аспектів інженерних і виробничих ризиків. Практична значимість: Отримані результати сприятиме суттєвому підвищенню розуміння природи інженерних і виробничих ризиків, а значить – й підвищенню ефективності управління в їх умовах. Вони також надають модель, зразок управління в умовах будь-яких інших ризиків.
Усунення деяких недоліків викладання навчальної дисципліни «Економічна теорія»
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2022) Бабайлов, Василь Кузьмич; Шершенюк, Олена Миколаївна; Babailov, Vasil; Shershenyuk, Elena
«Економічна теорія» – важливіша навчальна економічна дисципліна. Саме вона створює основи засвоєння інших економічних дисциплін і ознайомлює з багатим досвідом практичної економічної діяльності. Однак, як показав багаторічний досвід її викладання авторами публікації, в неї існують різні і суперечливі визначення важливіших понять економіки або неналежні й навіть помилкові акценти щодо їх трактування. Це суттєво зніжує ефективність засвоєння економічних знань студентами і їх кваліфікацію як майбутніх організаторів економічної діяльності у сфері менеджменту, бізнесу, підприємництва. Тому, усунення цих недоліків є актуальними складовими проблеми удосконалення викладання навчальної дисципліни «Економічна теорія». Особливу актуальність набувають такі невирішені складові проблеми як дійсна присутність різних або неналежних й навіть помилкових акцентів щодо трактування таких аспектів економічних понять як предмет економіки; походження поняття «економіка»; існування споживчої вартості; сутність мінової вартості; сутність і зміст соціальної економіки. Аналіз останніх досліджень і публікацій дійсно це підтверджує. Але їх автори навіть не ставлять проблему усунення недоліків викладання навчальної дисципліни «Економічна теорія. Вони спираються на свої суб’єктивні, різні й часто суперечливі уявлення щодо трактування важливих аспектів економічних понять. Тому метою статті й стало усунення недоліків викладання навчальної дисципліни «Економічна теорія». Для її досягнення були вирішені задачі: обґрунтувати істинний предмет економіки; акцентувати увагу на дійсному сенсі терміну «економіка» Ксенофонта; звернути увагу на дійсну відсутність так званої «споживчої вартості»; аргументувати мінову вартість як звичайну трудову вартість; визначити саму сутність і зміст соціальної економіки. Методики дослідження: огляд літературних джерел, історично-логічного Гегеля, 2С70, ВЄО, індукціядедукція, теорія методу Бабайлова. Результати: зроблені висновки, що предметом економіки є тільки вартість; що економіка Ксенофонта відрізняється від сучасного її розуміння – він економіку визначав як домашнє господарство, як усю господарську діяльність (інженерію, адміністрацію, власне економіку і навіть само виробництво), тобто, економіку визначав як сучасне управління; підтверджена відсутність споживчої вартості (правильніше потребницької вартості); що мінова вартість – це фактичне найбільш точна форма трудової вартості; що сутністю соціальної економіки є справедливість, а до змісту соціальної економіки входять два елементи: свобода і відповідальність. Наукова новизна: вперше усунені недоліки в трактуванні таких важливих аспектів економічних понять, як предмет економіки; походження поняття «економіка»; існування споживчої вартості; сутність мінової вартості; сутність і зміст соціальної економіки. Практична значимість: усунення недоліків викладання дисципліни «Економічна теорія» буде сприяти зростанню ефективності засвоєння економічних знань студентами, підвищенню їх кваліфікації як майбутніх організаторів економічної діяльності у сфері менеджменту, бізнесу, підприємництва.
Уточнення сутності капіталу
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2021) Бабайлов, Василь Кузьмич; Левченко, Ярослава Сергіївна; Бабайлов, Василий Кузьмич; Левченко, Ярослава Сергеевна; Babailov, Vasil; Levchenko, Yaroslava
Капітал – найважливіше поняття економіки. Однак досі існують різні його трактування. Це значно знижує ефективність економічної діяльності. Вся історія економіки і економічної думки свідчить про те, що економіка спрямована на вирішення різних проблем господарської діяльності. При цьому можно виділити п’ять основних груп проблем: осмислення у Доантичну епоху досвіду усієї господарської діяльності (управління як єдності економіки, інженерії, адміністрації і виробництва); відокремлення, визначення в Античну і Середньовічну епохи основних понять суто економічної діяльності; визначення меркантилістами і фізіократами основного джерела створення багатства (вартості), – торгівлі або сільського господарства; визначення різними школами економіки ролі держави у господарській діяльності; визначення важливих аспектів соціальної економіки. Однак серед них існує одна актуальна проблема, яка й досі притаманна навіть декільком групам економічних проблем – це проблема визначення істиного сенсу капіталу. Вона існує ще з часів Аристотеля. Тому у даному контексті представляє інтерес аналіз останніх досліджень і публікацій щодо вирішення поставленної проблеми. Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про те, що досі нема однозначної думки про істинний сенс капіталу. Головна причина цього в тому, що сенс капіталу шукають тільки у частинах, тільки у окремих елементах формули простого (тобто, натурального), або товарного господарства. Тому й досі відсутнє визначення його важливіших аспектів, якими є сутність і зміст, саме які надають 70% поняття. Метою є встановлення сутності і змісту капіталу. Було вирішено такі задачі: встановлено джерела, причини і особливості появи терміну і поняття «Капітал»; оцінено визначення капіталу як вартості; визначено головне джерело капіталу. Методики дослідження. Для досягнення поставленої мети в роботі були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи і прийоми дослідження: порівняльний аналіз наукової літератури та інформаційних джерел на основі методів порівняння, систематизації та узагальнення; узагальнення результатів аналізу і логічна генерація висновків. Результати. Встановлені джерела, причини і особливості появи терміну і поняття «Капітал». Зроблена оцінка визначення капіталу як вартості різними поколіннями економістів; встановлено головне джерело визначення сутності і змісту капіталу – формули простого (тобто, натурального) або товарного господарства; визначена сутність капіталу як грошова і товарна вартості тільки в круговороті; визначений зміст капіталу, який включає три елементи в їх тісному зв’язку в перетворенні: грошової вартості у товарну; товарної в нову товарну; нової товарної вартості у нову грошову. Наукова новизна: вперше встановлені сутність і зміст капіталу. Практична значимість: Визначення сутності і змісту капіталу буде сприяти підвищенню розуміння поняття, сенсу капіталу і ефективності практики господарської діяльності.