2016, № 2 (13), т. 1
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЖУРНАЛ(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2016)Документ Фактори формування ризику підприємницької діяльності при виробництві сільськогосподарської продукції(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2016) Печко, В. С.; Pechka, VolodymyrПредметом даної статі є аналіз факторів які визначають рівень ризику та рівень ризику в діяльності сільськогосподарських підприємств. Проведено дослідження поняття «ризик». Наголошується, що одним з шляхів уникнення ризику є диверсифікація виробництва. Метою даної роботи є оцінка факторів ризику в діяльності сільськогосподарських підприємств. В якості факторів ризику було досліджено ціну та урожайність по групі зернових та технічних культур. Констатується, що по всіх культурах чітко простежуються коливання цін. Вони, в переважній більшості випадків пов’язані з їх падінням в серпні –жовтні місяці та зростанням – в січні-травні. У 2013 році відповідно на кукурудзу , соняшник та жито, а у 2014 – на кукурудзу, соняшник та ріпак. З метою виявлення взаємозалежності зміни цін на окремі культури було здійснено розрахунок кореляційного аналізу. Кореляційний аналіз по динаміці урожайності виявив, що пшениця в найбільшій мірі пов’язана з урожайністю кукурудзи на зерно, житом, а в найменшій мірі – з соняшником. По соняшнику найбільший тісна залежність мала місце з урожайністю ріпаку, а в найменшим чином вона була пов’язана з урожайністю по пшениці та ячменю. Ці результати дають можливість спрогнозувати вірогідність одночасного «невдалого» по двох або більше культурам. За результатами дослідження підкреслюється, що головним напрямком мінімізації даних ризиків повинна стати диверсифікація виробництва, яка повинна бути пов’язана з розширенням збуту та вертикальною інтеграцією. Крім того , повинна бути сформована така структура витрат та доходів при виробництві продукції рослинництва, які б забезпечили максимальний ефект при мінімальних можливих ризиках.Документ Сучасний стан та ефективність виробництва овочів відкритого ґрунту в Україні(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2016) Пархоменко, Л. А.; Cкуртол, С. Д.; Parkhomenko, Lydmila; Skurtol, SvitlanaВ статті досліджено показники динаміки урожайності, посівних площ та валових зборів овочів відкритого ґрунту в Україні за досліджуваний період, також проведений їх аналіз у Черкаській та Вінницькій областях. Досліджено, що загальна площа посіву овочевих культур у всіх категоріях господарств України становила у 2013 р. 483 тис. га. Найбільші площі овочевих культур розміщені в Херсонській, Одеській та Харківській областях – 36,0; 32,9 та 30,9 тис. га відповідно. Стосовно урожайності, то ми можемо сказати, що за досліджуваний період найвища урожайність була у 2013 р. і становила 200,1 ц/га, а найменша – у 2000 р. - 112,3 ц/га. Розглянуто питому вагу категорій господарств у вирощуванні овочів. Якщо у 1990 р. частка сільськогосподарських підприємств у питомій вазі виробництва овочів становила близько ¾ від загального об’єму, то у 2012 р. – лише біля 14%. Основна частина овочів вирощується в даний час господарствами населення, частка яких зросла майже до 87%. Як перспективний виглядає варіант вирощування овочів фермерськими господарствами, так як овочівництво може розвиватись на невеликих за розмірами площами загальних угідь. Доведено, що у 2012 р. виробнича собівартість одиниці продукції овочівництва у господарствах України становила 759,6 грн., у підприємствах Кіровоградської області – 610,5 грн., а Черкаської – 598,4 грн. Якщо проаналізувати динаміку цього показника, то починаючи з 2005 р. він має стійку тенденцію до зростання. Але, виробництво овочів відкритого ґрунту в Україні приносить значні прибутки. Також в статті визначено шляхи підвищення ефективності овочівництва, а саме: підвищення врожайності овочів; зменшення втрат вирощених овочів на всіх стадіях від збирання до споживання (втрати становлять понад 30 % врожаю); зменшення у всіх господарствах нестандартної продукції.Документ Готельні та хостельні мережі: дослідження задоволення споживчого попиту(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2016) Рябєв, А. А.; Ryabev, AntonРозглядаються проблеми формування споживчих ринків України, забезпечення туристів недорогими послугами розміщення. Мета роботи – виявлення основних методів створення готельних мереж, їх вплив на споживчий попит та вироблення рекомендації щодо формування моделі споживчого попиту бюджетних послуг розміщення за рахунок створення хостельних мереж. Досліджено умови створення готельних мереж, особливості їх існування та діяльність на українському готельному ринку. Відзначено переваги діяльності готельних мереж перед незалежними готелями. Виявлено недостатність уваги, яку готельні мережі придають задоволенню споживчого попиту масової категорії туристів-споживачів бюджетних послуг розміщення в закладах типу хостелів. Це пояснюється тим, що існуючі на національному ринку готельні мережі переважно надають послуги розміщення розраховані на прибуток середнього та бізнес класу. Зазначено необхідність задоволення споживчого попиту в секторі бюджетного розміщення за рахунок створення хостельних мереж. У якості рішення проблеми щодо задоволення бюджетного розміщення запропоновано створення хостельних мереж. Передбачаться створення подібних мереж під управлінням знову створеними державними або муніципальними комунальними підприємствами та окремим оператором; вже існуючими національними готельними мережами; міжнародними хостельними асоціаціями. Інвестиції в створення хостельних мереж дозволять створити збалансований готельний ринок України за рахунок створення нової моделі споживчого попиту, де всі категорії споживчого попиту будуть задоволені. Окрім цього буде зроблено поштовх до подальшого розвитку туристської інфраструктури, буде продовжено подальша інтеграція готельного ринку зі світовим. Також буде отримано фінансовий прибуток з боку всіх учасників створення та діяльності хостельних мереж.Документ Дослідження прибутковості туристичних маршрутів з використанням теорії нечітких множин і логіки(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2016) Карлюка, Д. О.; Сисоєнко, І. А.; Шаповалова, А. О.; Karlyuka, Dmytro; Sysoyenko, Iryna; Shapovalova, AnastasiaПредметом дослідження є теоретичні та методичні засади, прикладні методи оцінювання економічної діяльності туристичного агентства. Метою дослідження є аналіз діяльності туристичного агентства, оцінка перспектив розвитку та визначення прогнозованої прибутковості туристичних маршрутів з використанням прикладних аспектів економіко-математичних методів і моделей нечіткого програмування. Теоретичною і методологічною основою дослідження стали періодичні видання та статистична звітність підприємства. Найбільш вагомими теоретичними та практичними результатами, що характеризують наукову новизну дослідження та особистий внесок дослідника, є: моделювання задачі нечіткого програмування як основи оптимізації структури туристичних маршрутів, формування функції цілі економіко-математичної моделі оптимізації прибутку від чинників які впливають на рішення клієнта при замовленні туристичного маршруту, створення схеми коригування структури асортименту туристичних маршрутів засобами нечіткої логіки “fuzzy logic”. Практичне значення одержаних результатів наукової роботи полягає в тому, що прикладне застосування технології нечіткої логіки “fuzzy logic” з метою аналізу та коригування структури туристичних маршрутів дозволить туристичному агентству зекономити витрати на проведення досліджень, виокремити найбільш прибуткові та потенційно затребувані споживачем види туристичних маршрутів, визначити оптимізацію календарного плану реалізації турів в міжсезоння за умов цінової невизначеності. У роботі розглянуто туристичні потоки в Україні за період з 2010 по 2014 роки. Здійснено аналіз діяльності, цінову та комунікаційну політику туристичного агентства «Анкор», визначено зв'язок між чинниками, які впливають на рішення клієнта. Використання запропонованої технології “fuzzy logic” дає можливість визначити основні фактори впливу на результативність діяльності ТА «Анкор» дозволить більш точно і швидко запропонувати клієнту туристичний маршрут, спрямовані на задоволення його потреб та оптимізацію прибутку агентства.Документ Туризм и гостиничное хозяйство: развитие вместе с инфраструктурой(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2016) Баландина, И. C.; Balandina, IrinaВ статье изложены результаты исследований по проблемам развития в Украине туристско-гостиничного комплекса сферы услуг. Отмечено, что на процесс развития влияют глобальные тенденции и внутриструктурные особенности, обусловленные конкретной территорией. Подчеркивается, что туризм и гостиничное хозяйство должны развиваться в соответствии с развитием региональной инфраструктуры: транспорт, торговля, культурная среда, объекты развлечения и отдыха. Эту пропорциональность необходимо поддерживать и по механизму распределения инвестиций. Выделены и описаны факторы влияния на процесс развития туристско-гостиничного комплекса, в т. ч. по группам: рекреационные, экономические, маркетинговые, инфраструктурные, ситуационные. Предложена и описана концептуальная модель управления региональным комплексом, в которой выделены два вида управленческой деятельности: аналитико-концептуальная и планово-проектная. Сформирована позиция автора относительно рациональности создания в рассматриваемой организации взаимодействия между участниками. В исследовании разработана логико-структурная модель обеспечения развития туристско-гостиничного комплекса, в которой акцент делается не столько на государственную поддержку, сколько на активные действия самих предприятий и организаций этой сферы и особенно в формах привлечения малого бизнеса. Отмечено, что для развития туристско-гостиничного комплекса в Украине складываются благоприятные условия в связи с реальными шагами по укреплению позиций местного самоуправления: в регионах появляются возможности более полно, в т. ч. и административными решениями, и инвестиционной поддержкой обеспечивать стратегические приоритеты.Документ Формування механізму стимулювання роботи персоналу шляхом посилення взаємодії підприємства з мікросередовищем(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2016) Вербівська, Л. В.; Verbivska, LiudmylaВ умовах динамічних ринкових змін перед керівництвом кожного підприємства постає потреба у формуванні дієвого механізму стимулювання роботи персоналу. Даний механізм повинен враховувати вимоги до якості робочої сили, до її кваліфікації, формувати мотивацію до праці, сприяти активному підключенню працівника до професійної мобільності тощо. Для цього у статті визначено зміст понять конкурентоспроможності персоналу та мотиваційного механізму. Головною метою дослідження є визначення та аналіз впливу зовнішніх та внутрішніх чинників на рівень конкурентоспроможності персоналу та побудова ефективного мотиваційного механізму підприємства. Важливого значення надається і дослідженню й визначення ефективних методів мотивації праці, стимулювання персоналу за сучасних умов діяльності промислових підприємств в умовах нестабільного зовнішнього середовища. Проведено оцінку мотиваційного механізму на конкретному підприємстві за допомогою побудови «матриці станів». За даною методикою оцінено ключові мотивуючі та демотивуючі фактори персоналу підприємства. Проведена оцінка мотивуючих факторів дозволяє визначити ступінь впливу кожного мотиваційного фактору на конкретного працівника, а також згрупувати дані для аналізу та визначення на їх основі пропозицій щодо оптимізації мотиваційного механізму. Оцінка демотивуючих факторів характеризує рівень несприятливого впливу мотиваційних факторів на працівників. Також окреслено напрямки забезпечення конкурентоспроможності персоналу і його стимулювання шляхом формування дієвого мотиваційного механізму. Запропоновано стратегічні напрями підвищення ефективності мотиваційних механізмів в управлінні конкурентоспроможністю персоналу.Документ Сутність та складові елементи організаційно-економічного механізму використання персоналу промислових підприємств(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2016) Цуркан, С. М.; Tsurkan, SvitlanaПредметом дослідження є теоретичні та методичні складові організаційно-економічного механізму використання персоналу промислових підприємств. Метою роботи є дослідження наукових підходів щодо визначення сутності поняття організаційно-економічного механізму, дослідження сутність організаційно-економічного механізму використання персоналу промислових підприємств, визначення структури організаційно-економічного механізму використання персоналу підприємства, визначення та дослідження складових елементів організаційно-економічного механізму використання персоналу промислових підприємств: їх сутності та місця в організаційно-економічному механізмі використання персоналу підприємства. Методами проведення дослідження є логічний та якісний аналіз та синтез при визначенні сутності організаційно-економічного механізму використання персоналу промислових підприємств. Результатами дослідження є визначення сутності організаційно-економічного механізму використання персоналу промислових підприємств, схематичне зображення його структури та складових елементів, визначення сутності складових елементів організаційно-економічного механізму використання персоналу промислових підприємств. Сферою застосування результатів є дослідження щодо визначення наявності та функціонування на підприємстві організаційно-економічного механізму використання персоналу підприємства, послідовність визначення рівня використання персоналу підприємства та розробка заходів щодо поліпшення його використання. Висновки: дістало подальшого розвитку дослідження організаційно-економічних механізмів; надано визначення організаційно-економічного механізму використання персоналу підприємства, визначено його структуру, визначені та досліджені складові елементи організаційно-економічного механізму використання персоналу підприємства.Документ Об особенностях культуры взаимодействия руководителя с подчиненными(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2016) Лысанова, А. М.; Киреева, М. П.; Lysanova, Alla; Kirieieva, MarynaВ статье раскрыты особенности культуры взаимодействия руководителя с подчиненным. Определены особенности характера труда руководителя (субъекта управления), которые обеспечивают некоторую специфику культуры взаимодействия субъекта и объекта управления в бизнесе. При этом культура взаимодействия руководителя с подчиненными рассмотрена как комплексное явление, состоящее из совокупности в организации и регулировании процессов взаимодействия руководителя с подчиненными, организации труда руководителя, использования техники и технологии управления, а также требований, предъявляемых к работникам, обусловленных нормами этики, эстетики, морали и права. Сюда относятся также показатели, характеризующие культуру работников и психологические особенности руководителя, которые опосредствованы в виде личностных его качеств. Показана значимость такого компонента культуры взаимодействия руководителя с подчиненными как воля, обеспечивающая эффективную направленность делового контакта. Предложение состоит в усовершенствовании процесса взаимодействия руководителя с подчиненными с учетом использования элементов культуры взаимодействия субъекта и объекта управления при реализации процесса взаимодействия руководителя с подчиненными очень важно учитывать особенности (специфику) труда руководителя: характер труда руководителя; предмет труда руководителя; продукт труда руководителя; средства труда руководителя; содержание труда руководителя. Именно специфика труда руководителя во многом влияет и определяет культуру взаимодействия руководителя с подчиненными. Определено понятие культуры взаимодействия руководителя с подчиненными, состоящее из двух элементов: материальная культура взаимодействия и духовно-познавательная культура взаимодействия. С целью обеспечения эффективной культуры взаимодействия руководителя с подчиненными рассмотрено понятие воли и показана значимость этого понятия для моделирования эффективного делового контакта между субъектом и объектом процесса взаимодействия. В конечном итоге сильно выраженные волевые качества руководителя обеспечивают успешную реализацию целей взаимодействия руководителя с подчиненными. Кроме того, волевые качества руководителя во многом определяют особенности культуры взаимодействия сторон делового контакта.Документ Особливості застосування системи мотивації трудової діяльності на базі ключових показників ефективності(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2016) Башкатова, С. А.; Bashkatova, SvitlanaНарощування темпів і масштабів виробництва, підвищення якості продукції в даний час вже недостатньо для досягнення конкурентної переваги на ринку. Тому багато компаній переходять на нові прогресивні методи управління, які включають в себе ефективну систему стимулювання і мотивації праці, що спонукає кожного конкретного співробітника працювати продуктивно і якісно для досягнення поставленої мети. У статті розглядається значення і роль ключових показників ефективності Key Performance Indicators (KPI). Метою роботи є визначення та структурування переваг та недоліків, а також можливих проблем при впровадженні системи мотивації трудової діяльності на базі KPI. Дослідження проводилося шляхом аналізу наукових робіт закордонних і вітчизняних науковців по темі статті. З метою одержання обґрунтованих висновків у процесі роботи були використані методи наукової абстракції, аналізу та синтезу, а також метод порівняльних характеристик. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що досліджено проблеми, з якими стикаються підприємства при побудові та впровадженні системи мотивації на базі ключових показників ефективності. Незважаючи на ряд складнощів, що виникають у вітчизняних компаній при впровадженні та використанні даної системи, ключові показники ефективності є сильним стратегічним інструментом для управління компанією. Вони здатні суттєво збільшити продуктивність компанії і ефективність роботи персоналу.Документ Категорії “економічний простір” і “просторова економіка” в регіональних дослідженнях(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2016) Яскал, І. В.; Yaskal, IhorУ статті проведено теоретичний аналіз категорій “простір”, “економічний простір”, “просторова економіка” з метою подальшого розвитку концепції економічного простору. Розглядаються причини, через які фактор простору не був предметом розгляду класичних економічних теорій. Неврахування простору в класичних економічних дослідженнях призвело до певної їхньої спрощеності. Виявлено, що дослідження, присвячені питанням розміщення економічних агентів здебільшого оперують терміном “територія”, тоді як економічна теорія частіше використовує категорію “простір”. Територія є двовимірною, тоді як будь-який простір чотирьохвимірний, а економічний додатково володіє особливими характеристиками. Він може характеризуватися як площею, на якій ведеться економічна діяльність, так і відстанню від суб’єкта до суб’єкта і від суб’єкта до об’єкта, а також часом, необхідним для подолання відстані. Уточнено співвідношення між термінами “регіональна економіка” і “просторова економіка”. Регіональна економіка представляє собою область наукових знань про розміщення продуктивних сил, основи економіки регіону, регіональні відтворювальні цикли. Просторова економіка ‒ науковий напрям, що вивчає економічні відносини і просторові трансформації як в територіальних утвореннях з уже усталеними кордонами, так і в утвореннях з нестійкими, чітко невизначеними межами. Просторова економіка досліджує також економічні процеси на тих територіях, на які не поширюються принципи регіоналізму. Результатами роботи є висновки про необхідність зміщення акцентів у бік просторового аспекту регіональної економіки. Використання просторовості регіонального розвитку означатиме виявлення реального просторового каркасу розвитку країни, включаючи вузли випереджаючого росту і зв’язки між ними.Документ Концептуальні засади модернізації фінансового забезпечення реалізації державної регіональної політики(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2016) Пухир, С. Т.; Pukhyr, SvitlanaНа сучасному етапі впровадження, державна регіональна політика в Україні, як ніколи вимагає координації її цілей, заходів та завдань з фінансовим забезпеченням. Адже фінансове забезпечення розвитку регіонів України є складною проблемою, що перманентно вирішувалась упродовж останніх років у напрямку підтримки регіонів, а не їх розвитку. У зв’язку з цим, у статті акцентовано увагу на визначених чинним законодавством основних механізмах фінансового забезпечення реалізації державної регіональної політики в Україні: міжбюджетних трансфертах з державного бюджету місцевим бюджетам; капітальних видатках державного бюджету; державних цільових програмах; програмах і заходах, що реалізуються за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку; угодах щодо регіонального розвитку; об’єднаних на договірній основі ресурсів суб’єктів регіональної політики. Виділено основні проблеми фінансового забезпечення, які вимагають подальшого впровадження елементів ринкової моделі управління державними коштами, вдосконалення процесу формування та використання бюджетних ресурсів на капітальні видатки, на реалізацію державних цільових програм, підвищення ефективності та результативності механізму об’єднаного фінансування проектів у рамках реалізації цілей і завдань Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року. На основі ідентифікованих проблем та системного підходу обґрунтовано концептуальні засади модернізації фінансового забезпечення державної регіональної політики. Визначено мету, пріоритети, до яких належать зміцнення фінансової незалежності об’єднаних територіальних громад та регіонів; стимулювання ефективного використання власного фінансового потенціалу регіонів; прозорість та прогнозованість міжрегіонального розподілу фінансових ресурсів державного бюджету; підвищення ефективності використання бюджетних коштів; нарощення обсягів та підвищення ефективності інвестиційних видатків; удосконалення механізму функціонування державного фонду регіонального розвитку, а також фактори забезпечення та очікувані результати впровадження на державному, регіональному та місцевому рівнях.Документ Основні засоби підприємства: вітчизняні та міжнародні облікові особливості(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2016) Дзюба, О. М.; Dziuba, OksanaАктуальність дослідження визначається необхідністю побудови узгодженого підходу національного та міжнародного досвіду до узагальнення інформації про основні засоби у бухгалтерському обліку та звітності підприємства. Стаття присвячена питанням дослідження міжнародного досвіду відображення інформації про основні засоби в обліку підприємства та звітності. На основі систематизації підходів національного та міжнародного законодавства систематизовано особливості формування в обліку інформації про основні засоби підприємства. Значна увага приділена особливостям формування первісної вартості основних засобів за вимогами національних та міжнародних стандартів обліку та звітності. Мета даного дослідження полягає у визначенні основних відмінностей в обліку основних засобів згідно з національними та міжнародними стандартами та приведення порівняльної характеристики їх сутності та можливості взаємозв’язку. Завданням дослідження є проведення аналізу сучасного стану вітчизняного та міжнародного облікового законодавства стосовно відображення в обліку інформації про основні засоби підприємства. Визначальними у вирішенні завдань дослідження виступали такі загальнонаукові методи як: метод аналізу і синтезу, метод теоретичного узагальнення, метод порівняльного аналізу, метод причинно-наслідкового зв’язку тощо. У статті визначено зміст основних понять з теми дослідження, зазначені категорії розглядаються в статті як можливості розкриття основних особливостей процесу узагальнення інформації про основні засоби підприємства з урахуванням міжнародного досвіду. Аналіз використання облікових категорій стосовно основних засобів підприємства здійснено з урахування міжнародного досвіду та впливу міжнародних стандартів фінансової звітності та відображення в обліку та звітності інформації про основні засоби підприємства. Загалом в статті узагальнено міжнародний та вітчизняний досвід відображення інформації про основні засоби в обліку підприємства. Розглянуто особливості та проблеми, які виникають при формуванні облікової інформації стосовно відображення основних засобів.Документ Витрати комплексного виробництва та особливості їх обліку(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2016) Гладій, І. О.; Hladii, IrinaВ статті висвітлено питання обліку витрат комплексного виробництва. Метою дослідження виступило виявлення проблем, пов’язаних із розподілом витрат комплексного виробництва, та надання пропозицій щодо вибору методу їх розподілу з метою формування точного показника собівартості. З огляду на узагальнення наукових позицій щодо розподілу витрат комплексних виробництв, акцентовано увагу на проблемі вибору методики визначення собівартості продукції на виробництвах, що пов’язані з використанням багатокомпонентної сировини, коли в результаті єдиних технологічних процесів здійснюється отримання декількох видів продукції, адже всі спільно вироблені продукти неможливо ідентифікувати до певної стадії виробництва, точки розподілу (Split-Off Point). Дана особливість значною мірою ускладнює розподіл витрат між окремими видами продукції, оскільки понесені витрати є загальними для всієї сукупності продукції, що виробляється. З’ясовано зміст поняття «точка розподілу». Охарактеризовано виробничий процес випуску основної, супутньої, побічної продукції та зворотних відходів. Узагальнено два основні напрями розподілу комплексних витрат та надано їх характеристику. З огляду на те, що перший напрямок засновано на використанні показника «виручка», нами окреслено такі методи, як: метод на основі собівартості реалізації в точці розподілу; метод чистої вартості реалізації; метод постійної долі валового прибутку. Виявлено, що другий напрямок пов'язаний із розподілом витрат із використанням фізично-натуральних даних та носить назву – метод використання натуральних показників. Визначаючи прибуток підприємства як основний показник діяльності, наголошено, що доходи, отримані від реалізації побічної продукції, повинні відніматися від комплексних витрат на виробництво основних продуктів, випуск яких дозволив отримати побічний продукт.Документ Теоретичні аспекти управління економічною безпекою підприємства(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2016) Потапюк, І. П.; Годловський, А. Т.; Potapiuk, Iryna; Hodlovskyi, ArtemУ публікації підлягають розгляду питання щодо теоретичного обґрунтування управління економічною безпекою підприємства. Мета статті полягає у поглибленні теоретичних аспектів щодо управління економічною безпекою підприємства. Предметом даного дослідження виступають теоретичні та методичні положення процесу управління економічною безпекою підприємства. Під час роботи над статтею нами було використано метод узагальнення та порівняння, метод аналогії, метод графічного зображення даних. Визначено, що головною складовою забезпечення безпеки підприємства загалом є економічна безпека суб’єкта господарювання. Відмічено, що під економічною безпекою підприємства розуміємо забезпечення такого стану функціонування підприємства, який передбачає досягнення позитивного економічного ефекту шляхом одержання прибутку та задоволення потреб споживачів. Досліджено тлумачення поняття «економічна безпека», звідки бачимо, що різні автори використовують різноманітні визначення поняття економічної безпеки підприємства, але більшість з них одностайні в тому, що керівництво підприємства має забезпечити ефективне використання ресурсів, задіяних для подолання загроз у досягненні цілей бізнесу. Встановлено, що головною метою економічної безпеки підприємства є гарантія його стабільного та максимально ефективного функціонування в нинішній час і високий потенціал розвитку в майбутньому. Виокремлено основні принципи економічної безпеки: принцип системності й комплексності, принцип обґрунтованості, принцип своєчасності, принцип координації, принцип гнучкості й адаптації, принцип законності, принцип економічної доцільності, принцип диференціації, принцип варіантності (альтернативності), принцип спеціалізації елементів, принцип достатності, принцип безперервності, принцип економії ресурсів, принцип повної підконтрольності. Виділено основні функціональні складові економічної безпеки підприємства, якими є фінансова, інтелектуальна, кадрова, технологічна, правова, інформаційна, екологічна, силова, ринкова та інтерфейсна складові.Документ Механізм функціонування та забезпечення економічної безпеки підприємства(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2016) Близнюк, А. О.; Blyznyuk, AndryiВ даній статті досліджено поняття «економічна безпека», обґрунтовано необхідність впровадження підрозділу з контролю економічної безпеки на підприємстві будь-якої сфери діяльності, також досліджені загрози, які можуть нести підприємства, нехтуючи цим підрозділом. Також в роботі наведено механізм дії підрозділу економічної безпеки і описаний інструментарій, який використовує механізм. Предметом дослідження є економічна безпека підприємства. Основною метою статті є конкретизація відомих визначень «механізм забезпечення економічної безпеки», а також аналіз інструментарію забезпечення економічної безпеки на підприємстві. У роботі використані методи групування при виявленні підходів до визначення досліджуваних понять і графічний, який використаний при подачі результатів дослідження. У роботі визначено, що невпевненість у достатньому рівні безпеки і відсутність дій щодо її забезпечення надає соціально-економічним процесам таких властивостей як хаотичність, спонтанність і емоційність. Все це має своє відображення при прийнятті будь-якого рішення, позначається на відсутності орієнтира і стратегії розвитку соціально-економічної системи і т.п. Загалом, для підвищення виробничого потенціалу промислового підприємства, забезпечення максимальної економічної безпеки утворюється необхідність в створенні підрозділу, який контролюватиме економічну безпеку. Даний підрозділ має працювати за чітко сформульованим і структурованим механізмом, який забезпечить для підприємства максимальний рівень економічної безпеки. Наведений механізм повинен забезпечити результат, який потягне за собою мінімізацію витрат підприємства, забезпечить адаптацію до нових правил, посприяє, у міру можливості, стійкого положення в кризових ситуаціях.Документ Інвестиційно-інноваційна модернізація економіки України на сучасному етапі(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2016) Ткаленко, С. І.; Tkalenkо, SvitlanaУ статті висвітлені особливості структурної перебудови вітчизняної економіки, а саме інвестиційно-інноваційна її модернізація, яка є головним інструментом забезпечення конкурентоздатності держави. В умовах сучасного розвитку суспільства та формування суспільства інформаційної економіки, вітчизняній економіці слід адаптуватися до змін, що викликані так званою четвертою промисловою революцією. Це можливо лише за умов здійснення фундаментальних зрушень в бік від традиційного виробництва промисловості до поширення і більшого використання ІКТ, рушійними силами таких зрушень є інвестиції та інновації. Метою статті є всебічний аналіз та оцінка інвестиційно-інноваційної модернізації економіки України, задля пошуку шляхів підвищення її ефективності. Методичну основу даної статті становлять методи аналізу і синтезу, порівняльний та системний підхід при дослідженні сьогоднішніх реалій. В даній статті проведено аналіз інвестиційної активності України, а саме проаналізовані загальні показники обсягів залучених інвестицій в Україну за останні п’ять років, на підставі чого стверджуємо, що економіка України характеризується низьким рівнем залучення іноземних інвестицій; проведено порівняння і аналіз державних інвестицій в НДДКР у ЄС, розвинутих країнах та України, на підставі чого зазначаємо, що Україна майже не приймає участі у фінансуванні досліджень і розробок (менше 0,1%), в той час як у ЄС найменший показник у Латвії майже у чотири рази більший; проаналізовано та проведено порівняння інвестицій інституційних секторів ЄС та України, на підставі чого виявлені секторальні тенденції капіталовкладень. Загалом на підставі ґрунтовного аналізу виявлені прогалини в інвестиційно-інноваційній модернізації національної економіки, що не сприятиме досягненню тих цілей і завдань, які зазначені у Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020». Практична значущість статті полягає у можливості використання авторських пропозицій при модернізації економічного розвитку України.Документ Розвиток креативних індустрій у Європейському Союзі(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2016) Жулід-Христосенко, Ю. О.; Zhulid-Khrystosenko, IuliiaУ сучасному глобалізованому світі визначної ролі для підтримання рівня міжнародної конкурентоспроможності набуває ступінь розвитку креативних індустрій, де Європейський Союз виступає безперечним світовим лідером за швидкістю та характером розвитку даного сектору економіки. У даній статті досліджено особливості функціонування креативних індустрій Європейського Союзу. Предметом даного дослідження є сектор креативної економіки в ЄС. Метою є визначення місця креативних індустрій у порівняні з іншими європейськими секторами економіки, виділення основних підгалузей європейського креативного сектору та аналіз їх доходів і зайнятості. У роботі розглянуто основну класифікацію креативних індустрій Європейського Союзу, де виділяється 11 підгалузей, і на основі якої проведений аналіз діяльності підгалузей креативної економіки. У статті проаналізована структура дохідності креативних індустрій, а також зайнятість по підгалузям. Автором досліджені взаємозв’язки всередині креативних індустрій, а також доводиться їх тісна взаємозалежність. У статті виокремленні основні види співробітництва на різних рівнях створення і просування креативних продуктів та послуг. У статті акцентується увага на особливостях розвитку Європейського Союзу у контексті розміщення великої кількості креативних компаній, що посідають лідируючі місця у світовій креативній економіці. Зазначається, що важливим аспектом функціонування креативних індустрій у ЄС є рівноправне функціонування як великих компаній, так і невеликих старт-апів.Документ Некоторые направления совершенствования государственного регулирования конкурентоспособности национального хозяйства Украины: зарубежный опыт и трехуровневая концептуальная модель(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2016) Ляшевская, В. И.; Liashevskaia, ViktoriiaВ статье в рамках обоснования авторской трехуровневой концептуальной модели государственного регулирования конкурентоспособности Украины, рассмотрена эволюция использования амортизации в системе активного влияния развитых стран Запада на долгосрочную промышленную политику через амортизацию. Показаны истоки формирования этой новой для ХVI в. экономической категории в Англии. На протяжении трех веков эта экономическая категория как активный экономический инструмент государственного влияния на освоение новых средств производства стимулировала крупный бизнес активно инвестировать свои средства в создание новых видов преобразователей энергии. Раскрыто эволюционное изменение транспортной инфраструктуры на примерах Англии в современной Европе. На этом основании автором сделан вывод о том, что реализация «Украина–2020» предполагает учет исторического опыта Запада. На этом фоне показана необоснованность быстрых положительных изменений в Украине при принятии государством новых документов, направленных на рост конкурентоспособности продукции отечественных товаропроизводителей. Разработанная автором трехуровневая концептуальная модель представляет собой попытку по всей вертикали исполнительной власти выделить регулируемые макроэкономические процессы и цели государственного регулирования, чтобы снизить вероятность дублирования и параллелизма при реализации «Украина–2020». В указанной модели, по мысли автора, на центральном уровне после принятия долгосрочных Национальных приоритетов развития, усилия центральных государственных органов исполнительной власти целесообразно сконцентрировать на: формирование сбалансированного национального хозяйства на отраслевом уровне; создание долгосрочных экономических предпосылок развития специального высокотехнологического производства, имеющего научно-технический и кадровый потенциал мирового уровня. На региональном уровне в предложенной модели целесообразно широкое использование экономических инструментов долгосрочного прогнозирования и индикативного планирования. При этом возможности регионов (сырьевые, транспортные, инфраструктурные, кадровые и другие) будут способствовать сокращению безработицы и пополнению областных бюджетов. Выделены также регулируемые макроэкономические процессы на районном, то есть местном уровне, где сохраняются свои возможности в каждом административном районе при реализации национальных и областных программ развития.