Аналіз методичних підходів до оцінки трудового потенціалу

Abstract

Предметом статті є методичні підходи до оцінки трудового потенціалу. Метою статті є визначення та аналіз основних методичних підходів до оцінки трудового потенціалу. Методологія, що застосовується у статті: метод аналізу і синтезу, системний підхід, порівняльний аналіз. Результати статті: на основі аналізу літературних джерел, виділено основні методичні підходи до оцінки трудового потенціалу, а саме: ресурсний (заснований на використанні системи абсолютних та відносних показників), факторний (враховує характер впливу різних факторів на трудовий потенціал), результативний (передбачає оцінку трудового потенціалу за безпосередніми результатами праці), вартісний (або витратний) (заснований на аналізі витрат на трудовий потенціал), інтегральний (в тому числі традиційний, експертний, коефіцієнтний) (передбачає формування інтегрального показника трудового потен- 24 ціалу) та суб’єктивний (передбачає оцінку трудового потенціалу працівника (або особи, що претендує на зайняття вакантної посади) експертом із застосуванням попередньо розробленої системи тестів, питань, моделей, імітаційних ситуацій); на основі аналізу виділених методичних підходів, визначено їх основні переваги та недоліки. Сфера застосування результатів статті: економіка праці та соціальнотрудові відносини (дослідження, пов’язані з оцінкою трудового потенціалу на будь-якому рівні його прояву: особистісному, підприємства (мікрорівень), регіональному (мезорівень) чи державному (макрорівень)). Висновки: вибір методичного підходу для оцінки трудового потенціалу в значній мірі залежить не лише від переваг або недоліків певного методу, а й від рівня прояву трудового потенціалу, цілей та завдань його оцінки.