Подальше реформування пенсійної системи в Україні: проблеми та можливості

Abstract

У статті розкриті основні проблеми діючої пенсійної системи України. Пенсійна реформа в Україні була почата ще в 2003 році і передбачає пенсійне забезпечення на трьох рівнях. Але другий рівень так і не працює, хоча це самий дієвий напрямок наповнення пенсійного фонду. В статті аналізується, чому ця проблема і досі не вирішена, які напрями в реформуванні здійснюються урядом останніми роками і чи дійсно ці кроки можна назвати реформуванням? В статті також аналізується соціальний аспект пенсійних змін, перш за все – пенсійний вік, який було переглянуто з огляду на європейські норми і чому для Європи ці зміни не такі проблематичні, ніж для України. Загальні висновки: подальше підвищення пенсійного віку працюючих – категорично не сприйнятне. Реальне реформування повинно передбачати наступне: відміну спеціальних пенсій, впровадження обов'язкової накопичувальної системи пенсійного страхування, встановлення єдиного принципу пенсійного забезпечення без надання пільг для будь-яких професій (крім військових), розширення бази для внесків в систему соціального забезпечення. Забезпечення більш тісних зв’язків між пенсійними внесками і розміром пенсій, повинно, у свою чергу стимулювати громадян декларувати свої реальні доходи. «Пенсійна бідність» у нашій країні – це слідство низьких заробітних плат, мізерної ціни робочої сили, високий рівень безробіття. Не здолавши загальну бідність, ми не зможемо вирішити проблему пенсійного забезпечення. Аналізуючи дії уряду сьогодні, також робимо висновок, що з 1 січня 2017 року вибуху реформи не буде. Другий рівень пенсійної системи не запрацює. Основна причина – дефіцит бюджету ПФУ, який вже запланований у бюджеті і реальних джерел для його ліквідації не видно.