Аналіз моделей прогнозування ймовірності банкрутства

Abstract

В умовах швидкоплинних змін зовнішнього середовища зростає загроза виникнення кризового стану на підприємстві. Виходячи з цього, все більшої актуальності набуває проблема своєчасної діагностики кризового стану підприємства. Предметом дослідження є теоретико-методичні засади діагностики банкрутства підприємства. Метою дослідження є здійснення аналізу моделей прогнозування банкрутства, а також з’ясування доцільності їх використовування для вітчизняних підприємств. Методологічною основою дослідження є законодавчі та нормативні акти України з питань банкрутства підприємств, теоретичні та науково-практичні дослідження вітчизняних і зарубіжних науковців із проблем теорії та практики антикризового управління. У процесі дослідження використано монографічний, абстрактно-логічний підхід до вивчення теоретичних і практичних проблем діагностика кризового стану підприємства. Представлено основне призначення діагностики кризового стану як початкового етапу антикризового управління, а також схема діагностики кризового стану підприємства. У статті розглянуто алгоритм використання методичного забезпечення при діагностиці кризового стану підприємства та загрози банкрутства. Розглянуто такі методичні підходи до проведення діагностики: методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій та методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства. Проведено аналіз недоліків та переваг моделей визначення ймовірності настання банкрутства, зокрема П’ятифакторної моделі Альтмана, моделі Ліса, Чессера, показника платоспроможності Конана і Гольдера та універсальної дискримінантної моделі. Практична значущість роботи полягає в обґрунтуванні методичних підходів до аналізу моделей визначення ймовірності настання банкрутства підприємств, що є основою для проведення подальших досліджень проблем антикризового управління на реальному суб’єкті господарювання.