Інституційно-інфраструктурне забезпечення інноваційно-технологічного розвитку економіки України

Abstract

У статті розглянуто теоретичні аспекти інноваційної інфраструктури, інституційного середовища її регулювання, які здійснюють управління елементів системи інфраструктури, забезпечують ресурсну, нормативно-правову, фінансово-економічну та фіскальну підтримку, а також сприяють веденню інноваційної діяльності. Окреслено головні функції інститутів підтримки та розвитку інноваційної інфраструктури – основних органів національної, регіональної та місцевої влади на формування та розвиток підсистем та елементів інноваційної інфраструктури. Узагальнено, що механізм державного регулювання процесу формування та розвитку інноваційної інфраструктури України можна розглядати як заходи з формування та розвитку елементів інфраструктури, які базуються на поєднання суб’єкту впливу, стратегічної мети й тактичних цілей, принципів, методів, а також послідовності впровадження інструментів та об’єктів впливу. Рекомендовано механізм державного управління формуванням та розвитком інфраструктури представити як трирівневу структуру, які включає елементи системи управління та забезпечування створення та стабільного функціонування глобальної мережі інноваційної інфраструктури в Україні. Запропоновано при створенні механізму державного регулювання розвитку інноваційної інфраструктури в Україні зосереджуватися на регіональному інноваційному потенціалі, оскільки саме так елементи інфраструктури можуть максимально використовувати наявні ресурси для ведення науково-дослідної роботи та створення новаторських розробок. Крім того, такий підхід дозволить розвивати найсильніші галузі регіональної економіки, формувати дієвий центр управління інноваційними програмами. Також сформовано ряд рекомендацій щодо удосконалення діяльності інститутів державної та регіональної влади, мета якої спрямована на підвищення ефективності формування та розвитку інноваційної інфраструктури.