2017, № 3 (18), т. 2
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЖУРНАЛ(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017)Документ Чинники розвитку краудфандингової діяльності в Україні(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Скибінський, О. С.; Уголькова, О. З.; Skybinskyi, Oleksandr; Ugolkova, OlenaУ сучасних умовах обмеженості фінансових ресурсів підприємства змушені шукати нові інструменти їх залучення. Особливо гостро ця проблема постає для новостворених підприємств, малих та середніх підприємств та окремих підприємців. Одним із таких інноваційних інструментів варто вважати краудфандинг. В даній статті автори розкривають зміст поняття «краудфандинг» та його елементи. Метою статті є надання соціальної та економічної характеристик краудфандингу та виокремлення чинників, що впливають на розвиток цього фінансового інструмента та аналізування світового досвіду застосування краудфандингу для розроблення рекомендацій з його використання для розвитку малого та середнього бізнесу в Україні. Проведено дослідження факторів, що впливають на розвиток краудфандингу в національній економіці. У статті автори зосереджують свою увагу на дослі- дженні загальних та соціальних факторів, що зумовлюють розвиток краудфандингу. Виокремлено ключові складові природи краудфандингу: економічну (краудфандинг–це інноваційний фінансовий інструмент акумулювання коштів для реалізації проектів) та соціальну (краудфандинг–це метод комунікації, що об’єднує значну кількість невідомих людей з різних куточків світу з метою спільної реалізації соціальних, культурних, інноваційних та інших проектів). Авторами було проведено аналіз основних соціальних та економічних характеристик краудфандингу. Зацікавлення викликає дослідження елементів та умов, необхідних для успішної реалізації краудфандингових проектів. Реалізація систематизації інформації про фактори та чинники, що впливають на розвиток краудфандингової діяльності, є важливими для забезпечення необхідної інформаційної бази для подальших деталізованих наукових досліджень.Документ Економічна сутність та видові відмінності понять інтенсифікації(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Марченко, В. М.; Покровська, Н. М.; Marchenko, Valentine; Pokrovska, NataliaУ статті досліджено видові відмінності та сутність понять інтенсифікації. Розглянуто наукові підходи до тлумачення дефініції поняття «інтенсифікація виробництва». Показано, що в сучасних умовах господарювання поняття «інтенсифікація виробництва» в його традиційному тлумаченні потребує переосмислення та уточнення. Запропоновано економічну категорію «інтенсифікація» структуризувати за критерієм призначення основних її складових (функціональна структуризація) і розглядати такі її поняття як «інтенсифікація використання ресурсів», «інтенсифікація виробничого процесу», «інтенсифікація діяльності» та «інтенсифікація розвитку». Розглянуто сутність цих економічних понять. Показано, що пріоритетність напрямів інтенсифікації може бути критерієм для визначення типу моделі виробництва. В роботі запропоновано виділяти такі моделі: модель виробництва продукції традиційного попиту, експортоорієнтована модель, інноваційно орієнтована модель, інвестиційно-інноваційна модель, модель наукомісткого виробництва, нанотехнологічна модель. Наведено схему взаємозв’язку моделей виробництва, напрямів інтенсифікації та чинників інтенсифікації.Документ Характерні особливості інклюзивної освіти у вітчизняних університетах(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Панченко, А. В.; Герега, Я. Т.; Panchenko, Anna; Hereha, YanaМолодь з інвалідністю потребують соціального захисту і створення таких умов життя, щоб успішно інтегруватися у суспільстві. Навчання та подальше їх працевлаштування є ключовою можливістю їх адаптації та самореалізації. Предметом дослідження є існуюча модель навчання молоді з інвалідністю у вищих навчальних закладах України. В результаті досліджень виявлено, що в Україні є ґрунтовна законодавча база, яка забезпечує молодь з інвалідністю можливістю навчатися та працювати на рівних умовах у суспільстві, проте ці гарантії не виконуються, через низку економічних та соціальних причин. В нашій державі нині активно розвивається інклюзія у дошкільних та шкільних закладах. Проте на початковому етапі становлення інклюзивна освіта у вищій школі, що спричинено складністю адаптації різнопланових спеціальностей до індивідуальних потреб молоді з інвалідністю. Метою роботи є визначення перших етапів, які повинні здійснити вищі навчальні заклади України для забезпечення реалізації права на навчання молоді з інвалідністю. Для проведення дослідження використовувались методи спостереження–аналіз та вивчення наукових публікацій та чинного законодавства України, для визначення поняття інклюзії, вимірювання-аналіз чисельності дітей-інвалідів, що навчаються у закладах освіти різних рівнів, систематизація та узагальнення–розроблення узагальненої класифікації, яка допоможе конкретніше розуміти проблему певної категорії інвалідності та визначити напрями вирішення цієї проблеми. Наведені пропозиції сприятимуть становленню інклюзивної освіти в університетах.Документ Ефективність бюджетного процесу : поняття та підходи до аналізу(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Мельник, В. М.; Савастєєва, О. М.; Melnik, Viktor; Savastieieva, OksanaПредметом даної статті є бюджетний процес в Україні. Метою статті є розкриття сутності поняття «ефективність бюджетного процесу» та аналіз і угрупування факторів, що впливають на неї. У роботі використано такі методи: абстрактно-логічний–для формулювання наукових положень щодо ефективності бюджетного процесу; логічний–для розробки детермінованої факторної моделі перебігу та ефективності бюджетного процесу. В статті проведено дослідження сукупності сучасних наукових поглядів на поняття ефективності бюджетного процесу. Враховуючи положення теорії ефективно сті, результати наукових розробок в цій сфері та власних наукових досліджень, а також на основі аналізу та систематизації наукових джерел уточнено формулювання поняття «ефективність бюджетного процесу» та запропоновано його авторське визначення. Шляхом дослідження характеристик поняття «ефект» визначено, що ефективність бюджетного процесу за своєю сутністю є відносним показником. Вона представляє собою розраховане за допомогою комплексної системи взаємопов’язаних показників відношення отриманого економічного та соціального ефекту до обсягу витрачених для його досягнення ресурсів (фінансових, матеріальних, організаційних, людських тощо), що визначається на всіх стадіях здійснення бюджетного процесу. Авторами розроблено детерміновану факторну модель перебігу та ефективності бюджетного процесу. Встановлено, що її вхідними та вихідними параметрами є чинники політичного, правового, інституційного, організаційного, фінансового та ресурсного забезпечення. В рамках представленої детермінованої моделі не всі фактори, що забезпечують здійснення бюджетного процесу та являють собою вхідні параметри, стають факторами його ефективності (вихідними параметрами). Тобто, ефективність бюджетного процесу сягатиме свого найвищого рівня за умови перетворення максимальної кількості вхідних даних моделі на вихідні. Сферою застосування даного дослідження є організація бюджетного процесу на загальнонаціональному та місцевому рівнях.Документ Фактори формування структури витрат при виробництві окремих сільськогосподарських культур(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Божко, М. В.; Bozhko, MykolaВ статті розглядаються проблеми аналіз впливу рівня інтенсивності та концентрації виробництва по окремими сільськогосподарським культурам на зміну структури витрат. Аналіз здійснювався на прикладі виробництва пшениці та соняшнику у сільськогосподарських підприємствах Харківської області за даними 2016 року. Всі підприємства області по кожній з культур були розподілені на чотири групи за площею посіву та рівнем витрат на 1 га посівної площі. Результати проведеного аналізу дають підстави стверджувати, що розміри виробництва та рівень його інтенсивності по обраним культурам мають суттєвий плив на зміну структури витрат. По пшениці простежується чітка тенденція до зменшення питомої ваги матеріальних витрат в водночас з зростанням розміру посівних площ. З метою перевірки надійності розбіжностей між окремими групами підприємств було використано аналізу порівняння зміни середніх за t-критерієм Стьюдента. Констатується факт суттєвого збільшується питома вага витрат на мінеральні добрива та загально-виробничих витрат при зростанні розміру посівних площ. При аналізі впливу рівня інтенсивності виробництва відмічається факт падіння питомої ваги рівня витрат на насіння в структурі витрат та зростання питомої ваги витрат на мінеральні добрива. По соняшнику зменшення питомої ваги витрат на мінеральні добрива та нафтопродукти в водночас з зростанням розміру посівних площі. В групі з їх величиною до 100 га питома вага витрат нам мінеральні добрива дорівнювала 21,2%, а на нафтопродукти–14,0. В групі з розміром посівних площ понад 1000 га питома вага даних статей вже дорівнювала 16,8 % та 9,8% відповідно. Вплив рівня інтенсивності виробництва по соняшнику в першу чергу позначився зростанням рівня витрат на мінеральні добрива.Документ Вплив демографічної складової на рівень людського розвитку у регіонах України(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Заклекта, О. І.; Сливка, О. А.; Zaklekta, Olga; Slyvka, OksanaУ статті розглянуто демографічні складові регіонального індексу людського розвитку України та здійснено оцінку їх впливу на рівень людського потенціалу. Результати дослідження отримані на основі аналізу теоретичних підходів до вивчення концепції людського розвитку зарубіжними та українськими науковцями, практики її застосування в управлінні процесами людського розвитку на регіональному та державному рівні, оцінки статистичних даних щодо відтворення населення та його впливу на рівень людського потенціалу в регіонах України. Незважаючи на важливі напрацювання, у вітчизняному науковому середовищі існує потреба в узагальненні теоретичних висновків оцінки впливу демографічних процесів на розвиток людського потенціалу в регіонах України в контексті актуалізації процесів децентралізації. Предметом дослідження є процеси відтворення населення та їх вплив на рівень людського розвитку в регіонах України. Метою дослідження є аналіз демографічних процесів відтворення населення як одного з чинників впливу на людський розвиток в регіонах України з метою формування механізмів pабезпечення можливості зростання людського потенціалу. Методичними засадами дослідження є системний підхід до вивчення, узагальнення та аналізу показників відтворення населення та їх впливу на рівень людського розвитку в регіонах України. В дослідженні здійснюється аналіз показників, які характеризують рівень відтворення населення у регіонах України. Dідзначається, що низький рівень відтворення населення негативно впливає на перспективи людського розвитку в Україні та в її регіонах. Аналіз показників, які входять у блок «Відтворення населення» регіонального індексу людського розвитку дає можливість визначитись із сукупністю економічних, організаційних і соціальних заходів, спрямованих на підвищення рівня людського розвитку через відтворення населення. Одним із механізмів забезпечення високого рівня розвитку людського потенціалу є реалізація програм, направлених на підвищення рівня народжуваності, середньої очікуваної тривалості життя, зменшення дитячої смертності та підтримка заходів із забезпечення здоров’я нації, ефективність яких має зрости у процесі реформ, пов’язаних із централізацією державного управління. На рівні місцевих громад необхідно якісно формувати цілі та заходи, спрямовані на регіональний людський розвиток.Документ Холдингові структури як фактор розвитку регіонального лісопромислового комплексу(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Пітюлич, М. М.; Попик, М. М.Обґрунтовано доцільність стратегічного партнерства підприємств лісопромисловго комплексу, Їхньої інтеграції в рамках єдиного технологічного ланцюжка з метою забезпечення конкурентних переваг та ефективного розвитку. Аргументовано, що однією з форм цього партнерства є створення вертикально інтегрованої структури холдингового типу. Встановлено, що інтеграція–це не тільки процес об’єднання вже існуючих на ринку підприємств (об’єднання, поглинання одного підприємства іншим). Інтеграційні процеси в широкому розумінні включають також інтеграцію в існуюче підприємство (або об’єднання підприємств) нових стадій технологіного процесу (передуючих або послідуючих) з відповідною розбудовою необхідної виробничої інфрастуктури. Визначено, що вертикальна холдингова лісопромислова структура–це складна організаційна система з єдиним центром управління і замкнутим процесом виробництва лісопродукції, яка об’єднує підприємства різних стадій єдиного технологічного циклу (заготівлі, переробки, виробництва і продажу виробів з деревини), пов’язаних між собою матеріальними, фінансовими та інформаційними потоками. Виявлені переваги функціонування регіонального лісопромислового комплексу: можливість створення замкнутої виробничої структури з автономними джерелами сировини і цільовими ринками збуту; оптимізація використання обладнання, сировинної бази і продукції переробки на кожному етапі вироництва; можливість чіткого оперативного управління загальним комплексом виробництва за рахунок налагодженого збору і аналізу інформації; збереження оперативного управління і господарської самостійності на рівні підприємства та більш гнучке реагування на коливання кон’юнктури ринку. Відзначені позитивні аспекти функціонування лісопромислового холдингу для регіону і місцевих громад: недопущення тінізації регіонального ринку деревини; підвищення рівня соціально-економічного розвитку відповідних адміністративних районів та області в цілому; посилення конкурентної боротьби на регіональному ринку лісопродукції, що сприятиме зниженню цін та підвищенню якості продукції; перспективи створення нових робочих місць та залучення громадян до сезонних робіт на підприємствах холдингу; можливість реалізації важливих соціальних проектів місцевого значення.Документ Розвиток територіальних громад : баланс пріоритетів(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Євдокімов, О. В.; Ievdokimov, OleksandrСтаття присвячена актуальній проблемі становлення та розвитку територіальних громад в Україні. Проаналізовано сучасні дослідження з цього питання вітчизняних та закордонних дослідників. Виявлено недосконалість вітчизняного законодавства щодо розмежування повноважень суб’єктів публічного адміністрування різних типів та рівнів, а саме: повне дублювання повноважень місцевих державних адміністрацій органами місцевого самоврядування, виконання органами місцевого самоврядування функцій виконавчої влади, підконтрольність місцевих державних адміністрацій радам відповідного рівня у питаннях реалізації комплексних програм виконання бюджету та можливість вирішення органами місцевого самоврядування питань державної політики. Визначені: необхідність удосконалення нормативної бази регламентації повноважень та діяльності територіальних громад; джерела формування економічної бази функціонування та розвитку громад, а саме: рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; характеристика спроможності громади, а саме: достатність місцевих джерел наповнення бюджету, інфраструктурних та кадрових ресурсів для вирішення органами місцевого самоврядування питань місцевого значення, передбачених законодавством, в інтересах жителів громади; місце Єдиного податку у формуванні місцевого бюджету та заходи щодо розвитку підприємництва; принципи та напрями реалізації видатків з місцевого бюджету; етапи управління розвитком територіальних громад, а саме:формування нормативної бази, плану, ресурсної бази розвитку, формування принципів та визначення напрямів видатків з бюджету територіальної громади, формування механізму контролю ефективності використання її ресурсів.Документ The comparative analysis of corporate organizational legal forms in Ukraine and EU(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Tretiak, Viktoriia; Bieliai, Maksym; Третяк, В. П.; Бєляй, М. С.Given impact of European integration processes and the growing interest of the state to enhance the corporate sector of Ukraine is topical question in the study of the current state of the corporate sector. This article provides a comparison of some fundamental indicators of the corporate sector of Ukraine and Europe in order to identify the differences and determine their causes and consequences. An objective is to develop concrete solutions to one of the urgent problems, namely to identify the causes of imperfect vision of the essence of corporate governance in Ukraine and offer modern vision of the classification of types of a business entity in their relation to the corporate sector. To achieve this goal, it is necessary to identify the causes of the problems and the consequences of their impact on the structural indicators, indexes of efficiency and utilization of the investment potential of Ukrainian enterprises. The paper contains a comparative analysis of corporate ownership of Ukraine and the EU, matching their structural indicators of economic activity and profitability compared to the analyzed systems. The study found significant differences in understanding the types of business entity that should be attributed to the corporate sector, and which have only signs of and lack of legislative framework. It was discovered that about 96% of corporate en terprises in Ukraine in the understanding of Europe cannot be attributed to the corporate sector, making it impossible to compare the state of corporate governance Ukraine and the EU. Comparing profitability, it was found that ¾ enterprises COP Ukraine is profitable but the total damage more than twice higher than the income. While profitability in the EU crisis years does not decrease below 30%. A comparison of structural indicators of economic activity revealed that economic targets both corporate sectors. At a time when European corporations are more focused on the production of high-end products and information, Ukrainian quarter engaged in the production of raw materials that inherently has low profitability. This is caused by large amounts of damage in industry and agriculture. The elements of scientific novelty and value of work must include the results of comparative analysis of corporate types of business entity in Ukraine and the EU, analysis and identification of the reasons of outlined problems and proposed alternative classification types of business entity with clear guidelines for its implementation and legislative framework. This classification distinguishes the Ukrainian enterprises as those that refer to corporate enterprises, en terprises with corporate features and non-corporate enterprises. The perspectives of further development of the outlined topics include the following vectors. Firstly, further search of the differences and problems of the corporate sector in Ukraine. Secondly, to find ways and methods to resolve identified problems with European experience. Thirdly, it is necessary to develop practical schemes and algorithms in order to bring the Ukrainian corporate sector to the competitive position and to prepare its effective integration into European space.Документ Теоретично-методичні аспекти формування стратегії виходу підприємства на зовнішній ринок(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Болдовська, К. П.; Андрєєва, Д. В.; Зам'ятіна, Є. Ж.; Латушко, М. Ю.; Boldovska, Kateryna; Andreeva, Daria; Zamiatina, Yelyzaveta; Latushko, MaksymПредметом статті є теоретичні і методичні питання, організаційно-економічний інструментарій і практичні підходи щодо формування зовнішньоекономічної стратегії підприємства. Метою статті є узагальнення і розвиток теоретично-методичних положень щодо розробки стратегії виходу підприємства на зовнішній ринок. Методологія проведення дослідження представлена методами теоретичного узагальнення, аналізу і синтезу, системного і комплексного підходу, монографічним та абстрактно-логічним методами. У роботі розглядаються питання стратегічного менеджменту зовнішньоекономічної діяльності та пропонується цілісний логічно-структурований і формалізований підхід до формування стратегії виходу підприємства на зовнішній ринок. У результаті проведених досліджень показано, що процес формування цієї стратегії має зводитись до таких основних етапів: обґрунтування вибору привабливого зовнішнього ринку; сегментація цільового зовнішнього ринку і вибір найбільш привабливих для експортної діяльності сегментів; вибір варіанту стратегії виходу на зовнішній ринок з-поміж базових зовнішньоекономічних стратегій; ресурсне обґрунтування стратегії виходу на зовнішній ринок; формування механізму управління стратегією виходу на зовнішній ринок; оцінка ефективності стратегії виходу на зовнішній ринок. У роботі пропонуються основні положення щодо методичного забезпечення реалізації кожного з цих етапів. Отримані науково-практичні висновки і надані пропозиції можуть бути враховані і використані вітчизняними підприємствами при вирішенні комплексу проблем, пов’язаних із розвитком їх діяльності за рахунок запровадження зовнішньоекономічних зв’язків й освоєння міжнародного економічного простору, та спрямовані на забезпечення формування ефективних стратегій виходу на зовнішній ринок за умов глобальної економічної нестабільності.Документ Управління витратами на якість як складова концепції стратегічного управління витратами портового оператору(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Наврозова, Ю. О.; Navrozova, YuliyaВ статті розглянуто основні складові концепції стратегічного управління витратами, існуючі підходи до управління витратами на якість та обґрунтований вибір моделі управління витратами на процеси, яка може бути органічною складовою концепції стратегічного управління витратами портового оператору. Поза увагою вчених залишилося взаємоузгодження концептуальних підходів до управління витратами в цілому та на якість зокрема, з урахуванням особливостей портової продукції та послуг. Основними складовими концепції стратегічного управління витратами є: концепція ланцюга вартості продукції; концепція стратегічного позиціонування; концепція факторів, що визначають або створюють витрати. Стратегічне управління витратами залежить в тому числі від такого фактору, як всебічне управління якістю. Управління витратами на якість базується на одному з чотирьох підходів: управління витратами за підходом Тагучі, традиційне управління витратами на якість, управління вартістю низької якості та управління витратами на процеси. Новизна статті полягає в побудові ланцюга якості портової продукції та послуг, який враховує специфіку діяльності портового оператору, обґрунтованому виборі моделі управлінні витратами на процеси на підставі порівняння її з традиційною та стратегічною концепціями управління витратами. Процесний підхід передбачає виділення витрат на відповідність процесу та витрат і втрат внаслідок невідповідності, та управління за ним здійснюється в рамках ланцюга якості. Управління витратами на якість процесу органічно вписується в концепцію стратегічного управління витратами. В основі обох концепцій лежать стратегічний погляд, лідерство, ризикованість та процесний підхід.Документ Аналіз формування та розподілу прибутку державних підприємств портової діяльності(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Щербина, В. В.; Shcherbyna, VeronikaВ роботі досліджено фактори, що впливають на прибуток підприємств портової діяльності, проведено аналіз формування та розподілу їх прибутку. Предметом дослідження є прибуток підприємств портової діяльності. Метою статті є проведення аналізу формування та розподілу прибутку підприємств портової діяльності у сучасних умовах для розробки у подальшому ефективного механізму управління прибутком підприємств портової діяльності. В ході дослідження використовувалися методи аналізу, синтезу, загальної теорії статистики. Для того, щоб управляти прибутком підприємств портової діяльності, необхідно розкрити механізм його формування та розподілу, визначити вплив та частку кожного фактору. Вивчення факторів, що впливають на прибуток, є необхідним, тому що це дозволяє не тільки оцінити їх вплив, а й на основі виявлених залежностей здійснювати прогнози змін прибутку в майбутньому. В результаті проведеного дослідження були виявлені основні фактори, що впливають на прибуток підприємств портової діяльності. Найбільш вагомим є вантажообіг, тому з метою управління прибутком необхідно здійснювати аналіз динаміки та структури вантажообігу. В дослідженні розглянута динаміка чистого прибутку державних портових операторів України, проведено аналіз формування та розподілу прибутку п’яти найбільших з них. В ході дослідження виявлено, що управляти формуванням прибутку підприємств портової діяльності означає управляти обсягом вантажів, що оброблюються підприємством, ціною на послуги з перевантаження та зберігання вантажів, здійснювати діяльність знайменшими витратами. Отримані результати дослідження можуть бути використані для розробки ефективного механізму управління прибутком або методичних основ оцінки підприємств портової діяльності.Документ Методичний інструментарій оцінки конкурентоспроможності підприємств портового господарства України(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Новікова, К. В.; Novikova, KristinaВ статті визначено, що доцільність застосування інтегральних показників для оцінки рівня конкурентоспроможності підприємств портового господарства обумовлюється тим, що морський порт є складною системою, стан та розвиток якої залежить від характеру та інтенсивності протікання різних економічних процесів, дії багатьох факторів як внутрішніх, так і зовнішніх. Окреслено, що одним з важливих методичних питань при побудові інтегрального показника конкурентоспроможності порту є формування системи одиничних показників (параметрів), які б адекватно та повно описували конкурентні переваги портового підприємства, то в роботі була обґрунтована система показників, що класифіковані у 3 групи факторів конкурентоспроможності, а саме: 1) Зовнішні фактори (обсяги ВВП країни (регіону); обсяги зовнішньоторговельного обороту країни (регіону)); 2) Внутрішні фактори: внутрішньо-галузеві (обсяги інвестицій в розвиток портової інфраструктури; якість портової інфраструктури країни в цілому; якість транспортної інфраструктури країни в цілому; рівень конкуренції (число підприємств)); 3) Внутрішні фактори: підприємство (вантажообіг; пропускна спроможність (за сухими вантажами, контейнерами); кількість причалів; протяжність причальної лінії; складські площі; навігаційні глибини; ступінь спеціалізації (номенклатура вантажів, що переробляються портом)). Зазначено, що запропонований в статті науково-методичний підхід до оцінки рівня конкурентоспроможності підприємств портового господарства України на основі застосовування методики інтегрального оцінювання дозволить виявити не тільки сильні сторони функціонування морських портів, однак, окреслити вузькі місця в формування їх конкурентного потенціалу.Документ Стратегічні пріоритети розвитку морських портів України(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Шемаєв, В. В.; Shemayev, VolodymyrРозглянуто проблему розвитку інфраструктури морських портів України. Визначено основні переваги та проблеми функціонування й розвитку морських портів; обґрунтовані основні напрямки (пріоритети) та шляхи розвитку морських портів і портової галузі в цілому, інші основні параметри їх розвитку на середньострокову перспективу. Викликами функціонування та розвитку морських портів України є наступне: у контексті анексії Автономної Республіки Крим відповідно до розпорядження Міністерства інфраструктури України від 16.06.2014 р. № 255 "Про закриття морських портів" було вирішено закрити морські порти, розташовані на території територія півострова: Керч, Севастополь, Феодосія, Ялта і Євпаторія, поки не буде відновлено конституційну систему України на тимчасово окупованій території Криму; внаслідок будівництва моста через Керченську протоку з боку Російської Федерації судноплавство для глибоководних кораблів, що перетинають Керченсько-Єніцький канал, обмежене, що призвело до переорієнтації 80% вантажного потоку на морські порти континентальної території України. Стратегічною метою розвитку морських портів України в сучасних умовах має стати: вдосконалення державної політики планування та розвитку портової індустрії в контексті забезпечення потреб зовнішньої торгівлі країни у високоякісних морських перевезеннях; збільшення ефективності використання наявних потужностей у морських портах і збалансованого розвитку нових з достатньою наземною інфраструктурою; покращення сервісу в морських портах та оптимізації логістики товарів. Визначено пріоритетні напрямки розвитку морських портів в Україні: збалансований розвиток та ефективне використання портових споруд на інноваційній основі; забезпечення конкурентної логістики та покращення сервісу в морських портах; оптимізація системи управління морським портом. Для кожного з цих напрямків виявлено загальні проблеми та завдання для їх вирішення.Документ Сучасний стан і шляхи підвищення ефективності роботи автотранспортного комплексу України у контексті розвитку транскордонного співробітництва(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2017) Болдовська, К. П.; Лиженков, Д. В.; Цубера, Р. С.; Boldovska, Kateryna; Lyzhenkov, Danil; Tsubera, RomanПредметом статті є теоретичні питання, організаційно-економічний інструментарій і практичні підходи щодо підвищення ефективності роботи автотранспортних підприємств на зовнішньому ринку. Метою статті є визначення шляхів підвищення ефективності діяльності автотранспортного комплексу України з надання послуг у міжнародному сполученні. Методологія проведення дослідження представлена методами теоретичного узагальнення, аналізу і синтезу, системного і комплексного підходу, монографічним, економіко-статистичними та абстрактно-логічним методами. У роботі розглядаються сучасний стан та особливості функціонування автотранспортного комплексу України у сфері міжнародних вантажних перевезень, визначено основні проблеми і фактори стримування залучення вітчизняних автотранспортних підприємств до обслуговування зовнішньоекономічних вантажопотоків та пропонуються заходи щодо забезпечення конкурентоспроможності українських автоперевізників та створення умов для підвищення ефективності їх оперування у зовнішньоекономічному просторі й якості надання транспортних послуг у міжнародному сполученні. Отримані науково-практичні висновки і надані пропозиції можуть бути враховані і використані вітчизняними автотранспортними підприємствами при вирішенні комплексу проблем, пов’язаних із підвищенням ефективності їх діяльності з обслуговування міжнародних вантажних перевезень, а також державними органами у сфері транспорту у процесі реформування організаційно-економічного механізму автотранспортного комплексу України і розробки програм його розвитку і транскордонного співробітництва.