Реформування управління вітчизняної торгівлі на межі XIX – XX ст.

Abstract

У статті розглядається проблема реформування торгівлі на межі ХІ Х– ХХ ст., як оптимізацію механізмів її реалізації за часів модернізації вітчизняної економіки. У 90-ті рр. ХІХ ст. відбулося завершення промислового перевороту як у Росії, так і в Україні, котре зумовило встановлення більш тісних відносин у промисловості між центром і окраїнами, що стало каталізатором активізації торгівельного руху в країні. Звичайно, така значна галузь господарства, якою стала торгівля, потребувала удосконалення і оптимізації. На порядок денний на початку ХХ ст. постало питання про перетворення департаменту торгівлі і мануфактур міністерства фінансів в головне управління торгівлі і промисловості. Значне збільшення департаменту торгівлі і мануфактури та перетворення його в головне управління давало можливість цьому органу цілком присвятити інтересам вітчизняної торгівлі і промисловості, відшуканню нових ринків для вітчизняних виробників, приведення в порядок торгового і промислового законодавства тощо. Назва департаменту центральним органом підтверджувала, що й інші, не центральні, тобто побічні та місцеві органи управління у справах вітчизняної торгівлі і промисловості, в наміченій реформі дійсно не забуті. Реформа в управлінні вітчизняної торгівлі плідно використовувала досвід Західної Європи, пристосовуючи його до тогочасної дійсності.