Організаційні засади управління інтеграційними об’єднаннями холдингового типу

Abstract

В статті розглядаються особливості створення інтеграційних об’єднань холдингового типу за участю сільськогосподарських товаровиробників, що, як правило, створюються шляхом оренди землі потужними промисловими підприємствами, фінансовими і сервісними структурами, які інвестують кошти у виробничу й соціальну сферу села. При формуванні структури управління об’єднання доцільно відокремити управління власністю і управління виробництвом, визначити порядок формування відповідних органів управління, їх функції, права, обов’язки, відповідальність. Складність організаційної структури агрохолдингу залежить від кількості та складу виробничих і обслуговуючих об’єктів, що входять до об’єднання. З метою підвищення ефективності функціонування агрохолдингу пропонується формування управлінської структури шляхом створення управлінської компанії у вигляді акціонерного товариства, засновниками якого будуть підприємства-учасники. Відзначаються два основних шляхи організації управління: - в управляючій компанії створюються централізовані служби: маркетингова служба, інформаційно-консультаційна служба, фінансово-розрахунковий центр, аудиторсько-правовий відділ, служба постачання; - побудови системи управління агрохолдингом на основі процесної моделі з виділенням в управляючій компанії спеціалізованих структур, які координують відповідні процеси на основі єдиних технологічних підходів. Управління будується не на основі виробничої спеціалізації, а на основі цілісного процесу - планування, вирощування, збирання, зберігання, реалізація. До задач управляючої компанії також потрібно віднести постійний контроль за дотриманням договірних зобов’язань, збереження балансу інтересів підприємств - учасників і інвестора, попередження і усунення конфліктних ситуацій. При створенні управляючої компанії економічний ефект для підприємств-учасників міститься у зниженні собівартості продукції завдяки повному завантаженню потужностей і ефекту масштабу, збільшення обсягів продажу і доходу внаслідок обміну факторами виробництва в системі (між учасниками).