Сумісна оптимізація виробничої програми та витрат на виробництво продукції підприємствами швейної промисловості

Abstract

В статті проаналізовано необхідність задачi сумісної оптимiзацiї виробничої програми та витрат на виробництво продукції, розроблена економіко-математична модель цілочисельного програмування. У багатьох випадках на практиці діє не один, а кілька факторів, що лімітують. Тоді завдання максимізації прибутку або мінімізації витрат вирішується за допомогою лінійного програмування. У багатономенклатурному виробництві, за наявності різноманітних обмежень факторів виробництва, для розробки економічно обґрунтованої виробничої програми рекомендується використовувати прийоми і методи лінійного програмування. Складність розробки моделі полягає в тому, що має бути врахований певний ряд обмежень на ресурси та обсяги виробництва. В умовах багатосерійного виробництва по кожному структурному підрозділу розробляється множина варіантів виробництва продукції. Крім того, при формуванні виробничої програми в умовах обмежених виробничих потужностей, наприклад, людино-годин або машино-годин, часто доводиться вибирати певні види продукції, які приносять найбільший прибуток. Для визначення, який продукт або продукти виробляти (продавати) з метою максимізації прибутку, корисно використовувати маржинальний підхід. Критерієм оптимальності розробленої задачi є максимiзацiя чистого прибутку пiдприємства з урахуванням можливих додаткових витрат, пов'язаних з утворенням запасiв продукцiї та матерiалiв, на одержання додаткової кiлькостi енергiї, зi збiльшенням витрат на заробiтну плату та на загальновиробничi витрати, а також збiльшення прибутку в зв'язку зi зменшенням податку на прибуток. В рамках економіко-математичної моделі визначені параметри моделі, обмеження обсягів та витрат виробництва продукції, функціональні умови та умови цілочисельності і невiд'ємностi змiнних.