2015, № 4 (11)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЖУРНАЛ(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015)Документ Стан відтворення оборотного капіталу на підприємствах Харківської області(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Горовий, Д. А.; Gorovyi, DmytroНеобхідність в оновленні і активізації економічного життя в Україні вимагає знову повернутися до теми управління рухом оборотного капіталу промислових підприємств, оскільки в саме результаті цього руху утворюється прибуток–головний результат діяльності будь-якого підприємства. Проте зараз економіка Харківської області відчуває суттєве навантаження через втрату промислових зв’язків, певних виробництв та через збільшення ролі військової промисловості, адже в останні роки основною галуззю регіону ставала торгівля. Це суттєво впливає не лише на обсяги та прибутковість підприємств області, але й на структуру виробництва. Зараз більше чверті промислової продукції області виробляється на підприємствах харчової промисловості, в той час як частка реалізації продукції машинобудування зменшилася з 54% до 13% у 2015 році. Тому подане дослідження бути спиратися на порівняння даних 1997-2000 рр. та 2010-2014 рр. Динаміка темпів росту свідчить про суттєві проблеми з відтворенням оборотного капіталу на підприємствах видів економічної діяльності, що розглядаються, в період з 2000 по 2014 рік. На підприємствах Харківської області є достатній обсяг оборотного капіталу, але його розміщення за видами економічної діяльності не є раціональним, адже управління оборотним капіталом, як процес, повинно мати за мету два критерії: оптимізація обсягу вкладень в оборотний капітал при забезпеченні необхідного рівня рентабельності та ліквідності і прискорення швидкості обігу капіталу.Документ Директ-костинг як інструмент контролінгу в інформаційно-аналітичному забезпеченні управління прибутком промислового підприємства(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Шулла, Р. С.; Попик, М. М.; Shulla, Roman; Popyk, MarianaВ сучасних умовах господарювання необхідною є комплексна методологія та інструментарій, які б допомогли модернізувати організаційну та інформаційну структуру підприємства. В якості такого інструменту в практиці діяльності зарубіжних підприємств широко використовується контролінг. Контролінг – це економічне явище, породжене, насамперед, практикою бізнесу в німецькомовних країнах. Це в свою чергу зумовлює наявність в економічній науці альтернативних концепцій контролінгу, на одну з яких, а саме –інформаційну, спираються автори в даній статті. Метою даної статті є удосконалення інструментальної компоненти контролінгу на основі її адаптації до технологічних особливостей підприємств лісопильного виробництва. При цьому в якості основного інструменту контролінгу, на якому сконцентрована увага даної статті, виступає система «директ-костингу». Для цілей розмежування затрат на постійну та змінну складові запропоновано авторську концепцію затратоутворюючих факторів підприємств лісопильного виробництва. Виявлено, що технологічний процес на цих підприємствах має комплексний характер, тобто, характеризується аналітичним типом матеріальних потоків. Це, в свою чергу, зумовлює те, що в якості чинника (затратоутворюючого фактору) маржинальних затрат та маржинального прибутку не може виступати обсяг виробництва в розрізі окремих видів продукції. Таким чинником затрат може виступати тільки такий показник як об’єм пиловочної сировини відповідної розмірно - якісної групи, розкроєної однією із альтернативних схем розкрою. Для досягнення мети в статті були використані такі наукові методи: метод індукції та дедукції, системний підхід, економіко-математичне моделювання. Запропоновані наукові розробки дозволять менеджменту лісопильних підприємств приймати оптимальні з точки зору максимізації фінансових результатів управлінські рішення в процесі формування їх виробничо-збутової програми на плановий період.Документ Культура торговельного підприємства як елемент процесу логістичного консультування(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Огієнко, С. О.; Чепак, А. І.; Ogіienko, Svitlana; Chepak, AlionaОсновні моменти даної статті присвячені такому напрямку діяльності підприємства, як створення його конкурентоспроможності шляхом використання правил і прийомів логістичного консультування. Предметом дослідження виступають підходи щодо підвищення конкурентоспроможності підприємства за допомогою використання логістичного консультування. Метою статті є дослідження теоретичних аспектів та розробка підходів щодо розвитку основних положень логістичного консультування, адаптованих до потреб сучасних торговельних підприємств. В статті наведено визначення логістичного консультування, під яким в першу чергу розуміються послуги саме незалежних консультантів, щодо підвищення конкурентоспроможності підприємства. Окремо зазначено, що до складу консультаційних послуг входить вирішення проблем пов’язаних з управлінням персоналом на підприємстві. При цьому виділено, що ефективність даних послуг напряму залежатиме від рівня і сили культури на підприємстві. Однак замало вивчати лише культуру підприємства. Окрему увагу слід приділяти вивченню підході в по формуванню системи управління розвитком культури торговельного підприємства. Зміна управлінської парадигми призвела до того, що виникла потреба в поєднанні елементів управлінської системи в процесі управління культурою підприємства. Відповідно до цього культурі підприємства виділяється окрема роль, так як вона впливає на основні функціональні зони його діяльності, а отже є головним фактором створення його конкурентоспроможності. Позитивний вплив культури на конкурентоспроможність виявляється в зовнішньому і внутрішньому середовищі підприємства через посилення конкурентних позицій і зростання продуктивності праці. Звідси виникають такі поняття як корпоративізм і змагальність, які є складовими чинниками культури підприємства.Документ Класифікація факторів виникнення кризового стану підприємства(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Черкас, П. П.; Лисанова, А. М.; Cherkas, Pavlo; Lysanova, AllaВ статті розглядається причини та фактори виникнення кризового стану різних суб’єктів господарювання, підходи до вивчення даної проблеми в сьогоднішніх умовах, здійснюється аналіз взаємозв’язку умов виникнення кризи та наслідків до яких вона призводить. Приділено увагу проблемі класифікації факторів виникнення кризового стану підприємств. Розглядається поняття кризи підприємства, систематизація класифікації факторів її виникнення та виявлення класифікаційних ознак кризових явищ на підприємстві. В статті зазначено, що основними причинами виникнення кризового стану на підприємстві слід виділяти наступні: недосконалість правового регулювання господарської діяльності, суттєве збільшення цін на енергоносії та комунальні платежі, зниження платоспроможності покупців, втрата господарських зв’язків з ринками закупівлі та збуту. Завданням даного дослідження є вивчення підходів до класифікації факторів виникнення кризового стану суб’єктів господарювання. Для того щоб, найбільш ефективно та точно визначити кризові фактори, потрібно розуміти саме поняття кризи підприємства, її можна визначити як нестандартну ситуацію, що порушує цілісність мікроекономічної системи підприємства та має неоднозначний наслідки для нього, з одного боку це погіршення фінансових показників, спад виробництва, втрата конкурентних позицій, збільшення заборгованості та збитків, а з іншого боку–це можливість оздоровлення підприємства, пошук нових шляхів розвитку та нарощування темпів виробництва і збільшення впливу на конкурентів та розширення ринків збуту. Для недопущення таких ситуації, менеджмент підприємства повинен мати чітку стратегію у напрямку контролю та аналізу умов господарювання, щодо недопущення можливих кризових ситуацій, які несуть загрозу нормальному функціонуванню суб’єктів господарювання.Документ До питання оптимального вибору системи ціноутворення на підприємстві(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Прокопенко, М. В.; Prokopenko, MykolaУ статті розглядаються основні системи ціноутворення на продукцію промислового підприємства, стратегія і тактика цінової політики. Розглянуті основні суб'єкти та об’єкти формування ціни, механізм встановлення підприємцем оптимальної ціни в залежності від ринкової ситуації. В ринкових умовах ефективна цінова політика виступає вирішальним важелем майбутнього розвитку підприємства. Необхідність поглиблення теоретичних аспектів розробки цінової політики підприємства є надзвичайно актуальним та відображає досить складний комплекс економічних відносин. Аналіз вітчизняних та зарубіжних праць показує, що певні досягнення в розгляді даного питання є, але існуючі теоретичні засади цінової політики підприємства потребують певного обґрунтування, а це свідчить про те, що сучасна наукова думка ще не визначилась з сутністю основних понять з цього напряму. Саме тому назріла потреба в проведенні відповідного дослідження з метою уточнення теоретичного аспекту цінової політики підприємства з позицій вдосконалення цього процесу засобами сучасного математичного аналізу. З огляду на вищезазначене, актуальним є розкриття теоретичного та практичного аспекту цінової політики підприємства, тому що цій проблематиці присвячено надто мало ґрунтовних досліджень, в посібниках теоретичні аспекти цінової політики висвітлено неповно, однобічно, іноді спотворено, суб’єктивно. Крім того, необхідно розкрити вплив та можливості застосування сучасних методів «швидкого ціноутворення» у підвищенні ефективності цінової політики підприємства.Документ Управління витратами як інструмент підвищення cтійкості промислових підприємств(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Лазаренко, І. С.; Заречна, К. С.Визначення рівня стійкості промислових підприємств на основі розрахунку інтегрального показника має важливе не тільки наукове, а й практичне значення, оскільки знання його рівня дає можливість керівництву підприємства приймати обґрунтовані рішення щодо управління витратами, враховуючи негативний вплив факторів зовнішнього середовища за рахунок ефективного формування та використання виробничих, організаційних та фінансових механізмів. У статті розглянуто практичне використання матриці АВС та XYZ в управлінні витратами промислового підприємства та прийнятті відповідних господарських рішень, розглянуто практичні аспекти оцінки економічної стійкості промислових підприємств, проаналізовано основні показники стійкості, запропоновано методичний підхід щодо визначення інтегрального показника рівня стійкості, що надає можливість оцінити рівень стійкості промислових підприємств та визначити організаційно - економічні чинники підвищення ефективності їх функціонування. Проведено дослідження методичних підходів у визначенні стійкості розвитку підприємства як економічної системи. Запропоновано систему показників, яка може бути використана для розрахунку інтегрального показника стійкості підприємства.Документ Теоретико-системные основы экономической устойчивости предприятия(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Ревенко, Д. С.; Лыба, В. А.; Ткачук, В. В.; Revenko, Daniil; Lyba, Vasyl; Tkachuk, ViktorВ статье рассмотрены теоретико-системные основы категории «экономическая устойчивость предприятия». Указано, что в современных условиях хозяйствования все больше внимания уделяется вопросам, связанным управлением и обеспечением экономической устойчивости предприятия. Отмечено, что в настоящее время исследователи занимаются совершенствованием терминологического аппарата, разработкой интегральных моделей экономической устойчивости предприятия, а формированию теоретико-системных подходов к данной категории уделяется недостаточно внимания. Дана классификация групп экономической устойчивости предприятия, а именно: видимая, групповая, адаптивная устойчивость первого рода, адаптивная устойчивость второго рода и отложенная устойчивость. Отмечено, что в наиболее общем виде экономическую устойчивость предприятия определяют три основных фактора: экономический рост; экономическое равновесие; уровень менеджмента, обеспечивающий гармоничное развитие предприятия в процессе его деятельности. Сформулированы принципы исследования, оценки и прогнозирования экономической устойчивости предприятия. Отмечено, что современный анализ устойчивости социально-экономических систем часто оперирует понятием «структурная устойчивость». Особенность такого подхода – анализ семейства траекторий, «близких» к стандартной схеме, т. к. структурная устойчивость характеризует качественное сходство различных систем при изменении разных параметров. Рассмотрено перспективное направление исследования - квазиустойчивость. Выделены основные направления повышения экономической устойчивости предприятий, а именно: повышение эффективности использования производственных ресурсов, обеспечение устойчивого финансового состояния, улучшение структуры активов, а также стабильное развитие мощности предприятия в условиях динамично развивающейся внешней среды. В выводах к статье указано, что при учете главных факторов, можно составить перечень показателей и разобрать соответствующий метод оценки экономической устойчивости предприятия. Обеспечение экономической устойчивости требует от предприятий прогнозирования и всестороннего учета требований рынка, действия конкурентов, поставщиков, состояния макроэкономической среды ведения бизнеса, организации управления на основе стратегического подхода. Все это позволяет предприятиям принимать во внимание факторы внешней и внутренней сред и разрабатывать комплексные меры, учитывающие долгосрочные стратегические цели дальнейшего устойчивого развития предприятия.Документ Дослідження переваг, недоліків та проблем інноваційного розвитку сучасних корпорацій(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Посохов, І. М.; Posokhov, IhorВажливою умовою ефективного розвитку економіки кожної країни є розвиток інновацій. Діяльність корпорацій пов’язана з науково-технічним прогресом та інноваціями. Великі корпоративні структури мають порівняно більшу схильність до розвитку інновацій, про це свідчать їх величезні розміри асигнувань на наукові дослідження, висока патентна активність і відповідно різноманітність розроблених ними суттєво нових товарів. Це не дивно, тому що вони створені, зазвичай, на базі вітчизняних великих підприємств добувної промисловості, машинобудування, енергетики, агропромислового комплексу, харчової промисловості, для яких стимулювання інновацій – не тільки умова підвищення конкурентоспроможності, а й технологічна необхідність. Предметом статті є процес дослідження інноваційного розвитку корпорацій. Метою статті є дослідження переваг, недоліків та проблем інноваційного розвитку сучасних корпорацій. З метою одержання результатів наукового дослідження під час роботи використано методи: порівняння, аналіз, синтез. В якості наукового результату автором виокремлено фактори, які суттєво стримують інноваційний розвиток вітчизняної економіки, основні недоліки інноваційного та технологічного розвитку корпорацій в ключових секторах економіки, невирішеність яких негативно впливає на розвиток вітчизняного інноваційного потенціалу вітчизняних корпорацій та проблеми інноваційного розвитку сучасних корпорацій. Практичне значення результатів наукового дослідження полягає в тому, що основні положення та отримані результати роботи можуть бути впроваджені у практичну діяльність та практику управління сучасних корпорацій.Документ К проблеме оптимизации параметров производственных функций(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Янковой, В. А.; Iankovyi, VolodymyrОбсуждаются теоретико-методологические вопросы использования производственных функций Кобба-Дугласа и функции с постоянной эластичностью замещения ресурсов (CES-функции) в процессе моделирования важнейших экономических показателей производства, представленных в стоимостном выражении. В частности, исследуется возможность оптимизации выпуска продукции в рамках CES-функции в зависимости от величины фондовооруженности труда. Определяется оптимальная фондовооруженность, обеспечивающая максимизацию выпуска продукции. Кроме того, рассматривается предельная норма замещения ресурсов в рамках функций Кобба-Дугласа и CES-функции при условии, что фондовооруженность достигает оптимального значения, т.е. максимизирует выпуск продукции. Показывается, что в этом случае предельная норма замещения ресурсов равна единице. Предлагается новое толкование предельной нормы замещения ресурсов как индикатора диспропорций при инвестировании денежных средств в агрегированные факторы «капитал» и «труд». В частности, если предельная норма замещения ресурсов больше единицы, то фактическая фондовооруженность превышает оптимальную и в этом случае можно говорить о чрезмерных расходах капитала, направленного в производственные фонды, по сравнению со средствами на оплату труда. Следовательно, менеджерам субъекта хозяйствования, например, предприятия, следует сократить имеющиеся производственные фонды, либо повысить фонд оплаты труда за счет привлечения дополнительных работников, усиления их материального стимулирования и т.п. В ситуации, когда предельная норма замещения ресурсов меньше единицы, управленческие рекомендации зеркально противоположны: предприятию необходимо наращивать фондовооруженность живого труда, направляя в производственные фонды дополнительные средства. Оптимальная фондовооруженность и выведенная на ее основе предельная норма замещения ресурсов могут служить важными дополнительными характеристиками при применении производственных функции в процессе анализа выпуска продукции на предприятиях Украины.Документ Впровадження сучасної системи бюджетування(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Головко, О. Г.; Фьодорова, А. М.; Петрук, О. Я.; Golovko, Olena; Fedorova, Alina; Petruk, OleksiyВ умовах ринкових відносин підприємства здійснюють свою діяльність на основі розрахунку, при якому витрати повинні відшкодовуватися за рахунок власних доходів, що зумовлює підвищення відповідальності за фінансові результати роботи. Як наслідок, фінансовий менеджмент підприємств має бути спрямований на досягнення поточних і стратегічних цілей, а також передбачати постійний контроль з метою комплексного вирішення проблем планування та регулювання фінансової діяльності. Така складність поставлених завдань вимагає застосування відповідного інструментарію. Як свідчить іноземний досвід, подібним інструментом управління фінансами є бюджетування, яке сприяє оптимізації фінансових потоків і матеріальних ресурсів підприємства, що дозволяє значно знизити потребу в них та підвищити конкурентоздатність. Проте, в Україні побудована належним чином система бюджетування практично відсутня. Це зумовлює необхідність створення адаптованих до вітчизняних умов загальних принципів і методів формування та виконання бюджетів господарюючих суб’єктів. Стаття присвячена рішенню актуальній проблемі – аналізу та пошуку напрямків підвищення ефективності системи управління підприємствами. Об’єктом дослідження є система управління діяльністю підприємств в ринкових умовах, предметом дослідження - бюджетування як інструмент управління, його впровадження та використання в діяльності підприємств. Методи дослідження - системний підхід, методи економічного та фінансового аналізу, методи порівняння. Основні результати дослідження: визначено теоретико-суттєву характеристику бюджетування; запропоновано нове визначення цього поняття; проведено аналіз фінансової стійкості ПАТ «Нововодолазький молокозавод»; запропоновано використання процесного підходу до бюджетування діяльності підприємства.Документ Методика оцінки стратегічної конкурентоспроможності підприємства(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Артеменко, Л. П.; Толмачова, Г. В.; Artemenko, Lina; Tolmachova, HalynaСтратегічна конкурентоспроможність підприємства в сьогоднішніх умовах виступає однією з визначальних характеристик ефективності його господарської діяльності і, водночас, можливостей подальшого розвитку. Стратегічна конкурентоспроможність підприємства є однією з найважливіших категорій ринкової економіки і характеризує можливість та ефективність адаптації підприємства до умов конкурентного середовища. Залежно від умов функціонування підприємства використовуються різні конкурентні стратегії. Для того щоб обрати найкращу стратегію для підприємства, менеджери стикаються з складністю її оцінки. Проведене дослідження дозволило виявити існування цілого ряду підходів та методів оцінки стратегічної конкурентоспроможності підприємства. У даній статті розкривається методика оцінки управління стратегічною конкурентоспроможністю підприємства. В результаті детального вивчення різноманітних підходів сформовано систему оцінки стратегічної конкурентоспроможності підприємства, визначено переваги та недоліки різноманітних методів та доведено необхідність застосування комплексу методів для більш повної оцінки конкурентоспроможності того чи іншого підприємства з урахуванням особливостей його господарської діяльності.Документ Методичні засади оцінювання взаємозалежності між сертифікацією промислового підприємства та його розвитком(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Афанасьєв, Б. В.; Afanasyev, BorisУ статті досліджено яким чином сертифікація промислового підприємства впливає на його розвиток та показники діяльності. Досягнення поставленої мети, яка полягала в кількісному оцінюванні взаємозалежності між сертифікацією промислового підприємства та його розвитком, було здійснено за допомогою методів економіко-математичного моделювання. Так, залежність показників розвитку промислового підприємства від кількості отриманих ним сертифікатів була досліджена за допомогою регресійної моделі, формалізація форми даної залежності проводилась шляхом застосування декомпозиційного аналізу в розрізі визначення трендової компоненти досліджуваного часового ряду, якісна інтерпретація здійснювалась як адаптації стійкості по Лапласу. В результаті проведених досліджень були встановлені різноспрямовані зв’язки між сертифікацією підприємства та наступними показниками його характеристики: коефіцієнт співвідношення темпів нарощування обсягу реалізації та темпів зростання собівартості продукції; коефіцієнт використання виробничих потужностей; співвідношення виручки від реалізації до одного працівника підприємства; рівень капіталізації компанії; коефіцієнт автономії; коефіцієнт зростання суми витрат на дослідження. Крім того, визначено, що на різних стадіях розвитку, показники характеристики функціонування промислового підприємства можуть по різному реагувати на сертифікацію діяльності суб’єкта господарювання. Тобто, існує певний лаг між зусиллями які витрачені на отримання сертифікату та ефективністю діяльності промислового підприємства. Таким чином, запропоновані методичні засади оцінювання взаємозалежності між сертифікацією промислового підприємства та його розвитком надають можливість менеджменту суб’єкта господарювання приймати виважені управлінські рішення щодо подальшої стратегії його розвитку, планування показників діяльності та проведення оптимізаційних процесів.Документ Імперативи розвитку господарських систем сучасного світу(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Шевченко, О. О.; Shevchenko, ElenaПредмет дослідження – історичні закономірності, особливості, детермінанти у відображенні еволюції господарської системи крізь призму економічних теорій та наукових шкіл у хронологічних межах ХХ – початку ХХІ ст. Методологічною основою дослідження є комплексне творче осмислення сукупності наукових підходів та теорій щодо дослідження господарської системи, визначення основних тенденцій, обґрунтованих у працях зарубіжних та вітчизняних дослідників, надання методичних та практичних рекомендацій щодо модернізації парадигми розвитку господарської системи суспільства. При реалізації методологічних підходів застосовуються сучасні методи економічних досліджень: метод ідеальних типів – для відображення певного стану господарської системи, її ідеального типу, для розкриття особливостей господарської сфери конкретного суспільства на відповідному етапі його історичного розвитку; історико-генетичний метод – для дослідження становлення і розвитку систем господарювання та їх відображення в працях представників світової економічної думки; системно-синергетичний метод – для визначення самоорганізації систем, зокрема людського суспільства, а його поєднання з теорією цивілізаційного розвитку є сучасною концептуально-теоретичною основою дослідження. В статті на основі дослідження еволюції наукових поглядів на проблему трансформації та імперативів розвитку господарських систем у світовій та вітчизняній економічній думці визначено ступінь обґрунтованості теоретичних концепцій з метою виявлення їх науково-методологічного значення та можливостей застосування сучасною наукою; проаналізовано трансформацію моделей господарювання крізь призму економічних теорій та наукових шкіл з урахуванням теоретико-методологічних новацій сучасної науки; запропоновано шляхи використання сучасних моделей розвитку господарських систем та обґрунтовані науковопрактичні рекомендації щодо формування нової доктрини господарського розвитку в конкретно-історичних умовах сучасної трансформації національної економіки.Документ Фінансування системи охорони здоров’я : проблеми та напрями їх вирішення(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Семенда, О. В.; Semenda, OlenaОкреслено сучасний стан фінансової забезпеченості системи охорони здоров’я. З цією метою використано економіко-статистичні інструменти, а саме метод абсолютних, відносних та cередніх показників, метод порівняння. Детально розглянуто джерела надходження коштів та напрями їх використання в системі охорони здоров’я. Зроблено акцент на неефективному використанні бюджетних коштів - в основному на заробітну плату працівників галузі (71-74% від загальної суми видатків). За таких обставин населення змушене витрачати на придбання медикаментів власні кошти (99,5% складають витрати аселення, в розвинутих європейських країнах даний показник становить 30-60%). Така ситуація вимагає захисту найуразливіших верств населення з боку держави. В 2015 році, з переходом на нові міжбюджетні відносини та запровадженням медичної субвенції, процес фінансування закладів та установ охорони здоров’я значно ускладнився через недостатній обсяг цієї субвенції (60-65% від наймінімальнішої потреби в коштах на дану мету), що спричинило невчасні розрахунки по заробітній платі та енергоносіях, і як наслідок - соціальну напругу. Заробітна плата працівників галузі охорони здоров’я залишається однією з найнижчих серед працівників інших галузей економіки. Рівень середньої заробітної плати в доларовому еквіваленті знизився майже на 40% (2013р. – 341,1 дол. США, 2014р. – 205,4 дол. США). До зниження рівня купівельної спроможності працівників галузі додаються ще й затримки з виплатою. Запропоновано в перспективі створити та запровадити систему медичного страхування, що слугуватиме додатковим джерелом фінансування галузі охорони здоров’я. Такі перетворення в галузі можливі лише за умови припинення антитеростичної операції на сході країни, подолання фінансово- економічної кризи та наближення соціальних стандартів до європейського рівня.Документ Методичні засади оцінювання ефективності кластерів в економіці(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Дмитерко, М. О.; Dmiterko, MariaУ статті досліджені особливості оцінювання ефективності кластерів в економіці. З’ясовано, що ефективність кластерного утворення необхідно розглядати в розрізі трьох напрямків: економіка регіону (державний макрорівень), підприємства (мікрорівень), соціальна сфера (населення). Кількісна оцінка кожного з напрямків характеристики функціонування кластеру проводиться за допомогою показників стимуляторів і дестимуляторів, які адекватно відображають віддачу кластерного утворення для кожного економічного агента. Досягнення поставленої мети, яка полягала в розробці науково-методичного підходу до оцінювання ефективності кластерів в економіці, відбувалось за допомогою математичної формалізації та графічного методу з використанням полярної системи координат. Запропонований науково-методичний підхід базується на нормалізації показників характеристики держави, підприємств і соціальної сфери за допомогою експоненціальної функції; згортки показників- стимуляторів і дестимуляторів на основі побудови функції Харрінгтона; графічній інтерпретації оцінювання ефективності кластерів в економіці за допомогою побудови «полярної троянди» з трьома пелюстками, кожен з яких характеризує певний рівень ефективності. Наслідком реалізації методичних засад оцінювання ефективності кластерів в економіці є чітке відображення рівня результативності функціонування кластеру для регіону. Це надає можливість встановити важливість функціонування та рівень соціально-економічної віддачі даної форми об’єднання для державних органів влади, для суб’єктів господарювання та населення на місцевому рівні. Розроблений науково-методичний підхід дозволяє сформувати дієвий механізм регіонального розвитку, мобілізувати існуючі інструменти активізації створення нових кластерів та трансформації малоефективних, а також підвищити інвестиційну привабливість регіону для зовнішніх партнерів.Документ Теоретичні положення щодо економічної сутності ризику(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Бондар, Ю. О.; Bondar, YuliiaВ статті визначено теоретичні аспекти сутності ризику. Виявлено, що в сучасних умовах кожний суб’єкт господарювання під впливовим ринкових трансформацій стикається з наслідками існуючих видів ризиків та проявом нових видів. Зазначено, що значний вплив на прийняття рішення щодо майбутніх дій та пов’язаних з ними ризиків обумовлено врахуванням невизначеності ситуації, а саме: можливі її альтернативні наслідки та достатньо інформації для того, щоб оцінити ймовірність настання цих наслідків. За умови наявності різноманіття поглядів та визначень щодо природи ризику, існує досить велика кількість його дефініцій, в роботі було запропоновано пояснювання ризику, з позиції, що з одного боку ризик пов'язаний з діяльністю в умовах реально існуючої невизначеності, а з іншого вибору зацікавленим індивідуумом певних альтернатив і розрахунком вірогідності їх результату. В роботі представлені основні етапи дослідження проблем ризику. Так, вивчення питання щодо сутності ризику почалося ще в XVІ ст., а відкриття основних законів та інструментів управління ризиками відноситься вже до XVІІ-XVІІІ ст. Наведено, що в умовах визначення ризику як предмета дослідження і в точних і гуманітарних науках, та різновекторного окреслення його сутності, однією із стратегічних ліній його вивчення є його економічний зміст, що обумовлено еволюцією змісту ризику під впливом глобальних трансформаційних процесів світового економічного простору.Документ Состояние и перспективы привлечения прямых иностранных инвестиций в экономику Украины и Туркменистана(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Дедилова, Т. В.; Токарь, И. И.; Гурбангелдиев, К.; Dedilova, Tetiana; Tokar, Inna; Gurbangeldyev, KakamiratВ работе приведена характеристика современного состояния процесса прямого иностранного инвестирования в экономику Украины и Туркменистана на основе комплексного анализа их инвестиционного потенциала. Анализ иностранных инвестиций основывался на изучении динамики показателей, определении их происхождении, отраслевой и региональной структуры. В частности проанализировано распределение прямых иностранных инвестиций (акционерного капитала) в Украине за основными странами-инвесторами, охарактеризован графически приток и отток таких инвестиций. Отмечено, что за последние годы снизились показатели объемов иностранных инвестиций в Украину, т.к. существуют политические и экономические проблемы, которые нуждаются во внимании. Тем не менее, решение экономического и военно-политического кризиса, на данном этапе, даст возможность повысить уровень ее инвестиционной привлекательности среди других стран мира. В ходе исследования было установлено, что наряду со странами - лидерами прямого иностранного инвестирования (Кипром, Германией, Нидерландами, Австрией) существуют отдельные страны, участие которых в экономике Украины является приоритетным (Казахстан, Туркменистан, Узбекистан). При этом двустороннее сотрудничество стран-партнеров способно оказать положительное влияние на развитие их социально-экономических процессов в целом. Особая роль в таком сотрудничестве занимают отношения с Туркме-нистаном как важным торгово-экономическим партнером Украины в регионе Центральной Азии. В данном контексте была приведена общая характеристика притока и оттока прямых иностранных инвестиций (акционерного капитала) между экономиками Украины и Туркменистана. Региональные аспекты анализа показали неоднородность структуры товарного экспорта и импорта Туркменистана по регионам Украины.Документ Моделі взаємовідносин держави та неприбуткових організацій(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Попова, Т. В.; Popova, TetianaОб’єктом дослідження є процес взаємодії уряду та неприбуткових організацій (НПО). Предметом дослідження є механізм співпраці держави та НПО. Метою публікації є дослідження основних теорій НПО в аспекті взаємовідносин «держава-НПО». Задачами дослідження є: аналіз теоретичних концепцій розвитку НПО в контексті відносин із урядом та визначення особливостей співпраці «держава-НПО» на основі узагальнення зарубіжного досвіду в даному проблемному полі. Теоретичною та методологічною основою дослідження є наукові розробки вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері взаємовідносин держави і НПО. Досягнення мети і завдань дослідження здійснювалося шляхом використання загальнонаукових і спеціальних методів: системного аналізу історичного і логічного аналізу,діалектичного методу пізнання явищ і процесів. Результати роботи. Згідно теорії суспільних благ співпрацю уряду з НПО можна розглядати як поділ праці у забезпеченні суспільними товарами, як можливість координації сильних і слабких сторін кожного сектора. Відповідно до теорії уряду, як третьої сили, вирішення соціальних та економічних проблем найбільш справедливо і ефективно здійснюється волонтерськими організаціями. Теорія суспільних благ порушує логіку теорії уряду, як третьої сили. З одного боку, надання населенню суспільних благ – це функція держави, однак, уряд не в змозі задовольнити потреби споживачів в повному обсязі. З іншого боку, неприбутковий сектор існує саме для того, щоб задовольнити попит громад у дефіцитних суспільних товарах і послугах. Взаємовідносини «держава -НПО», розглянуті з точки зору соціальних рухів, характеризуються трансформацією приватних інтересів у суспільні через створення юридичних організацій, які еволюціонують від первісного громадського руху, та впливають на державну політику. Сфера застосування результатів. Наукове осмислення теоретичних аспектів взаємовідносин «держава - НПО» та концепцісів, що відбуваються в країні, а також надасть можливість створити оптимальні умови для ефективного функціонування даних секторів з метою побудови демократичної держави та становлення ініціативного громадянського суспільства. Висновки. В сучасних умовах ринкових перетворень взаємодія уряду та НПО повинна здійснюватися на принципах кооперації та партнерства. Саме співробітництво на паритетних засадах сприятиме політичній та економічній стабілізації в країні та соціальному миру.Документ Підвищення довіри до банківської системи україни як інструмент забезпечення фінансової безпеки держави(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Манжос, С. Б.; Дубровін, О. В.; Manzhos, Svitlana; Dubrovin, OlexanderПредметом дослідження є проблема відновлення довіри населення до банківської системи України як чинника забезпечення фінансової безпеки держави. Метою дослдження є визначення критеріїв, що визначають рівень довіри до банківської системи з боку суспільства та обґрунтування заходів щодо підвищення довіри до головного регулятора - Національного банку України, а також до комерційних банків, органів державної влади в цілому як чинника зміцнення фінансової безпеки держави. Методи дослдження –аналіз та синтез, системний підхід, статистичний аналіз, експертні оцінки. Основні результати дослідження полягають у наступному: визначено критерії, що визначають рівень довіри населення до банківської системи України як чинника забезпечення фінансової безпеки держави, зокрема:рівень довіри до анківської системи з боку суспільства, рівень довіри до дій Національного банку України, рівень довіри до комерційних банків та рівень довіри до органів державної влади в цілому. Визначені тенденції щодо фінансових результатів діяльності банківської системи як ключового чиннику формування довіри до неї. Запропоновано пріоритетні напрями та шляхи підвищення довіри населення до банківської системи з боку суспільства, до дій Національного банку України, до комерційних банків та рівень довіри до органів державної влади в цілому. Зазначені результати доцільно використовувати суб’єктам банківської системи: комерційним банкам, Національному банку України та органам державної влади, що відповідають за національну безпеку в економічній сфері. Запропоновані подальші дії щодо підвищення довіри до банківської системи з боку суспільства до Національного банку України, комерційних банків та до органів державної влади дозволять забезпечити фінансову безпеку держави.