Випуск 37
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЖУРНАЛ(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2021)Документ Лiбералiзацiя мiжнародних автомобiльних перевезень - новий iмпульс розвитку транспортної галузi(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2021) Волинець, Л. М.; Volynets, L.; Волынец, Л. Н.У статті досліджено вплив державних регуляторів на організацію процесу міжнародних вантажних автомобільних перевезень для автомобільних перевізників. Обґрунтовано, що у галузі міжнародних автомобільних перевезень між країнами існує дозвільна система. Тобто основним документом, який дозволяє виконання комерційних перевезень вантажів або пасажирів по території будь-якої держави іноземним транспортним засобом, є дозвіл на виконання міжнародних автомобільних перевезень вантажів/ пасажирів по території іноземної держави. На кожне перевезення вантажів повинен бути виданий окремий дозвіл, який дає право на здійснення одного рейсу в прямому і зворотному напрямках, якщо інше не обумовлено в самому дозволі. Компетентні органи Договірних Сторін щорічно передаватимуть один одному взаємно погоджену кількість бланків дозволів на перевезення вантажів. У більшості випадків дозволи на здійснення перевезень вантажів видаються в межах квот на основі паритету. Доведено, що адміністративний бар’єр у вигляді дозволів на здійснення міжнародних вантажних автомобільних перевезень є стримуючим фактором для вільного ринку. З одного доку, це своєрідний важіль для захисту національних перевізників, але з іншого – це обмеження для галузі і не тільки транспортної. Адже зміни в законодавстві Європейського Союзу будуть мати ефект для українських перевізників. Введення більш жорстких вимог Європейського Союзу до своїх перевізників набагато ускладнює процес ведення переговорів у напрямку лібералізації вантажних автомобільних перевезень для українських перевізників. Тому досягнуті домовленості з країнами, які погодилися на такий крок, має надзвичайно важливе значення. Охарактеризовано правові акти, що входять у так званий Пакет мобільності і призначені для регулювання міжнародних автомобільних перевезень на території країн Європейського Союзу. Незважаючи на те, що дія норм Пакета мобільності зараз поширюється тільки на перевізників з держав-членів ЄС і не поширюється на перевізників з «третіх» країн, у т. ч. українських, очікується, що компетентними органами ЄС будуть ініційовані пропозиції щодо поширення ряду положень Пакета мобільності на перевізників країн, що не входять до Євросоюзу. Запропонована лібералізація умов виконання міжнародних вантажних автомобільних перевезень – це новий імпульс для розвитку транспортної галузі, адже відсутність будь-яких бар’єрів у вигляді дозволів є конкурентною перевагою вітчизняних перевізників на ринку автомобільних перевезень.Документ Фактори впливу на iнновацiйний потенцiал транспортного пiдприємства(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2021) Комчатних, О. В.; Komchatnykh, O.; Комчатных, Е. В.Стаття присвячена визначенню та характеристиці факторів впливу на інноваційний потенціал транспортного підприємства. Систематизовано теоретичні підходи до визначення сутності інноваційного потенціалу підприємства, уточнено зміст цієї категорії на основі узагальнення підходів до її визначення. Інноваційний потенціал підприємства розглядається як органічна складова загальноекономічного потенціалу, що має ідентичну з ним структуру, формується під впливом наявних матеріальних та фінансових ресурсів, інтелектуального капіталу, відображає вже досягнутий рівень інноваційних результатів і характеризує потенційну здатність підприємства до розвитку за рахунок впровадження досяжних для нього інноваційних рішень. Виявлено, що найбільш поширеною класифікацією факторів впливу на інноваційний потенціал підприємства є поділ на зовнішні та внутрішні. На основі методів систематизації та логічного узагальнення і з урахуванням специфіки діяльності транспорту класифіковано фактори впливу на інноваційний потенціал підприємства на внутрішні і зовнішні (прямого і непрямого впливу). Систематизовано внутрішні фактори впливу на матеріальні, фінансові, людські, організаційні та реляційні, зовнішні фактори прямого впливу – на галузеві, регіональні та оточення, зовнішні фактори непрямого впливу – на економічні, технологічні, політичні та соціально-культурні. Визначено взаємозв’язок цих факторів і рівень їх впливу на формування інноваційного потенціалу транспортного підприємства та транспортної галузі. Встановлено, що підприємство повинно прогнозувати та враховувати дію всіх факторів при реалізації інноваційної діяльності. Проте, оскільки підприємство має безпосередній вплив лише на свої внутрішні можливості, оцінювання рівня його інноваційного потенціалу слід проводити на основі внутрішніх факторів, які є основним джерелом його успіху.Документ Особливостi конкуренцiї на ринку автотранспортних послуг(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2021) Шинкаренко, В. Г.; Мамедов, М. А.; Shynkarenko, V.; Mamedov, M. A.; Шинкаренко, В. Г.; Мамедов, М. А.Показана роль автомобільного транспорту в складі транспортної системи країни і його завдання у вирішенні соціально-економічних проблем, що стоять перед Україною. Відзначено, що багато проблем розвитку ринкових відносин, виникнення й розвитку конкурентоспроможності вирішені вченими на рівні держави, галузі, підприємства. Разом із цим деякі аспекти проблеми, що розглядається, вимагають подальшого вивчення, особливо на рівні окремих видів ринку. Певні умови функціонування ринку. Запропоновані визначення поняття ринок з різних позицій: продавців і споживачів, споживачів, економічної теорії. Наведено короткі характеристики різних видів ринку, виділених за ознаками: територіальною, кількістю суб’єктів, інтересу споживачів до послуги, типів споживачів, об’єктами ринку. Установлено загальні риси ринку автотранспортних послуг з іншими галузевими ринками, виділено його особливості. Визначено складові ринку автотранспортних послуг: об’єкти, суб’єкти, предмет конкуренції, критерії конкурентоспроможності. Як основні об’єкти виділення вантажних перевезень виокремлено сегменти за такими ознаками: галузі, для яких виконується перевезення; періодичність надання; територіальні границі; форми організації, вид вантажу та масштабу перевезень. У складі пасажирських перевезень сегменти виділяються за такими ознаками: тип рухомого складу (автобусні, легкові-особисті, службові, таксі, прокатні); територіальні границі; призначення (екскурсійні, туристичні, службові, шкільні, вахтові, спеціальні); форми організації; масштаб перевезень (одиночні, масові). Визначено типи суб’єктів ринку (продавців, покупців, посередників) за сферою діяльності, надано їх характеристики. Розкрито їх види, мотиви поведінки.Документ Визначення рiвня партнерських взаємовiдносин АТП на основi стратегiчно орiєнтованих напрямкiв управлiння(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2021) Федотова, I. В.; Fedotova, I.; Федотова, И. В.Управління взаємовідносинами з партнерами підприємства неможливе без визначення рівня взаємовідносин з кожною групою партнерів і вибору ключових партнерів підприємства, що актуалізує питання систематизації та узагальнення існуючих наукових підходів до оцінювання рівня взаємодії з певними типами партнерів, розвиток методичних положень щодо оцінки рівня партнерських взаємовідносин підприємства. Проведено теоретичні дослідження існуючих методик оцінки взаємовідносин зі споживачами, постачальниками, персоналом та іншими типами партнерів підприємства, що показало наявність порівняно невеликої кількості робіт, в яких викладаються різні підходи до оцінювання рівня взаємодії. При вирішенні зазначеної проблеми використаний інструментарій узагальненої функції бажаності. У статті пропонується розвинений підхід до оцінки рівня міжорганізаційних взаємовідносин підприємства з партнерами у галузі автомобільного транспорту. Виділено три базові стратегічно орієнтовані напрямки управління взаємовідносинами з партнерами: ставлення підприємства до партнера (цінність партнера); ставлення партнера до підприємства (лояльність партнера); перспектива взаємовідносин підприємства та партнера. Визначено основні напрямки оцінювання за запропонованими характеристиками, які розкривають ці напрямки для оптимального використання можливостей у забезпеченні та розвитку партнерських взаємовідносин АТП. Сформовано систему показників оцінки рівня взаємовідносин АТП з основними типами партнерів (як зовнішніми, так і внутрішніми). Запропоновано алгоритм оцінки рівня взаємовідносин АТП з індивідуальними партнерами. Розроблено шкалу оцінювання взаємовідносин АТП з партнерами на основі визначення категорії рівня взаємовідносин відповідно до значення узагальненої функції бажаності. Для наочної оцінки рівня взаємовідносин АТП з партнерами запропоновано використовувати матрицю, що будується у тривимірному просторі, по осях якої розташовані комплексні показники оцінки рівня взаємодії, які є стратегічно орієнтованими напрямками управління взаємовідносинами з партнерами. Запропоновані методичні основи оцінки взаємовідносин з партнерами дозволяють комплексно оцінити рівень відносин зі всіма типами партнерів, групувати їх за рівнем відносин, обирати ключових партнерів, розробляти стратегії взаємовідносин, формувати індивідуальні відносини з ключовими партнерами.Документ Формування системи управлiння якiстю логiстичних бiзнес-процесiв АТП(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2021) Криворучко, О. М.; Овчаренко, А. Г.; Kryvoruchko, О.; Оvcharenko, А.; Криворучко, О. Н.; Овчаренко, А. Г.З метою ефективного управління якістю логістичних бізнес-процесів, організованості та досягнення встановлених цілей необхідна відповідна система. Однак у сучасній літературі та практичній діяльності управління якістю логістичними бізнес-процесами здійснюється фрагментарно, за необхідністю; функції управління не організовані в єдину систему. Тому основним завданням дослідження є визначення місця системи управління якістю логістичними бізнес-процесами в загальній системі управління підприємством, обґрунтування її структури та змісту. Теоретичною базою формування системи управління якістю логістичними бізнес-процесами прийнято основні положення процесного і системного підходів. Процесний підхід забезпечує розгляд логістичних бізнес-процесів підприємства як сукупності взаємопов’язаних процесів логістики, здійснюваних за етапами виробництва; системний підхід - створення організованої динамічної системи, що характеризується взаємодією об’єкта, суб’єкта за допомогою каналів управління і зворотного зв’язку, а також дослідження поведінки системи з урахуванням впливу зовнішнього середовища. Управління якістю логістичними бізнес-процесами складається з двох аспектів: стратегічного та поточного. Управління процесами стратегічної спрямованості підпорядковується корпоративній (маркетинговій) стратегії і враховує виконання потреб споживачів з позицій логістики; безперервне поліпшення якості логістичних бізнес-процесів; вимірювання рівня досягнутої якості бізнес-процесів і безперервний моніторинг. Управління якістю логістичних бізнес-процесів поточної діяльності полягає в організації управління таким чином, щоб максимально задовольнити кінцевого споживача при досягненні високих показників ефективності логістичних бізнес-процесів (оперативне планування, організація функціонування бізнес-процесів, аналіз основних показників їх оцінки, внесення запобіжних та коригувальних дій, доведення рішень до виконавців тощо). В основі здійснення такого управління покладено загальний принцип ланцюжка якості. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці підходів до реалізації відповідних функцій управління якістю логістичних процесів АТП.Документ Дiагностика економiчної результативностi логiстичної дiяльностi органiзацiї(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2021) Догадайло, Я. В.; Левченко, О. П.; Бодра, Ю. А.У статті на підставі результатів аналізу особливостей сучасних умов господарювання була обґрунтована доцільність використання результативного підходу до управління діяльністю організацій та підприємств. Для забезпечення управління успіхом було удосконалено методичний підхід до діагностики економічної результативності логістичної діяльності на підставі використання методу динамічного нормативу. Запропонований методичний підхід, на відміну від існуючих, дозволяє під час інтегральної оцінки економічної результативності охарактеризувати рівень виконання умови ефективності використання ресурсів під час виконання логістичної діяльності. Для практичної реалізації запропонованого методичного підходу було, по-перше, розроблено алгоритм здійснення інтегральної оцінки методом динамічного нормативу на підставі адаптування методики його реалізації до сутності та змісту складного та багатогранного явища економічна результативність; по-друге, визначено перелік основних показників економічної результативності логістичної діяльності на основі системного підходу, що дозволив сформувати перелік показників, які відображають результати, витрати та ресурси логістичної діяльності у їх взаємозв’язку; по-третє, обґрунтовано динамічний норматив економічної результативності логістичної діяльності на підставі результатів дослідження, проведеного методом аналізу ієрархій. Запропонований динамічний норматив являє собою еталонну модель ефективності використання ресурсів організації для здійснення логістичної діяльності. Для отримання зазначених вище результатів були використані такі методи дослідження: історичний, узагальнення, абстрагування, порівняння, аналогії, моделювання, формалізації, аналізу, синтезу, дедукції, індукції, системний підхід, експертних оцінок, попарного порівняння, аналізу ієрархій та динамічного нормативу. Запропоновані результати досліджень можуть бути використані керівниками, які зацікавлені в організації логістичної діяльності відповідно до вимог успішного розвитку в сучасному бізнес-середовищі.Документ Органiзацiя працi в системi "бережливого" управлiння людськими ресурсами(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2021) Кудрявцева, О. В.; Kudryavtseva, O.; Кудрявцева, О. В.Система управління людськими ресурсами є динамічною та вимагає трансформації з урахуванням зміни зовнішніх і внутрішніх умов, цілей і завдань організації. Мета є основою, яка визначає напрямок і характер поведінки об’єкта управління для досягнення бажаних результатів. У сучасних умовах досягнення цілей організації потребує інтеграції цілей та інтересів організації, працівників, зміни ставлення і підходів до управління на основі «бережливого» підходу. Для реалізації цього підходу до управління людськими ресурсами потрібне формування в системі управління людськими ресурсами підсистеми організації праці. Впровадження підсистеми організації праці здійснюється з використанням впровадження нових форм організації праці; збагачення змісту праці; створення умов для професійного і кар’єрного зростання; забезпечення безпечних умов праці; участі працівників у процесі розробки і прийняття управлінських рішень; забезпечення справедливої і належної винагороди за працю. Для вирішення даного питання в роботі представлена модель організації праці, елементи якої поділяються на два рівні за значущістю. До першого рівня віднесено зміст праці, а до елементів другого рівня – винагорода працівників, їх професійний розвиток, умови праці. Крім того, в роботі запропоновано розглянути систему управління людськими ресурсами, до якої впроваджено підсистеми формування, використання і розвитку людських ресурсів, а також організації праці. Зв’язки між елементами надають системі управління людськими ресурсами певних властивостей, таких як породження, взаємодія, перетворення і розвиток. Окрему увагу приділено підсистемі організації праці, яка покликана змінити підходи до управління в інших підсистемах, ґрунтуючись на принципі визнання головної ролі людського ресурсу в організації. Впровадження підсистеми організації праці в систему управління людськими ресурсами дозволить знизити гостроту проблеми управління працівниками в організаціях.Документ Логiстична стратегiя пiдприємства: сутнiсть поняття(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2021) Водолажська, Т. О.; Vodolazhska, T.; Водолажская, Т. А.У статті розглянуто сучасні напрацювання провідних науковців та вчених у галузі стратегічного логістичного управління з питання розуміння сутності терміна «логістична стратегія» підприємства. Ґрунтовний аналіз відповідної науково-практичної літератури дозволив констатувати, що нині цей напрямок знаходиться на початковому етапі свого розвитку. Цей факт зумовлює відсутність тотожності та спільності поглядів спеціалістів у питанні тлумачення змісту зазначеного терміна, автори наводять відмінні їх визначення. Наявні розробки в теорії та практиці логістичного менеджменту, включаючи сутність поняття логістичної стратегії, потребують дослідження і доопрацювання. Основна мета статті – сформулювати визначення поняття «логістична стратегія» шляхом виявлення та упорядкування суттєвих його ознак (таких, кожна із яких необхідна, а всі разом достатні для того, щоб відрізнити даний термін від усіх інших). Досліджено існуючі тлумачення сутності логістичної стратегії, що застосовуються у сучасній літературі. Вичерпний їх аналіз дозволив дійти до висновку, що водночас із наявними теоретичними напрацюваннями вони мають певні обмеження та недоліки. На підставі застосування базових логічних прийомів (аналіз, порівняння та синтез) виокремлено суттєві ознаки цього терміна за змістом дій та сутнісною визначеністю: сукупність дій, рішень та методів ефективного управління підприємством; довгостроковий стратегічний план (профіль) підприємства у логістичній сфері; управління матеріальними, інформаційними та фінансовими потоками; координація, розподіл та ефективне використання ресурсів. Підґрунтям для формування поняття «логістична стратегія» встановлено: по-перше, включення наведених вище чотирьох суттєвих ознак логістичних стратегій; по-друге, уточнення ознаки стосовно відповідності логістичних стратегій не лише типу корпоративної стратегії, а й бізнес-стратегіям, оскільки вона спрямована на реалізацію її цілей; по-третє, включення ознаки щодо відповідності довгостроковим цілям підприємства; по-четверте, ґрунтування (в тому числі) на визначенні понять «стратегія» та «логістика». На підставі зазначених вище положень сформульовано сутність поняття логістичної стратегії підприємства, що, на відміну від існуючих, найбільш повно враховує суттєві ознаки цього терміна за його сутнісною визначеністю та змістом дій. Основними відмінностями запропонованого визначення є спільне включення до змісту поняття відповідних складових.Документ Модель управлiння матерiальними потоками в логiстичних системах(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2021) Ачкасова, Л. М.; Аchkasova, L.; Ачкасова, Л. Н.Розширення взаємовідносин між регіонами і державами є основною з причин ускладнення і подовження ланцюгів матеріальних потоків. Логістичний підхід до управління матеріальними потоками передбачає необхідність об’єднання в єдину систему всіх елементів логістичного процесу. Метою статті є формування моделі управління матеріальними потоками з урахуванням всього спектру інформаційних потоків, що його забезпечують. Для формування означеної вище моделі були використані такі методи: проаналізовано та синтезовано інформацію щодо підходів до визначення поняття матеріального потоку у логістичних системах. За допомогою логістичного підходу визначено складові матеріального потоку, які повною мірою дозволяють ідентифікувати його. У ході дослідження також широко використовувалися методи порівняльного аналізу, графічний метод для відображення запропонованої моделі. У статті отримала подальший розвиток модель управління матеріальними потоками, який, на відміну від існуючих, враховує весь спектр інформаційних потоків, що забезпечують ефективне управління матеріальнимим потоками в логістичних системах. Отримана модель дозволяє підприємствам більш системно досягати поставлених цілей, збільшити швидкість руху матеріальних потоків, забезпечити їх якість та ефективність. Отримані результати, що полягають в розробці моделі управління матеріальними потоками в логістичних системах, дозволяють здійснювати подальші дослідження щодо поділу функцій у запропонованій моделі та організації переходу до ефективного управління матеріальними потоками.Документ Розмежування понять "корпоративне управлiння" та "корпоративний менеджмент"(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2021) Бочарова, Н. А.; Bocharova, N.; Бочарова, Н. А.У статті встановлено необхідність розрізняння понять корпоративного управління та корпоративного менеджменту. Досліджено різні точки зору вчених. Виділено три основних підходи: перший – автори вважають поняття корпоративного управління та корпоративного менеджменту тотожними, другий підхід має на увазі, що поняття корпоративного менеджменту є більш широким, ніж поняття корпоративного управління, третій – вчені виділяють головним поняття корпоративне управління, а корпоративний менеджмент вважають його складовою частиною. Проаналізовано поняття корпоративного управління. Виділено загальні та відокремлені риси понять корпоративного управління та корпоративного менеджменту. Встановлено, що більшість авторів вважають корпоративний менеджмент невід’ємною складовою корпоративного управління компанією. Розглянуто точки зору вчених на сутність поняття корпоративного менеджменту. Для визначення поняття корпоративного менеджменту запропоновано застосувати теорію динамічних інформаційних систем (ТДІС). Використання дворівневого тріадичного дешифрування дозволило виділити базові категорії першого рівня: стратегічне планування, успішні взаємовідносини, прийняття рішень. Кожне з понять першого рівня, у свою чергу, розкривається трьома поняттями другого рівня деталізації. Стратегічне планування розкривається за допомогою подання його як: здатність до адаптації, здатність до розвитку, відповідальність. Успішні взаємовідносини формуються елементами: внутрішнє середовище підприємства, зовнішнє середовище, зворотний зв’язок. Прийняття рішень включають в себе: результативність, координація роботи, ефективність. Узагальнення трьох ієрархічно структурованих понять дозволило сформувати визначення корпоративного менеджменту, як механізму реалізації корпоративного управління компанією на рівні стратегічного планування. Застосування встановленого визначення корпоративного менеджменту дозволить системно підходити до цього поняття та сприятиме продовженню дослідження його сутності та особливостей використання у сучасній діяльності компаній.Документ Еволюцiя iнструментiв державного регулювання iнновацiйних змiн в iнфраструктурi транспорту(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2021) Дмитрiєва, О. I.; Dmytriieva, O.; Дмитриева, О. И.Реалізація пріоритетних напрямів інноваційного розвитку транспортної інфраструктури України потребує модернізації інструментарію держави у сфері стимулювання інноваційних перетворень на об’єктах транспорту. З метою забезпечення дієвості отриманих наукових результатів було детально вивчено домінуючі сьогодні в системі сучасної економічної думки теорії державного управління, загального інноваційного розвитку, а також концепції інноваційного розвитку транспортної інфраструктури України. У сучасній теорії державного управління визначено основні ознаки державного регулювання, мету державного регулювання економіки, цілі державного регулювання економіки та базові принципи. На основі аналізу європейського досвіду представлено напрями державного регулювання інноваційного розвитку ефективного функціонування та інноваційного розвитку транспортної інфраструктури будь-якої країни світу: планування; нормативно-правова база та регулювання; державні закупівлі; стандартизація. Визначено, що ЄС прагне створити сучасну інтегровану транспортну систему, яка зміцнюватиме глобальний рівень конкурентоспроможності транспортної системи країн-учасниць та відповідатиме викликам сталого розвитку, тенденціям діджиталізації суспільства та інклюзивного зростання. Систематизація та узагальнення отриманих результатів дозволили виділити основні етапи трансформації теорії державного регулювання інноваційного розвитку транспортної інфраструктури (догматичного регулювання, стратегічного регулювання, інноваційної інтеграції). Наразі в державі відбуваються лише перші спроби формування сучасної системи державного регулювання інноваційного розвитку транспортної інфраструктури відповідно до теорії інноваційної інтеграції. Розкриття цієї періодизації дало змогу визначити специфічні особливості сучасного етапу трансформації і встановити недоліки вітчизняної політики державного регулювання інноваційного розвитку інфраструктури транспорту.