Підвищення ефективності використання інтермодальних перевезень у напрямку Україна–Туреччина

Abstract

Кваліфікаційна робота присвячена вирішенню актуальної науково-практичної задачі щодо оптимізації міжнародних логістичних ланцюгів доставки універсальних вантажів у Чорноморському басейні в умовах геополітичних та інфраструктурних обмежень. Метою дослідження є підвищення ефективності функціонування інтермодальних транспортно-логістичних систем у сполученні Україна–Туреччина шляхом обґрунтування та вибору раціональних технологічних схем доставки вантажів на основі моделювання стохастичних процесів термінальної обробки. Для досягнення мети виконано моніторинг ринку та виявити чинні обмеження транспортних коридорів, здійснено системний аналіз теоретичних засад формування інтермодальних систем за класифікацією UNCTAD, формалізовано структуру й закономірності формування загальних логістичних витрат оператора при організації безперевантажної доставки, а також розровело економіко-математичну модель процесу взаємодії автомобільного, залізничного та морського транспорту на основі апарату теорії масового обслуговування з урахуванням ймовірнісних факторів термінальних операцій. Об'єктом дослідження визначено безпосередній процес взаємодії різних видів транспорту при доставці універсальних вантажів у зазначеному напрямку, а предметом – закономірності формування загальних витрат логістичного оператора як критерію обґрунтування раціональних транспортно-технологічних схем. Методологічну основу роботи склали системний аналіз, методи математичного, статистичного та імітаційного моделювання, апарат теорії масового обслуговування для опису випадкових затримок у вузлах стикування, а також непараметричний критерій згоди Пірсона для верифікації законів розподілу випадкових величин. У результаті дослідження доведено стратегічне значення коридору Україна – Туреччина та виявлено тенденцію переорієнтації вантажопотоків на морські інтермодальні маршрути через інфраструктурні й квотні обмеження на сухопутних кордонах. Побудовано комплексну систему економіко-математичних моделей, де головним оптимізаційним критерієм визначено максимізацію чистого прибутку виконавця замовлення за рахунок мінімізації сумарних витрат на наскрізне перевезення. На основі реальних статистичних даних логістичних операторів ідентифіковано закони розподілу вхідних стохастичних параметрів: обсяг одноразового відправлення та наскрізна відстань підпорядковуються нормальному закону Гаусса, а інтервали надходження замовлень – експоненціальному закону. Крім того, емпірично доведено нормальний закон розподілу технічної швидкості руху автомобільного транспорту територією України та Туреччини, що дозволяє виконувати точні часові розрахунки рейсу з довірчою ймовірністю 95%. Розроблений алгоритм вибору раціональної ТТС дозволяє оперативно адаптувати логістичний ланцюг до мінливих умов ринку та стохастичного характеру простоїв на прикордонних і портових терміналах. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх безпосереднього використання міжнародними логістичними компаніями та експедиторами для зниження логістичних витрат та підвищення точності планування доставки.