Джерела та напрями фінансового забезпечення водогосподарського комплексу України

Abstract

В результаті дослідження проаналізовано економічний механізм та визначено джерела фінансового забезпечення водогосподарської діяльності. Встановлено, що сучасний механізм фінансово-економічного забезпечення водогосподарської діяльності є недостатньо ефективним, адже водне господарство тривалий час перебуває у стані постійної нестачі коштів, а велика кількість сучасних ринкових інструментів за допомогою яких у країнах з розвиненою ринковою економікою залучається фінансовий капітал у водогосподарський комплекс фактично не використовується. Крім того, однією з головних вимог ефективного функціонування водогосподарського комплексу є достатнє фінансове забезпечення процесу оновлення основних його фондів, що включає в тому числі пошук та створення джерел фінансово-економічного забезпечення модернізації водного господарства. Відповідно до розробленої класифікації встановлено, що пріоритетними у використанні є комплексні джерела фінансового забезпечення водогосподарської діяльності. Запропоновано напрями інвестиційного забезпечення водогосподарського комплексу України, які передбачають: заходи щодо активізації інвестиційної діяльності, стимулювання всіх учасників процесу водозабезпечення до ефективного водокористування, зміну схеми ціноутворення, зниження виробничих та трансакційних витрат тощо. Перспективним напрямом покращення фінансового забезпечення водогосподарського комплексу є застосування механізмів державноприватного партнерства. Основними перевагами державно-приватного партнерства для держави є: скорочення витрат на надання послуг; активізація інвестиційної діяльності; ефективне управління майном; економія фінансових ресурсів держави; використання досвіду приватних компаній; оптимізація розподілу ризиків; підвищення ефективності інфраструктури; стимулювання підприємницького мислення; рівний діалог між владою та бізнесом; збереження та створення робочих місць. Для приватного бізнесу: залучення бюджетних коштів до проекту; доступ до раніше закритих сфер житловокомунального господарства; розширення можливостей отримання пільгових кредитів під державні гарантії від міжнародних та вітчизняних фінансових установ на довгий термін; оптимізація розподілів ризиків проекту.