Перегляд за Автор "Dmytriieva, Oksana"

Зараз показуємо 1 - 10 з 10

Research on the influence of design characteristics on the performance of large class city buses
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2022) Shevchenko, Inna; Dmytriiev, Illia; Dmytriieva, Oksana; Шевченко, Інна Юріївна; Дмитрієв, Ілля Андрійович; Дмитрієва, Оксана Іллівна
Problem. The relevance of the problem under consideration is due, firstly, to the traditionally highest share of road transport in the structure of passenger transportation, and, secondly, the predominance (more than 75 %) of transportation by large class city buses in the structure of road passenger transportation. Under such conditions, improving the performance of large class city buses is of particular relevance. Goal. The goal of the article is to study the influence of design characteristics on the performance of large class city buses. Methodology. The research on the influence of design characteristics on the performance of city buses employs the following methods: the method of analysis and synthesis, systems approach, the observation method, comparative analysis, factor analysis, simulation modeling, and the experimental method. Results. The results of the conducted analysis have allowed the authors to develop and test a methodology for assessing the effect of carrying capacity on the performance of large-class city buses; to develop and test a methodology for assessing the impact of speed characteristics on the performance of large-class city buses; to conduct a factor analysis of the influence of design characteristics on the performance of large-class city buses. Originality. The research has made it possible to get an insight of the influence of design characteristics (in particular, carrying capacity and speed) on the performance of large class city buses. Practical value. The results obtained can be recommended to enterprises engaged in passenger urban transportation for determining the carrying capacity of buses, which is the major characteristic set when designing a new model of a city bus.
Risk modeling in working out the plan of developing the road transport cargo enterprise
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2022) Shevchenko, Inna; Dmytriiev, Illia; Dmytriieva, Oksana; Шевченко, Інна Юріївна; Дмитрієв, Ілля Андрійович; Дмитрієва, Оксана Іллівна
Problem. In recent years, there has been a rather stable trend of reorientation of the freight transportation market in Ukraine from the predominant use of rail transport to customers preferring road transport for moving goods. Relying on the indicated trend and the prospect of its preservation in view of the indisputable manoeuvre advantages of road transport in the conditions of martial law, the study of the problematic issues of the development of road transport cargo enterprises, among which the risk modeling of their operational activities occupies a prominent place, becomes relevant. Goal. The purpose of the scientific work is to study the methodological and applied aspects of risk modeling when working out a plan for developing a cargo enterprise of road transport. Methodology. The method of analysis and synthesis, system approach, observation method, comparative analysis, factor analysis method, simulation modeling method, and experimental method were used in the work to study the methodological and applied aspects of risk modeling when elaborating a plan for developing a road transport cargo enterprise. Results. The risk model presented in the study makes it possible to identify the optimal level of risk when elaborating a plan for development of a road transport cargo enterprise based on variants of the key indicator of the volume of cargo transportation (including financial indicators). Originality. In the process of modeling in one cycle, you can get up to 24 different options for the values of the optimal level of risk for the implementation of the plan for development of the road transport cargo enterprise, taking into account the differentiation of the parameters of the risk model, in particular, six options for the distance of cargo transportation and four classes of cargo. Practical value. The proposed methodical approach to risk modeling when working out a plan for developing a road transport cargo enterprise takes into account the probable change in demand for freight transportation, which gives the enterprise the opportunity to quickly respond to changes in market conditions and successfully plan activities in conditions of incomplete certainty, lack of information and the presence of risk.
Економічні проблеми розвитку та функціонування пасажирських автобусних станцій
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2022) Дмитрієв, Ілля Андрійович; Дмитрієва, Оксана Іллівна; Dmytriiev, Illia; Dmytriieva, Oksana
Мета: дослідження економічних проблем розвитку та функціонування пасажирських автостанцій. Методика дослідження: метод аналізу та синтезу, системний підхід, метод узагальнення. Результати: У дослідженні виявлено місце та роль пасажирських автостанцій у загальній системі пасажирських перевезень, встановлено їх місію. Визначено, що пасажирські автобусні станції є частиною загальної системи пасажирських перевезень, складовими елементами якої є пасажирські перевезення з усіх видів транспорту та сполучень. У дослідженні розглянуто підсистему пасажирського автомобільного транспорту в міжміському сполученні, визначено, що до її складу входять пасажирські автостанції, експлуатаційні автотранспортні підприємства (АТП) (перевізники), інші підприємства, які надають різні види послуг пасажирам, переважно побутові. У цій системі головними елементами є АТП та АС. Виявлено, що автостанції як частиною системи, а й можуть розглядатися як велика система, що з складових елементів. Вивчено внутрішні рушійні сил автостанцій, формування економічних показників, управління ефективними використанням ресурсів, розробка системи управління якістю обслуговування пасажирів. Сформовано модель взаємодії АС із зовнішнім та внутрішнім середовищем. Авторами в процесі дослідження визначено основні завдання АС. Наукова новизна: на підставі аналізу діяльності підприємств пасажирського транспорту сформовано модель функціонування автостанцій з позицій системного підходу та модель взаємодії АС із зовнішнім та внутрішнім середовищем. Практична значущість: результати дослідження економічних проблем розвитку та функціонування пасажирських автостанцій дає змогу побачити позитивні та негативні тенденціє в цій сфері, що дає змогу підприємствам пасажирського автомобільного транспорту шукати шляхи їх відновлення та розвитку.
Методи оцінки рівня економічної безпеки промислових підприємств
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2018) Іванілов, Олександр Семенович; Дмитрієва, Оксана Іллівна; Иванилов, Александр Семенович; Дмитриева, Оксана Ильинична; Ivanilov, Oleksandr; Dmytriieva, Oksana
Мета дослідження полягає в уточненні сутності дефініції «економічна безпека підприємства», а також у тому, що на основі розгляду основних підходів і методів оцінки рівня економічної безпеки підприємства розробити варіант розрахунку функціональних складових в загальному контексті економічної безпеки промислових підприємств. Методика дослідження. Для досягнення поставленої мети у науковій роботі були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи і прийоми дослідження: методи узагальнення та абстрагування – для уточнення сутності економічної безпеки промислового підприємства, теоретичних засад та інструментарію управління економічною безпекою підприємства; системного і комплексного підходу до визначення вибору складових економічної безпеки підприємства і розробити варіанти їх оцінки і метод аналізу і синтезу для виявлення загроз основним функціональним складовим системи захисту. Результати дослідження. У статті проведений аналіз наукової літератури дав змогу авторам визначити найбільш комплексне і змістове визначення дефініції «економічна безпека підприємства»; досліджено складові економічної безпеки і на цій основі розроблено аналітичний інструментарій оцінки економічної безпеки підприємства. Визначено головні особливості та чинники управління економічною безпекою підприємства. Обґрунтовано, що плідна й ефективна діяльність підприємства повинна включати у себе не лише дослідження свого середовища й природи його змін, але й можливість адекватно реагувати на ці зміни, оскільки невдала або несвоєчасна реакція може спричинити до значних збитків, реалізації неефективних управлінських рішень і припинення діяльності підприємства взагалі. З метою підвищення ефективності управління економічною безпекою підприємств запропоновано удосконалений методичний підхід оцінки економічної безпеки для виявлення рівня адаптації підприємства до негативних впливів зовнішніх факторів. Зроблено акцент на тому, що для управління економічною безпекою необхідно розробити цільові критерії для оцінки її рівня. Рішення цієї задачі потребує розробки системи ефективних методів. Визначено, що об’єктивно оцінити стан економічної безпеки промислового підприємства по усім функціональним складовим важко. Причиною є те, що маються такі показники, які важко заміряти конкретними числами, формами й величинами. До таких складових відносяться інтелектуальна, кадрова, політико-правова, техніко-технологічна. Визначити числову значимість кожної з них важко. При цьому відмічається, що єдиної методики розрахунку рівня економічної безпеки не існує. Наукова новизна. Визначено найбільш комплексне і змістове визначення дефініції «економічна безпека підприємства». З метою підвищення ефективності управління економічною безпекою підприємств запропоновано удосконалений методичний підхід оцінки рівня безпеки на основі використання 9-ти складових економічної безпеки, які пропонують деякі фахівці, а 5-ти (фінансову, інтелектуально-кадрову, техніко-технологічну, політико-правову, інноваційну). Практичне значення отриманих результатів полягає у вдосконаленні оцінки економічної безпеки підприємства, що дозволяє виявити вплив зовнішнього середовища на діяльність підприємства та вжити заходів щодо нейтралізації виявлених негативних впливів. Розроблена оцінка дієвості механізму управління економічною безпекою може бути використана підприємством в якості завершального етапу управління економічною безпекою.
Особливості та тенденції цифрової економіки в Україні
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2021) Дмитрієв, Ілля Андрійович; Дмитрієва, Оксана Іллівна; Дмитриев, Илья Андреевич; Дмитриева, Оксана Ильинична; Dmytriiev, Illia; Dmytriieva, Oksana
Мета. Метою статті є вивчення основних тенденцій розвитку цифрової економіки України та ідентифікація чинного законодавчого підґрунтя. Методика дослідження. В роботі використано методи аналізу та синтезу, системний підхід, порівняльний аналіз. Результати. Характерною ознакою сучасного етапу розвитку економіки є використання цифрових технологій, які стали каталізатором різкого збільшення мобільності товарних та фінансових потоків, забезпечують високу швидкість передачі інформації, внесли значний вклад в глобалізаційні та інтеграційні процеси світової економіки. Інформаційні технології стали невід’ємною частиною суспільних відносин та призвели до появи нових галузей господарства, ринків, конкурентних товарів та послуг. Одним із важливих параметрів, які на світовому рівні визначають якість та ступінь розвитку цифрової економіки, є світові рейтинги. Згідно з Концепцією розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 основними рейтинговими цілями її реалізації є досягнення визначених позицій у рейтингу. Для аналізу особливостей та тенденцій розвитку цифрової економіки України авторами проведено дослідження рейтингових індексів, що дають змогу оцінити її стан: Digital Economy and Society Index; Digital Evolution Index; Digital Adoption Index; ICT Development Index; Global Innovation Index; Networked Readiness Index; e-Intensity; IMD World Digital Competiveness Index; Global Competitiveness Index. В дослідженні проведено аналіз стану рівня використання та розвитку цифрових технологій в країні. Наукова новизна: існуючі нормативно-правові акти, що регламентують розвиток цифрової економіки України, актуалізують необхідність їх уніфікації та консолідації у вигляді Стратегії розвитку цифрової економіки України як стійкого законодавчого підґрунтя для забезпечення стратегічного розвитку цифрової економіки держави. Забезпечення розвитку цифрової економіки України передбачається через періодичне прийняття строкових програмних документів на у формі чинної Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки. Практична значущість: проведений аналіз та визначені особливості та тенденції розвитку цифрової економіки складають інтерес для органів державної влади, до відання яких належить регулювання цифрової економіки; для вітчизняних та зарубіжних науковців, що ведуть дослідження з цього питання.
Ризик-управління - це управління втратами від ризику
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2023) Бабайлов, Василь Кузьмич; Дмитрієва, Оксана Іллівна; Babailov, Vasil; Dmytriieva, Oksana
В даний час спостерігається значне зростання інтересу до проблеми поглиблення розуміння ризиків і особливе до удосконалення управління ризиками. Зовсім недавно здійснений значний крок у цьому напрямку – зроблений важливіший висновок про необхідність поділення ризикменеджменту на три професійно орієнтовані частини: ризик-економіку, ризикінженерію і ризик-адміністрацію. Тобто, управління економічними, інженерними і адміністративними ризиками зобов’язані робити окремо відповідні спеціалісти. Але подальше поглиблення розуміння ризиків авторами даної публікації привело до сумніву і виникненню питання у правомірності використання у літературі і особливе у практиці управління словосполучення «управління ризиками». Відповідь на це питання, на цю складову загальної проблеми стає сучасною і актуальною. Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про те, що всі автори без усякого сумніву вважають існування саме управління ризиками. Й тому питання (або управління ризиками, або втратами від ризиків) не ставиться ними навіть взагалі. Навпаки, на думку авторів даної публікації, управління ризиками не існує ні в якої формі, але існує тільки управління втратами в умовах ризику. Метою статті й стало доказ або спростування цієї гіпотези. При формуванні задач ураховувався саме такий важливий факт: інших словосполучень, щодо дій з ризиками, крім «управління ризиками» і «управління втратами в умовах ризику» у практики сучасного ризик-менеджменту не існує. Приймалося до уваги й така важлива обставина: під управлінням ризиками зараз розуміються всі три основні його форми: вибір меншого ризику з декількох різних; використання у ризику безризикової частки; страхування від ризику (причому в самих різних його формах). Отже, з урахуванням цих приміток були сформульовані й такі задачі: акцентувати увагу на істинному сенсі поняття «управління»; довести, що вибір меншого ризику, використання безризикової частки ризику і страхування від ризику – це не є управління ризиками; обґрунтувати висновок про відсутність управління ризиками і існування тільки управління втратами від ризиків; визначити основні результати проведеного дослідження. Методики дослідження: аналогія, поняття, огляд літературних джерел, 2С70, ВЄО. Результати: визначене відмінність, нетотожність управління і менеджменту (управління є сума менеджменту і виробництва); встановлене, що вибір меншого ризику – це не є управління ризиками; доведено, що використання безризикової частки ризику – це теж не є управління ризикам; аргументоване, що страхування від ризику у всіх його формах– й це не є управління ризиками; обґрунтоване, що управління ризиками не снує ні в якої формі, а існує тільки управління втратами від ризику; визначені сутність ризик-управління, як управління втратами від ризиків, і його зміст, який містить два елементи: ризик-менеджмент і ризиквиробництво. Наукова новизна: вперше спростована розповсюджена думка про існування так званого «управління ризиками» і необхідність усунення його з практики; визначений сенс нового терміну і поняття «ризик-управління», саме як управління витратами від ризиків. Практична значимість: Отримані результати приведуть до кардинальних змін у розумінні природи ризиків, що сприятиме усуненню зайвих затрат на помилковий і зайвий процес так званого «управління ризиками» і приведе до значного підвищення ефективності управління саме втратами від ризиків.
Ризик-інженерія і ризик-виробництво як управління в умовах інженерних і виробничих ризиків
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2023) Бабайлов, Василь Кузьмич; Дмитрієва, Оксана Іллівна; Babailov, Vasil; Dmytriieva, Oksana
Зовсім недавно у розвитку управління в умовах ризиків стався значний прогрес – були введені нові терміни: «ризик-інженерія», «ризик-виробництво», «ризик-економіка» і «ризик-адміністрація», як чотирі частини ризикуправління. При цьому був зроблений такий найважливіший висновок: кожним з чотирьох вказаних видів ризик-управління зобов’язані займатися виключно відповідні спеціалісти. Це приведе до кардинальних змін у поглядах, трактуванні і практиці управління в умовах ризиків. Тому з’явилася загальна проблема – визначення сенсу кожного з чотирьох елементів ризик-управління. Дана публікація присвячена невирішеної складової загальної проблеми – визначення сенсу тільки інженерних і виробничих ризиків як основи ризикінженерії і ризик-виробництва. Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про те, що більшість авторів все ще знаходяться у полоні традиційної практики управління в умовах ризиків, які не класифіковані через професійний критерій; тому й досі відсутнє прийнятне розподілення на інженерні і виробничі ризики. Зараз існують такі однакові, типові, характерні, загальні риси уявлень про ризики: відсутність чітких критеріїв класифікації ризиків; розгляд ризиків у межах єдиного, неподіленого цілого ризик-управління; інженерні ризики майже взагалі не розглядаються. Аналіз також показав, що причина такого сумбурного підходу до класифікації ризиків одна – відсутність обґрунтованого критерію класифікації ризиків, критерію, заснованого на поділення ризиків через професії, тобто, поділення, перш за все, на інженерні, економічні, адміністративні і виробничі ризики. Невирішеною складовою загальної проблеми залишається визначення сенсу саме інженерних і виробничих ризиків. А без цього не може визначитиме й сенс ризик-інженерії і ризик-виробництва. Метою статті стало визначення ризик-інженерії і ризик-виробництва через найбільш повне трактування найважливіших аспектів інженерних і виробничих ризиків. Для її досягнення були поставлені задачі: обґрунтування пріоритету класифікації ризиків за професійним критерієм; встановлення природи, схожості, відмінності і зв’язку інженерних і виробничих ризиків як основи ризик-інженерії і ризик-виробництва; визначення інших аспектів ризикінженерії і ризик-виробництва; характеристика основних результатів дослідження. Методики дослідження: аналогія, поняття, огляд літературних джерел, 2С70, ВЄО. Результати: обґрунтований пріоритет класифікації ризиків за професійним критерієм; встановлене природу, схожість, відмінність і зв’язок інженерних і виробничих ризиків як основи ризик-інженерії і ризиквиробництва; визначений характер взаємозв’язку ризик-інженерії і ризиквиробництва. Наукова новизна: вперше визначений сенс нових понять «ризик інженерія» і «ризик-виробництво» через найбільш повне трактування найважливіших аспектів інженерних і виробничих ризиків. Практична значимість: Отримані результати сприятиме суттєвому підвищенню розуміння природи інженерних і виробничих ризиків, а значить – й підвищенню ефективності управління в їх умовах. Вони також надають модель, зразок управління в умовах будь-яких інших ризиків.
Стратегічне державне управління інноваційним розвитком транспортної інфраструктури
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2021) Дмитрієва, Оксана Іллівна; Тімров, Олексій Олександрович; Дмитриева, Оксана Ильинична; Тимров, Алексей Александрович; Dmytriieva, Oksana; Timrov, Oleksii
Мета. Визначення підходів, принципів і етапів реалізації державного стратегічного управління інноваційним розвитком транспортної інфраструктури; розроблення типізації інноваційних стратегій на основі встановлення ознак і сутності інноваційної стратегії як ключового елемента в системі стратегічного управління. Методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою є праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, в яких розглядаються питання стратегічного державного управління та напрями інноваційного розвитку транспортної інфраструктури. В роботі використано методи узагальнення та абстрагування; метод аналізу і синтезу. Результати. В умовах ринкової економіки, що характеризується зростаючою невизначеністю розвитку зовнішнього середовища, неповнотою і асиметрією інформації, періодами підйому і спаду економічного розвитку, особлива увага приділяється формуванню системи державного стратегічного управління інноваційним розвитком транспортної інфраструктури. Державне стратегічне управління інноваційним розвитком транспортної інфраструктури – це науково обґрунтований вплив керівників держави, апарату державного управління, політичних і громадських організацій на соціально-економічне середовище транспортного комплексу та інноваційної системи країни, що забезпечує якість і конкурентоспроможність транспортних послуг та сталий розвиток транспортного сектора економіки. В ході дослідження систематизовано основні концептуальні підходи теорії управління, напрямки державного стратегічного управління, принципи стратегічного управління інноваційним розвитком транспортної інфраструктури. У роботі визначено основні елементи ефективної системи стратегічного державного управління, запропоновано етапи і складові стратегічного управління інноваційним розвитком. На основі накопиченого досвіду у науковій літературі авторами представлено класифікацію інноваційних стратегій. Беручи до уваги накопичений досвід у статті розроблено класифікацію стратегій інноваційного розвитку транспортної інфраструктури, що враховує комплекс пріоритетних критеріїв (направленість результату, тип інновацій, характер дій). Наукова новизна. Удосконалено теоретичні основи стратегічного державного управління інноваційним розвитком транспортної інфраструктури, які, на відміну від відомих, включають типізацію інноваційних стратегій за комплексом ознак (корисність результату, тип інновацій, характер дій), що передбачає їх поділ на деструктивні (псевдо- і квазіінноваційні) і конструктивні (адаптивні, оптимізаційні, прогресивні) стратегії. Практична значущість. Запропоновані в статті теоретичні висновки, підходи і рекомендації можуть бути використані для розроблення стратегії інноваційного розвитку транспортної інфраструктури України і дозволять сформувати ефективний інструментарій державного регулювання інноваційних проєктів розвитку інфраструктури транспорту.
Транспортна інфраструктура як об’єкт державного регулювання
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2020) Дмитрієва, Оксана Іллівна; Дмитриева, Оксана Ильинична; Dmytriieva, Oksana
Мета дослідження полягає у встановленні складу та структури об’єкта при державному регулюванні розвитку транспортної інфраструктури. Методика дослідження. Для досягнення поставленої мети у науковій роботі були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи і прийоми дослідження: методи узагальнення та абстрагування – для уточнення сутності транспортної інфраструктури, теоретичних засад та інструментарію державного регулювання розвитку транспортної інфраструктури; системного та комплексного підходу – для визначення складових транспортної інфраструктури. Результати дослідження. У статті проведений аналіз наукової літератури дав змогу автору визначити найбільш комплексну та змістовну дефініцію «транспортна інфраструктура»; досліджено складові транспортної інфраструктури. Визначено основні завдання державного регулювання на транспорті. Встановлено склад і структуру об’єкту при державному регулюванні розвитку транспортної інфраструктури: визначено сутність і зміст транспортної інфраструктури; сформульовано цілі та задачі державного регулювання розвитку транспортної інфраструктури; встановлено взаємозв’язок транспортної інфраструктури як об’єкта державного регулювання та середовища; встановлено характер відносин транспортної інфраструктури як об’єкта державного регулювання та середовища; визначено інформаційне забезпечення зв’язків між об’єктом, суб’єктом і завданнями державного регулювання розвитку транспортної інфраструктури. Запропоновано модель державного регулювання розвитку транспортної інфраструктури. Наукова новизна. Полягає у визначенні складу та структури транспортної інфраструктури. Розроблено модель об’єкту при державному регулюванні розвитку транспортної інфраструктури, яка сформована на основі ідентифікації та розмежування її складових. Практичне значення отриманих результатів. Модель об’єкта при державному регулюванні розвитку транспортної інфраструктури, яка сформована на основі розмежування її складових і визначення основних характеристик, є підґрунтям для упорядкування управлінських процедур і застосування найбільш доцільних та ефективних методів їх реалізації.
Удосконалення методичних підходів щодо визначення напрямів фінансової безпеки регіонів України
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2023) Дмитрієва, Оксана Іллівна; Мордовцев, Олександр Сергійович; Dmytriieva, Oksana; Mordovtsev, Oleksandr
Мета: розробка теоретико-методичних та практичних пропозицій щодо удосконалення методичних підходів за різними напрямами забезпечення фінансової безпеки регіонів України у сучасних умовах глобалізації економічного сектору. Результати: З’ясовано, що вирішальний вплив на економіку часто мають інтереси людей і суспільні інститути, що не відображені в офіційних нормативно-правових документах та актах. Узагальнені дослідження вчених-економістів щодо трактування категорії «фінансова безпека» та згідно з цими трактуваннями виокремлені основні складові фінансової безпеки держави. Надано авторське визначення категорії «фінансова безпека» у контексті проблем дослідження. Розроблено теоретико-методичний зміст концепції фінансової безпеки України та доведено, що зміст такого документу не має бути догмою, а повинен постійно системно оновлюватися. Сформований універсальний та дієвий інституційно-правовий механізм кредитно-грошової політики забезпечення фінансової безпеки держави, який спрямовано на побудову ефективної системи органів публічного управління із залученням центральних суб’єктів формування фінансової безпеки – територіальних громад. Наукова новизна: Розроблено організаційноекономічний механізм кредитно-грошової політики забезпечення фінансової безпеки України, ключовим елементом якого є здійснення стратегічні цілей та напрямків розвитку цієї політики. Удосконалено методичні підходи за секторальними напрямами фінансової безпеки України, а саме: банківська система, фінансово-кредитна інфраструктура; небанківські фінансово-кредитні організаційно-правові інститути. Практична значущість: виконання представлених теоретико-методичних заходів дозволить зміцнити фінансову безпеку України за різними секторальними напрямами, зменшити рівень тінізації кредитно-грошового сектору, усунути загрозу зниження потенціалу загальної фінансової системи країни та впровадити сучасні механізми управління фінансовою безпекою на макроекономічному та мікроекономічному рівнях.