2014, № 1 (6)

Постійне посилання зібранняhttps://dspace.khadi.kharkov.ua/handle/123456789/6091

Переглянути

Перегляд 2014, № 1 (6) за Ключові слова "330.332.12"

Або введіть перші символи:
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Thumbnail Image
    Документ
    Захисне інвестування як засіб збереження квазіренти при впровадженні ноу-хау
    (Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2014) Доценко, А. В.; Доценко, Г. В.
    Предмет статті вважається розробка засобів, які сприяють пролонгації життєвого циклу втілюваного винаходу, що є гарантією отримання надприбутків володарю новітньої технології. Мета статті полягає у виявленні внутрішніх та зовнішніх факторів, які впливають на падіння актуальності ноу-хау у часі. Розробити засоби, які сприяють пролонгації життєвого циклу втілюваного винаходу, що є гарантією отримання надприбутків володарю новітньої технології. Для проведення всебічного наукового дослідження були застосовані емпіричні та теоретичні методи. Серед теоретичних методів наукового дослідження активно використовувались такі методи як: аналіз систем знань, синтез, порівняння, конкретизація, постановка проблем, формування гіпотез, узагальнення, моделювання, індукція та дедукція. Під результатами роботи визначається умови, за яких досягається максимальна можлива пролонгація періоду конкурентоспроможності та прибутковості бізнес-ідей, визначені засоби, які гарантують збереження умов отримання квазіренти від втілення винаходу. Сферами застосування результатів дослідження вважається «Міжнародне управління інвестиційною діяльністю», «Міжнародна інтелектуальна власність», «Міжнародне управління бізнес проектами». Умови для виключно власного збагачення володаря ноу-хау можуть бути забезпечені тільки в рамках власного виробництва, яке має лінійно-функціональну структуру з дочірніх підприємств. Забезпечення таких умов вимагає використання «захисного інвестування» для створення власного виробництва та регульованого ринку потрібної сировини. Регулювання ринку передбачає витрати на наступні засоби: придбання у власність стратегічних родовищ сировини, інтервенцію сировини на світовий ринок по демпінговим цінам для їх стабілізації, оформлення ф’ючерсних контрактів на закупівлю сировини, кооперацію та партнерство за умов субконтрактації з власниками родовищ та виробниками сировини, побудову механізму державно-приватного партнерства для гарантованого сировинного забезпечення національного стратегічного виробника новітньої продукції, яка виробляється на основі використання ноу-хау згідно отриманого вітчизняного патенту.