Побудова класифікатора технологій сталого розвитку транспортних підприємств в умовах екосистемної взаємодії

Abstract

Мета. Розробити класифікатор технологій сталого розвитку транспорту визначити критерії забезпечення переходу до сталого розвитку з урахуванням рівня накопичених знань, що впливають на рівень цифрових трансформацій і збалансованість використання ресурсів в умовах екосистемної взаємодії. Методика дослідження. У дослідженні використано методи системного аналізу для ідентифікації актуальних технологічних тенденцій у розвитку транспортних підприємств. Також застосовано контент-аналіз наукових публікацій вітчизняних та іноземних фахівців, що стосуються транспортної екосистеми в контексті забезпечення сталого розвитку. Теоретичну й методологічну базу дослідження становлять напрацювання провідних науковців України та світу, присвячені питанням забезпечення сталого розвитку. Результати. На основі дослідження динаміки та основних тенденцій упровадження цифрових технологій у транспортній сфері сформовано класифікацію технологій, орієнтованих на забезпечення сталого розвитку. Визначено систему критеріїв переходу до моделі сталого розвитку з урахуванням рівня накопичених знань, що обумовлює масштаб і глибину цифрових трансформацій, а також ступінь збалансованості використання ресурсів у межах виробничих систем. У ході дослідження також окреслено можливості технологічного заміщення виробничих процесів і рівень спроможності до ефективного використання ресурсного потенціалу, який формується в результаті екосистемної взаємодії економічних суб’єктів, що підтверджується проведеним аналізом приросту цього потенціалу. Наукова новизна: запропонований класифікатор технологій сталого розвитку забезпечує їх розподіл за групами, що включають технологічні та структурні нововведення, які сприяють досягненню цілей сталого розвитку, та визначає джерела виробничої потужності при цифрових трансформаціях, що дозволяє оцінити рівень забезпеченості виробничої системи ресурсами, виходячи з можливостей субституції, отриманої за рахунок зміни технології виробництва та раціональної алокації ресурсів між суб'єктами економіки. Практична значущість: всі теоретико-методичні положення та розробки, отримані в рамках представленого дослідження забезпечення сталого розвитку суб'єктів економічної діяльності в умовах їх екосистемної взаємодії, можуть бути використані при формування ресурсного потенціалу та побудови механізму сталого розвитку транспортних підприємств, які планують надалі здійснювати діяльність в умовах мережевого оточення, за допомогою створення екосистеми як нової моделі функціонування економічних суб'єктів.