Витрати комплексного виробництва та особливості їх обліку

Abstract

В статті висвітлено питання обліку витрат комплексного виробництва. Метою дослідження виступило виявлення проблем, пов’язаних із розподілом витрат комплексного виробництва, та надання пропозицій щодо вибору методу їх розподілу з метою формування точного показника собівартості. З огляду на узагальнення наукових позицій щодо розподілу витрат комплексних виробництв, акцентовано увагу на проблемі вибору методики визначення собівартості продукції на виробництвах, що пов’язані з використанням багатокомпонентної сировини, коли в результаті єдиних технологічних процесів здійснюється отримання декількох видів продукції, адже всі спільно вироблені продукти неможливо ідентифікувати до певної стадії виробництва, точки розподілу (Split-Off Point). Дана особливість значною мірою ускладнює розподіл витрат між окремими видами продукції, оскільки понесені витрати є загальними для всієї сукупності продукції, що виробляється. З’ясовано зміст поняття «точка розподілу». Охарактеризовано виробничий процес випуску основної, супутньої, побічної продукції та зворотних відходів. Узагальнено два основні напрями розподілу комплексних витрат та надано їх характеристику. З огляду на те, що перший напрямок засновано на використанні показника «виручка», нами окреслено такі методи, як: метод на основі собівартості реалізації в точці розподілу; метод чистої вартості реалізації; метод постійної долі валового прибутку. Виявлено, що другий напрямок пов'язаний із розподілом витрат із використанням фізично-натуральних даних та носить назву – метод використання натуральних показників. Визначаючи прибуток підприємства як основний показник діяльності, наголошено, що доходи, отримані від реалізації побічної продукції, повинні відніматися від комплексних витрат на виробництво основних продуктів, випуск яких дозволив отримати побічний продукт.