Фактори стримування процесів кластеризації в Україні

Abstract

иконано аналіз причин гальмування процесів кластеризації в регіонах України. Предметом дослідження є теоретичні аспекти функціонування кластерних структур. Об’єкт дослідження – процес формування сучасних кластерних структур. Методологічною основою дослідження стали теорії регіонального розвитку, чинні нормативно-правові акти України, результати проведених автором наукових досліджень. Виявлено, що фактори, які виступають в якості бар’єрів на шляху впровадження кластерного механізму поділяються на проблеми законодавчого характеру та організаційно-економічні проблеми. Встановлено, що вагомим чинником, який виконує роль бар’єра на шляху інтенсифікації кластероутворення, є низький ступінь довіри та пасивна позиція щодо участі у проектах з боку як представників сфери бізнесу, так і з боку органів влади і закладів освіти та науки. Однак слід підкреслити, що найсуттєвіший вплив на доцільність та/або можливість створення кластера чинить специфіка того територіального утворення, в межах якого функціонуватиме дана структура. Крім того, інфраструктура старопромислових регіонів та ступінь здійснених технологічних реформ блокують появу і розвиток якісно нових типів інтеграційних утворень, спрямованих на суттєві технічні нововведення, якими є кластери. Основними рисами кластерних структур у старопромислових регіонах є наступні: інноваційна активність присутня, але вона є вузькоспеціалізованою та має орієнтацію на вдосконалення наявної технології, а не на створення якісно нового продукту; системи генерації та розповсюдження знань (освіта та наука) спрямовані на розвиток традиційних сфер промисловості, відчуваючи при цьому гостру нестачу сучасних спеціалізацій процес передачі технології орієнтований на крупні фірми, а середні та малі підприємства практично не приймають участі у ньому. Результати дослідження можуть бути застосовані представниками органами місцевого управління при розробці стратегічних напрямів економічної політики.