Перегляд за Автор "Kudriavtseva, O."

Зараз показуємо 1 - 9 з 9

Вплив держави на підвищення міжнародної конкурентоспроможності її регіонів
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2022) Кудрявцева, О. В.; Kudriavtseva, O.
В роботі виявлено ряд глибинних проблем, пов’язаних із недооцінкою регіональної конкурентоспроможності. Перша, фундаментальна обставина полягає у тому, що уряд зазвичай керується міркуваннями вищого ідеологічного порядку – як зміцнення обороноздатності чи зростання життєвого рівня громадян, отже для політиків конкурентоспроможність є не самоціль, а підлеглий засіб, нехай і важливий. Політичні цілі уряду можуть досягатися й іншими засобами. Друга обставина пов'язана з цілим блоком технічних складнощів. Конкурентоспроможність – явище комплексне і з цього важко піддається не тільки прямому регулюванню, а й формалізації. Зрештою, третя обставина пов'язана із самим порядком функціонування держави. В роботі також виділено і обґрунтовано три варіанти, які пропонує світова практика у вирішенні протиріч між просторовою організацією економіки та адміністративно-політичним устроєм. Виявлено проблему розмежування повноважень по «вертикалі» між центральними, регіональними та місцевими органами влади. Запропоновано перелік завдань, які необхідно вирішувати центральним органам влади у сфері підвищення регіональної конкурентоспроможності, а також розглянуто варіанти економічної політики які може реалізувати уряд по цим напрямам. Це обумовило більш детально проаналізувати вплив держави на конкурентоспроможність регіону, та запропонувати відповідну методику яка складається з шості етапів. На першому етапі проводиться загальна оцінка конкурентоспроможності країни та конкретного регіону – визначаються галузі спеціалізації, тип конкурентної стратегії, основні детермінанти конкурентоспроможності. Далі досліджуються цілі регіональної політики держави за весь вибраний період часу; виділяються основні «поворотні точки», коли політика зазнавала суттєвого перегляду. Потім на основі проведеної періодизації досліджуються період за періодом, та проводиться оцінка ефективності державної політики з погляду її впливу на регіональну конкурентоспроможність. На основі проведеного дослідження та аналізу сучасних тенденцій в економіці та політиці, визначаються перспективні проблеми регіональної конкурентоспроможності та завдання держави, що випливають звідси. Отримані результати аналізуються з погляду інтересів держави та її регіонів. Після цього в роботі розглянуто та проаналізовано два підходи до кількісної оцінки конкурентоспроможності. Даний аналіз дав змогу зробити висновок, що жоден із наведених показників, взятий окремо, не описує всієї повноти картини. Тому при аналізі вони повинні використовуватися спільно, доповнюючи та уточнюючи один одного.
Методика оцінки рівня сталого розвитку транспортного підприємства
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2023) Кудрявцев, В. М.; Кудрявцева, О. В; Kudriavtsev, V.; Kudriavtseva, O.
Метою цієї статті є розробка методики оцінки рівня сталого розвитку транспортного підприємства, яка дає змогу доповнювати і розширювати систему коефіцієнтів, враховуючи специфічність вихідних та граничних умов функціонування, а також характер поставлених цілей підприємства, що дає можливість адаптуватися до середовища, яке динамічно змінюється. Для досягнення поставленої мети використано ряд сучасних загальнонаукових методів та прийомів дослідження, а саме: абстрактно логічний, включаючи аналіз і синтез, індукцію та дедукцію; узагальнення – для здійснення огляду інформаційних джерел, вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду; системного аналізу – з метою цілісного сприйняття об’єкта дослідження і комплексного аналізу зв’язків елементів у межах визначеної проблеми в цілому; проблемно-орієнтованого – для наукового обґрунтування методики оцінки рівня сталого розвитку транспортного підприємства. Сучасні економічні тенденції дають змогу наголосити на теоретичній і практичній значущості проблеми збільшення ефективності та стійкості підприємств транспорту на основі технологічної трансформації. При цьому сталий розвиток транспорту потягне за собою технічний і технологічний прогрес економіки в цілому. Розглянута у роботі методика оцінки рівня сталого розвитку транспортних підприємств передбачає п'ять етапів. Також у рамках роботи було розроблено приблизну систему цілепокладання, яку підприємство може редагувати відповідно до власних пріоритетів. В даному дослідженні відбулася систематизація показників сталого розвитку, які були розділені за двома групами на якісні та кількісні, спираючись на сформовані цілі. Також у статті було запропоновано загальний інтегральний показник оцінки рівня сталого розвитку підприємства на підставі цільового підходу, у межах якого здійснюється поділ на показники щодо досягнення якісних і кількісних цілей у напрямах економічної, екологічної, соціальної та технологічної діяльності, що дає змогу оцінити ступінь їх виконання. Запропоновані в статті теоретичні висновки, підходи і рекомендації можуть бути використані для визначення рівня сталого розвитку транспортного підприємства, на базі чого можна сформулювати висновок про його можливість здійснювати подальшу діяльність, що дасть змогу прийняти правильні управлінські рішення.
Організація логістичного процесу вантажопереробки
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2023) Дикань, О. В.; Кудрявцева, О. В.; Dikan, О.; Kudriavtseva, O.
У роботі встановлено, що логістичний процес на складі містить технологічний процес вантажопереробки, який охоплює сукупність усіх основних і допоміжних операцій, що здійснюються в певній послідовності. Успіх раціональної організації технологічного процесу на складі тісно повʼязаний з оптимальним вибором і реалізацією системи складування, що визначає, якими технічними засобами здійснюватиметься кожна операція. Крім того, виявлено, що найбільша проблема, яка існує на складі при управлінні процесом вантажопереробки – це звʼязок матеріального (товарного) та інформаційного (документообіг) потоків. Отже, для поліпшення цього процесу в роботі було запропоновано функціональну модель логістичного процесу вантажопереробки на складі, яка дасть можливість наочної демонстрації взаємоповʼязаного просування матеріального (потоку товару) та інформаційного потоків через склад. Крім того, з метою оптимізації ухвалення управлінських рішень, аналізу та моніторингу логістичних витрат у роботі проведено відповідну декомпозицію логістичного процесу вантажопереробки за основними групами операцій: розвантаження, приймання і складування, комплектація, відвантаження і доставка. Отже, раціональне здійснення логістичного процесу на складі є запорукою його рентабельності. Тому раціонально організований логістичний процес на складі допоможе домогтися: раціонального планування складу під час виділення робочих зон, що сприяє зниженню витрат і вдосконаленню процесу переробки вантажу; ефективного використання простору під час розміщення обладнання, що дасть змогу збільшити потужність складу; використання універсального обладнання, що виконує різні складські операції і дає істотне скорочення парку підйомно-транспортних машин; мінімізації маршрутів внутрішньоскладського перевезення з метою скорочення експлуатаційних витрат і збільшення пропускної здатності складу; здійснення консолідації партій відвантажень і застосування централізованої доставки з метою скорочення транспортних витрат; максимального використання можливостей інформаційної системи, що значно скорочує час і витрати, повʼязані з документообігом та обміном інформації, тощо.
Основні напрямки ефективного використання персоналу АТП
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2023) Близнюк, А. О; Кудрявцева, О. В; Blyzniuk, A.; Kudriavtseva, O.
Мета статті полягає у дослідженні основних напрямків з ефективного використання персоналу на автотранспортному підприємстві. Методичною основою в даній статті є наукові праці видатних науковців та матеріали періодичних видань. Під час дослідження у роботі використано метод логічного аналізу для обґрунтування чинників, що впливають на продуктивність праці та кадровий потенціал в цілому. З метою одностайного прийняття об’єкта дослідження і комплексної оцінки сучасних методів у межах визначеної проблеми було використано метод системного аналізу. Одним із головних чинників успіху АТП є грамотна робота керівництва, його здатність приймати правильні рішення, ставити цілі та знаходити шляхи їх здійснення. Але не дивлячись на це, головним чинником вдалої діяльності підприємства залишається вміння керівника управляти людськими ресурсами. Процес управління ресурсами на транспортно му підприємстві розглядається як процес прийняття і реалізації управлінських рішень, які спрямовані на раціоналізацію використання, нарощення та оптимізацію ресурсного потен ціалу підприємства задля досягнення поставлених цілей і забезпечення стійкого функціону вання транспортного підприємства. Ефективне формування та використання персоналу підприємства зумовлюється світовими тенденціями в розвитку людського капіталу та професійних компетенцій деяких працюючих. Для зростання ефективного використання персоналу необхідна реалізація процесу стратегічного планування ще до початку трудової діяльності окремого працівника, обґрунтованості шляхів розвитку кадрового потенціалу, а також формування кадрових резервів на транспортному підприємстві. Ефективне використання персоналу безпосередньо пов'язане з ефективністю виробничого процесу, тому оцінка й аналіз стану та раціоналізації використання персоналу мають відігравати ключову роль у системі загального аналізу господарської діяльності автотранспортного підприємства. Ретельно розроблена система управління ресурсним потенціалом дасть змогу автотранспортному підприємству підвищити ефективність використання свого ресурсного потенціалу, а також забезпечити фінансову стабільність, збільшити прибутковість, розвинути підприємство в конкурентному середовищі транспортних послуг.
Особливості системи інформаційної логістики підприємства
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2022) Кудрявцева, О. В.; Kudriavtseva, O.
Оскільки система інформаційної логістики повинна забезпечувати інформаційну взаємодію між системами організації, що охоплюють її основні бізнес-процеси, в роботі розглянуто особливості системи інформаційної логістики (СІЛ) підприємства залежно від виду його економічної діяльності. Для цього було виділено основні елементи та функції системи інформаційної логістики, визначено коло завдань і виявлено характерні бізнес-процеси для торгівельного та виробничого підприємства. Систему інформаційної логістики з управління виробництвом виділено в окремий клас, який обʼєднує в собі виконавчу систему виробництва, автоматизовану систему управління виробництвом та інформаційно-обчислювальну систему. Системи такого класу вирішують завдання синхронізації, координують, аналізують і оптимізують випуск продукції в рамках будь-якого виробництва в режимі реального часу. В роботі проведено порівняльний аналіз MES (системи, що забезпечують оперативне планування) і ERP (системи, що реалізують довгострокове планування) систем, які обслуговують різні рівні інформаційної структури. Даний аналіз показав, що MES-системи забезпечують більшу ефективність виробництва і підвищують його рентабельність за рахунок більш оперативної реакції на зовнішні зміни, а також у результаті застосування математичних методів для підвищення ступеня виконання планових завдань. На базі проведеного аналізу в роботі запропоновано виділити кілька універсальних систем інформаційної логістики, які повинні існувати на будь-якому підприємстві. Крім того, в роботі представлена матриця відповідності систем інформаційної логістики підприємства відповідно до специфіки його економічної діяльності.
Особливості управління інноваційною діяльністю на АТП
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2024) Близнюк, А. О.; Кудрявцева, О. В.; Blyzniuk, A.; Kudriavtseva, O.
Мета статті полягає у виявленні особливостей управління інноваційною діяльністю підприємства, а також у визначенні джерел інформації, необхідних для оцінки інноваційної діяльності автотранспортного підприємства. Методичною основою в даній статті є наукові праці видатних науковців та матеріали періодичних видань. Під час дослідження у роботі використано метод логічного аналізу для обґрунтування та визначення основних передумов для інноваційної діяльності. З метою оцінювання ефективності інноваційної діяльності було використано метод системного аналізу. Також у статті використано графічний метод для подання класифікації джерел інформації щодо аналізу інноваційної діяльності підприємств. Ініціатива в галузі інновацій на будь-якому підприємстві завжди спрямована на формування та залучення новаторських ідей із зовнішнього середовища з метою підвищення конкурентоспроможності, зміцнення позицій на ринку і забезпечення перспектив розвитку. Однак різні підприємства мають значні відмінності в можливостях залучення інновацій, що здебільшого зумовлено наявністю обмежень у ресурсах. Певні особливості та сама система управління інноваційною діяльністю на автотранспортних підприємствах не є еквівалентною системі управління підприємством у цілому. Вона включає певні функції і дії, пов’язані із вибором, ініціацією та реалізацією на підприємстві відповідних інноваційних процесів. Ці процеси посприятимуть створенню суттєвих конкурентних переваг за наявних ресурсних обмежень та забезпечать належну економічну віддачу ресурсів. Оцінюючи результати дослідження, можна стверджувати, що управління інноваційною діяльністю є ключовим елементом його якісного, довгострокового та ефективного функціонування. Проте інноваційна діяльність, як і будь-яка інша, вимагає відповідного управління через механізм, що має бути частиною загального стратегічного управлінського механізму підприємства. Інформація для подальшого аналізу інноваційної діяльності та мінімізації ризиків інвестування має визначальний вплив на якість підсумкових даних діяльності автотранспортного підприємства. Якісний аналіз рівня техніко-технологічного розвитку підприємства слугує інформаційною базою для визначення напрямів інвестування в модернізаційні процеси АТП.
Сучасні методи інноваційного управління підприємством
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2023) Близнюк, А. О.; Кудрявцева, О. В.; Blyzniuk, A.; Kudriavtseva, O.
Метою статті є дослідження сучасних методів інноваційного управління та їхнє застосовування для підвищення ефективності господарської діяльності на підприємстві. Методичною основою в даній статті є наукові праці видатних науковців та матеріали періодичних видань. Під час дослідження у роботі використано метод логічного аналізу для обґрунтування завдань з інноваційного управління, де існує чітка організація та забезпечення злагодженої роботи колективів. З метою одностайного прийняття обʼєкта дослідження і комплексної оцінки сучасних методів у межах визначеної проблеми було використано метод системного аналізу. Сучасний розвиток економіки диктує певні умови, де суттєвим чинником ефективного довгострокового функціонування будь-якого підприємства є успішна реалізація інноваційної діяльності, яка дозволяє більшою мірою гарантувати його технікотехнологічний та економічний розвиток. Ці цілі передбачають необхідність підвищення інноваційної активності підприємства, нарощування інноваційного потенціалу, здійснення систематичного планування, а також розробку та впровадження інновацій. Процес управління інноваціями використовує основні положення певних галузей знань у комплексі, органічно поєднуючи їх, підпорядковуючи основним завданням господарського керівництва виробництвом. Проблема управління полягає в обґрунтованому визначенні генеральних напрямів розвитку керованого обʼєкта, що діє не тільки згідно із загальними економічними законами, а й у виборі кожного окремого періоду часу правильних рішень у системі поточного керівництва. Це означає, що елементом вирішальних основ управління інноваціями є облік реальної обстановки та обʼєктивних тенденцій розвитку як народного господарства загалом і його окремих ланок, так і необхідного врахування тих особливостей, що впливають на характер виробництва, його розміщення та деяких інших суттєвих факторів. Завданням менеджменту підприємства є розробка теоретичних положень, що визначають механізм дії обʼєктивних основ управління інноваційними процесами та засобів впливу на цей механізм з метою створення найбільш сприятливих умов підвищення ефективності виробництва. Запропонована ксасифікація факторів, яка, на відміну від попередніх, враховує умову економічного сьогодення, що дозволяє удосконалити методи інноваційного управління підприємством, які можна використовувати вкрай ефективно для субʼєктів господарської діяльності.
Удосконалення процесу формування та використання крос-культурної моделі управління персоналом організації
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2024) Кудрявцева, О. В.; Близнюк, А. О.; Kudriavtseva, O.; Blyzniuk, A.
У роботі обґрунтовано необхідність формування крос-культурної моделі управління персоналом в умовах сучасних соціально-економічних відносин. На основі проведеного аналізу основних представлених у спеціальній літературі визначень в роботі уточнено зміст економічного поняття «крос-культурна модель управління персоналом організації». Характер крос-культурної моделі управління конкретною організацією безпосередньо залежить від особливостей домінантних для неї видів крос-культурних відмінностей у структурі персоналу. На базі цього в роботі надана класифікація видів крос-культурності за найбільш значущими соціально-демографічними та економічними ознаками. Однією зі значущих методичних проблем крос-культурного менеджменту загалом та обґрунтування раціональної крос-культурної моделі управління персоналом, зокрема, є кількісне оцінювання значущості крос-культурної диференціації кадровогоскладу організації. У зв'язку з цим в роботі пропонується комплексний індекс крос-культурної диференціації персоналу організації. Крім того, представлено основні групи показників, включені до складу пропонованого комплексного індексу крос-культурної диференціації персоналу організації, та охарактеризовано логіку включення окремих приватних індикаторів. Наприкінці продемонстровано взаємозв'язок типів крос-культурних відмінностей в організації і пропонованого індексу крос-культурної диференціації персоналу організації.
Формування гнучкої системи внутрішньофірмового планування на підприємствах автомобільного транспорту
(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2023) Кудрявцева, О. В.; Кудрявцев, В. М.; Kudriavtseva, O.; Kudriavtsev, V.
У роботі встановлено, що у зв'язку з динамічністю і невизначеністю зовнішнього оточення, формування та впровадження гнучкої системи внутрішньофірмового планування стає особливо актуальним. Основою для формування гнучкої системи внутрішньофірмового планування є критерій гнучкості планування, суть якого полягає у здатності системи планування АТП адаптуватися до змін, що відбуваються. Для цього в роботі було сформульовано основні вимоги до гнучкої системи внутрішньофірмового планування АТП, в якому було представлено інструментарій управління підприємствами АТ, що включає стратегічні, тактичні та оперативні плани, лежить в основі гнучкої системи внутрішньофірмового планування. За допомогою цього інструментарію забезпечується швидке реагування на зміни внутрішнього або зовнішнього середовища, в якому здійснюється діяльність АТП. Для того щоб розробити універсальну процедуру формування інструментарію в рамках гнучкої системи внутрішньофірмового планування, в роботі виокремлено варіанти характеристик розвитку цієї системи, які можна вважати найбільш спрощеними, тобто представлено характеристики розвитку системи внутрішньофірмового планування підприємств АТ. Для розвитку системи внутрішньофірмового планування запропонована процедура формування інструментарію гнучкої системи внутрішньофірмового планування, яка містить сукупність послідовних етапів. У рамках гнучкої системи внутрішньофірмового планування, коли ефективність визначається як ступінь її відповідності переслідуваним цілям, оцінювати таку систему необхідно за допомогою використання критеріїв гнучкості. Така оцінка дається з використанням системи кількісних показників. Комплексна оцінка при цьому може бути отримана тільки під час проведення аналізу показників у динаміці – до початку проведення заходів, пов'язаних із формуванням інструментарію гнучкої системи в рамках внутрішньофірмового планування і після закінчення певного періоду часу функціонування інструментарію гнучкої системи. Запропонована в роботі модель гнучкої системи в рамках внутрішньофірмового планування побудована на цій основі і створює ключові елементи, які відносяться до цього інструменту управління, і повною мірою розкриває існуючі взаємозв'язки, даючи спрощений вигляд механізму взаємодії цих елементів.