Соціокультурний ресурс як провідний чинник формування національної інноваційної економіки

Abstract

Стаття присвячена аналізу соціокультурного ресурсу як ключового чинника національної інноваційної економіки. Предметом дослідження виступає соціокультурний ресурс. Метою дослідження є визначення основних напрямків і пріоритетів розвитку та вдосконалення соціокультурного ресурсу. Методологією аналізу виступає системний підхід. На підставі аналізу сучасного стану інтелектуального потенціалу України можна констатувати його неефективне використання. Визначено найсуттєвіші проблеми, що гальмують розвиток соціокуль- 205 турного ресурсу, до яких, зокрема, належать: низький рівень бюджетного фінансування системи освіти і науки, прогалини у якості підготовки фахівців, недостатній розвиток науково-технічної інфраструктури, незадовільний стан захисту інтелектуальної власності, виїзд за кордон фахівців вищої кваліфікації. Автор наголошує, що першочерговим заходом формування національної інноваційної економіки має стати збереження освітнього компоненту соціокультурного ресурсу. Невідкладними заходами державної інноваційної політики мають стати: зміна підходу до інноваційної політики як такої – вона стає самостійним національним інноваційним проектом, основою якого виступає соціокультурний ресурс; зміна підходу до фінансування гуманітарної сфери – замість нерентабельного соціального навантаження на бюджет воно стає пріоритетною прибутковою інноваційною стратегією; підвищення якості середньої та вищої освіти; вдосконалення безперервної освіти та освіти впродовж життя на інноваційних засадах; захист інтелектуальної власності.