Стратегії розвитку цифрових компетенцій в умовах формування культури безперервного навчання

Abstract

У статті досліджується синергетичний зв‟язок між розвитком цифрових компетенцій і формуванням культури безперервного навчання як ключового фактора підвищення адаптивності та інноваційного потенціалу українських організацій у контексті четвертої промислової революції. У сучасних умовах прискореної глобалізації, технологічних трансформацій та воєнно-економічних викликів здатність підприємств швидко реагувати на зміни стала не конкурентною перевагою, а необхідною умовою виживання. Основою цієї здатності є людський капітал, продуктивність якого визначається високим рівнем цифрових навичок працівників та глибоко вкоріненою культурою навчання. Здійснено систематизацію еволюції ключових понять цифрових компетенцій – від комп‟ютерної грамотності й інформаційної грамотності до сучасних моделей цифрової компетентності та цифрової культури, що інтегрують знання, навички та ціннісні орієнтації людини у цифровому середовищі. Проаналізовано наукові підходи вітчизняних і зарубіжних дослідників, а також міжнародні стандарти, зокрема Європейську рамку DigComp 2.2, що дозволяє визначити критично важливі цифрові навички для професійної діяльності та участі в житті суспільства. Окрему увагу приділено концептуальному обґрунтуванню взаємозалежності цифрових компетенцій і культури безперервного навчання як замкненої системи зворотного зв‟язку, де розвиток одного елемента стимулює та підсилює інший. Представлено математичну модель трансформації компетенцій працівників із врахуванням динаміки зворотного зв‟язку, що демонструє механізм підвищення ефективності навчання та вплив на бізнес-результати. Для практичної реалізації інтегрованого підходу запропоновано авторську модель чат-бота «Дзиґа», розробленого на платформі SendPulse і призначеного для підтримки цифрового навчання в режимі мікронавчання. Модель передбачає добровільну участь користувача, інтерактивну подачу знань і структуровану систему модулів, що охоплюють ключові цифрові компетенції: робота з офісними програмами, цифрові комунікації, кібербезпека, аналітика даних та AI-технології. Запровадження такого підходу демонструє перехід від централізованих і нав‟язуваних LMS-систем до децентралізованих, гнучких рішень, орієнтованих на потреби користувача, що сприяє формуванню організації, що навчається. Особлива увага приділена стратегічному значенню інтеграції цифрових компетенцій і культури навчання для підвищення організаційної гнучкості, залучення і утримання талантів, стимулювання інновацій та підвищення продуктивності персоналу. Визначено перспективні напрями подальших досліджень: інтеграція чат-бота з корпоративними LMS і HRIS-системами, розробка об‟єктивних метрик оцінки ефективності навчання та впровадження елементів адаптивного навчання на основі штучного інтелекту.