Перегляд за Автор "Lantukh, Ihor"

Зараз показуємо 1 - 2 з 2

До питання про рекламу підприємницької діяльності кінця ХІХ – початку ХХ ст.
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Лантух, І. В.; Lantukh, Ihor
У статті розглядається реальна діяльність вітчизняних банкірських приватних контор у кінця ХІХ – початку ХХ ст. та їх взаємовідносини із своїми клієнтами через такий механізм як реклама. Адресність реклами, її ефективність у роботі з певним контингентом у підприємницьких реаліях кінця ХІХ - початку ХХ ст., зокрема фінансових, становить предмет дослідження. Методологією проведення дослідження були принцип об’єктивності, історизму та опори на історичні джерела; методом - ретроспективний та історико-генетичний. Роботі банкірським приватним конторам у значній мірі сприяла реклама, яка, як соціальний феномен, виконувала цілий ряд функцій. Проте реальна діяльність банкірських контор була все ж таки девіантною. Вони майже повністю віддавалися біржовій грі, спекуляції і, за допомогою усіляких хитрощів, втягувала у цю гру своїх клієнтів За таких обставин, вільні кошти йшли на не виправдане «підвищення» або «пониження» цін спекулятивних паперів, що тягнуло за собою збагачення одних і повне розорення інших. Отже, банкірські контори оманним шляхом викачували гроші із маси трудового люду, влаштовуючи собі комфортне життя. Реклама цьому усіляко сприяла, а тому на неї не жаліли кошти. Сферою застосування матеріалів дослідження може бути рекламна діяльність, яка в умовах сучасного ринку повинна використовувати історичний досвід і працювати на благо споживачеві.
Реформування управління вітчизняної торгівлі на межі XIX – XX ст.
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Лантух, І. В.; Lantukh, Ihor
У статті розглядається проблема реформування торгівлі на межі ХІ Х– ХХ ст., як оптимізацію механізмів її реалізації за часів модернізації вітчизняної економіки. У 90-ті рр. ХІХ ст. відбулося завершення промислового перевороту як у Росії, так і в Україні, котре зумовило встановлення більш тісних відносин у промисловості між центром і окраїнами, що стало каталізатором активізації торгівельного руху в країні. Звичайно, така значна галузь господарства, якою стала торгівля, потребувала удосконалення і оптимізації. На порядок денний на початку ХХ ст. постало питання про перетворення департаменту торгівлі і мануфактур міністерства фінансів в головне управління торгівлі і промисловості. Значне збільшення департаменту торгівлі і мануфактури та перетворення його в головне управління давало можливість цьому органу цілком присвятити інтересам вітчизняної торгівлі і промисловості, відшуканню нових ринків для вітчизняних виробників, приведення в порядок торгового і промислового законодавства тощо. Назва департаменту центральним органом підтверджувала, що й інші, не центральні, тобто побічні та місцеві органи управління у справах вітчизняної торгівлі і промисловості, в наміченій реформі дійсно не забуті. Реформа в управлінні вітчизняної торгівлі плідно використовувала досвід Західної Європи, пристосовуючи його до тогочасної дійсності.