2015, № 1 (8), т. 1
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЖУРНАЛ(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015)Документ Нові умови розвитку ринку нерухомості в житловому і готельному секторі економіки(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Одаренко, Т. Є.; Полчанінова, І. Л.; Odarenko, Tetyana; Polchaninova, IrinaСтаття присвячена розгляду проблемної ситуації на ринку нерухомості житлових та готельних об’єктів. Предмет дослідження – тенденції та фактори змін на ринку житлової та готельної нерухомості Харківського регіону. Метою даної статті є визначення особливостей нерухомості в житловому та готельному комплексі та формування наукової позиції щодо розгляду факторів ситуаційного впливу на їх розвиток. У процесі наукового дослідження використовувався ряд методів, серед яких найбільш важливими є: монографічний і статистичний – для вивчення розвитку регіонального ринку житлової та готельної нерухомості; просторового, економічного, і статистичного аналізу – для всебічного вивчення об'єктів дослідження; метод порівняння – для виявлення особливостей розвитку регіональних підприємств сфері гостинності та туризму та їх місця в економіці; моделювання – для розробки функцій ринку нерухомості в сфері послуг та визначення его національних особливостей. Виявлені фактори впливу на активність ринку, визначені зміни позицій будівельників в житловому секторі. Розроблена логікоструктурна модель функцій ринку нерухомості та визначені особливості цього ринку в готельному секторі. На основ проведеного дослідження визначено, що в готельному секторі нерухомості на відміну від житлового більший вплив здійснюють ринкові механізми, ніж заходи державної політики. Практичні рекомендації, розроблені даним дослідженням, запропоновані до використання органам державної влади, керівникам, власникам і менеджерам підприємств житлового та готельного сектору економіки при розробці напрямків підвищення ефективності їх діяльності, поліпшення стану правової, економічної та ін струментальної забезпеченості планування розвитку регіонального ринку житлової та готельної нерухомості.Документ Формування системи маркетингу у виробничих бізнес-структурах в процесі їх комерціалізації(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Андрієнко, Н. М.; Andryenko, NataliaУ статті надається спроба дослідити і узагальнити внутрішні та зовнішні чинники впливу на організацію маркетингу. В результаті була отримана класифікація факторів, що впливають на формування корпоративної системи маркетингу в інтегрованих бізнес-структурах. Обґрунтовано формування корпоративної системи маркетингу з урахуванням перспективного аналізу та планування, а також комерціалізації господарчого суб'єкта. Автором підкреслено, що найбільш ефективна корпоративна система маркетингу може бути також забезпечена допомогою єдності територіального та галузевого аспекту інтеграції бізнес-структур. Дослідження практики показує, що ключові фактори, що впливають на формування корпоративної системи маркетингу, можна класифікувати на екзогенні, що включають групу структурно-функціональних, організаційно-управлінських та економічних чинників, і ендогенні, описувані детермінантами попиту і пропозиції. При цьому до числа найбільш значущих внутрішніх факторів відносяться форма об'єднання, характер і рівень інтеграції, ступінь галузевої та просторової диверсифікації бізнесу і продуктова диференціація. Велику роль відіграють також масштаб господарської діяльності, ресурсний потенціал, ступінь централізації управління, інфраструктура інформаційного обміну, ступінь фрагментації базових ринків, зміна галузевої і міжгалузевої структури, інтенсивність конкуренції і рівень підприємницького ризику. Виходячи з того, що підприємства в силу ряду причин по кожному окремому виду товарів можуть проводити особливу стратегію, у дослідженні обґрунтована необхідність дотримання комплексного підходу до управління маркетинговою діяльністю, яка охоплює як аналітичні, стратегічні, так і виконавчі завдання. Орієнтація насамперед на потреби клієнтів, підкріплена комплексними зусиллями маркетингу, націленими на створення споживчої задоволеності його продукції - є основою для досягнення цілей. Автором наголошується, що корпоративна система маркетингу, яка заснована на інтеграції бізнес-партнерів, має специфічні відмінності від внутрішньофірмової системи маркетингу, оскільки присутні додаткові можливості координації підприємницької діяльності у кожній із сфер стратегічних компетенцій та ефективного використання ринкового потенціалу. З практичної точки зору це дозволяє цілісно перетворити досягнення в галузі теорії ринкового управління інтегрованими структурами і маркетингу взаємодії в інструментарій, за допомогою якого можуть бути розроблені стратегічні та тактичні дії як на основі інтенсифікації використання власних внутрішніх резервів, так і в процесі залучення та реалізації додаткових зовнішніх здібностей. Це також дозволяє комплексно розглядати, по-перше, весь спектр маркетингових задач на всіх рівнях корпоративної ієрархії. По-друге, дозволяє провести дослідження взаємовідносин бізнес-суб'єкта з постачальниками, споживачами, конкурентами з метою введення додаткового навантаження на маркетингову функцію в інтегрованих структурах. Водночас, враховуючи унікальні властивості кожної форми організації господарської діяльності, питання створення та використання тих чи інших ключових компетенцій, їх інтеграції з метою отримання додаткових конкурентних переваг є важливим функціональним маркетинговим завданням і вимагає опрацювання як в методологічному, так і в методичному аспектах.Документ Фактори конкурентоспроможності будівельних підприємств в умовах загострення кризових явищ(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Куклінова, Т. В.; Kuklinova, TetianaПредметом дослідження є теоретичні та методологічні аспекти виявлення факторів конкурентоспроможності будівельних підприємств в умовах загострення кризових явищ. Мета дослідження: визначення ключових факторів, які призвели до зниження конкурентоспроможності будівельних підприємств, виникнення недобудов та розробка практичних рекомендацій щодо введення в експлуатацію незавершеного житлового будівництва. Методи наукового абстрагування, аналізу та синтезу, порівняльний аналіз, принципи системного аналізу, частотний контент-аналіз вітчизняних і зарубіжних наукових публікацій застосовано при дослідженні факторів конкурентоспроможності будівельних підприємств. Досліджено специфіку діяльності підприємств на ринку житлового будівництва на регіональному рівні в умовах загострення кризових явищ. Проаналізовано ключові фактори зниження конкурентоспроможності будівельних підприємств. Розглянуто проблеми інвестування у будівництво житлової нерухомості, специфіку захисту прав інвесторів довгобудів. Запропоновано створення єдиного механізму добудови незавершених об'єктів житлового будівництва з врахуванням інтересів держави, будівельних підприємств, приватних інвесторів, вдосконалення українського законодавства з метою захисту інтересів приватних інвесторів. В статті отримано нові наукові результати, які в сукупності вирішують важливе наукове, практичне завдання добудови незавершених житлових об’єктів. Отримані положення можуть бути використані в діяльності будівельних підприємств, органів державної влади, подальших наукових дослідженнях. Причинами виникнення недобудов є: брак фінансування, скорочення обсягів іпотечного житлового кредитування, зниження реальних доходів населення, безграмотний підхід до витрачання грошей будівельними підприємствами, «бюджети» для вирішення будівельних питань, відсутність страхових фінансових резервів у забудовників, недостатність державних коштів для реалізації житлових програм, відсутність банківського кредитування та недовіра приватних інвесторів до будівельної галузі. Пропонується створити сприятливі умови, при яких зниження собівартості завершення будівництва, навіть самого проблемного об'єкта, зробить його добудову рентабельним для нового забудовника, зокрема, за рахунок пільг по оподаткуванню, пайовому внеску на інфраструктуру та інших преференцій.Документ Зовнішні фактори впливу на ринок банківських продуктів і послуг(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Угнівенко, Р. Р.; Рущишин, Н. М.; Ugnivenko, Roksolana; Rushchyshyn, NadiaОднією із важливих і невід'ємних складових сучасної ринкової економки є ринок банківських продуктів і послуг, який розглядається як специфічна сфера економічних відносин з приводу збалансування попиту і пропозиції на банківські продукти і послуги. Існування даного ринку залежить від великої кількості факторів, які визначають можливість його ефективного функціонування і можуть розглядатися як єдина система. Значний вплив чинять зовнішні фактори, на які неможливо вплинути та змінити зі сторони банків як учасників ринку, однак вони є дієвим інструментом у механізмі регулювання ринку банківських продуктів і послуг та засобом реалізації економічної стратегії країни. Від характеру вирішення питань в економіці країни, банківській сфері залежить ефективність та дієздатність ринку банківських продуктів і послуг, його стан та характер поведінки всіх його сегментів. Стабільність є не лише важливою економічною категорією, а й основою функціонування ринку банківських продуктів і послуг. Відсутність фінансової стабільності як в банківській системі так і в економічній системі держави впливає на стан та розвиток ринку банківських продуктів і послуг. Механізм забезпечення стабільності функціонування та розвитку даного ринку має бути націлений на мінімізацію негативного впливу зовнішнього та внутрішнього середовища на банківську діяльність, створення передумов ефективної реалізації банківських рішень, оновлення та розширення спектру банківських продуктів і послуг, збільшення клієнтської бази тощо. Тому, питання пов’язані з дослідження зовнішніх факторів та їх впливу на ринок банківських продуктів і послуг є одним з вагомих та актуальних.Документ Сучасний стан та основні тенденції розвитку туристичних підприємств України(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Сагалакова, Н. О.; Sagalakova, NataliyaУ статті проведено дослідження стану та основних тенденцій розвитку туристичних підприємств України на сучасному етапі. Результати роботи свідчать про існування низки проблем, головними з яких є: нестабільність податкової системи, недостатня підтримка з боку держави, відсутність сприятливих умов для розвитку туристичної галузі, в тому числі державної інвестиційної політики у сфері туризму, відсутність цілісної та комплексної системи управління і контролю за використанням туристично-рекреаційних ресурсів країни, різне відомче підпорядкування туристичних та курортнорекреаційних ресурсів, відсутність ефективної системи захисту прав та інтересів туристів, забезпечення безпечних умов на об’єктах туристичних відвідувань та за напрямами туристичних маршрутів, нестача власних грошових коштів у туристичних підприємств, неплатоспроможність споживачів туристичних послуг, недосконалість правових актів, що регулюють туристичну діяльність, незадовільний стан інфраструктури туризму, дефіцит інвестицій, низька якість національного туристичного продукту тощо. Для подолання виявлених проблем у розвитку туристичних підприємств України доцільно вжити таких заходів: розробити методику комплексної оцінки туристичних ресурсів, їх класифікації та категоризації, ефективну систему маркетингу та менеджменту; забезпечити державну підтримку перспективних прикладних досліджень у туристичній галузі; удосконалювати діяльність туристичних представництв України за кордоном; досліджувати та впроваджувати прогресивний міжнародний досвід державного управління та регулювання туристичною галуззю; розробити відповідні методичні та методологічні рекомендації щодо подальшого реформування системи підготовки фахівців-менеджерів відповідного спрямування; досягти конкурентоспроможності підприємств туристичної галузі через удосконалення механізму управління витратами.Документ Визначення потенціалу ринку органічної продукції в Україні(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Череп, О. Г.; Піун, М. В.; Cherep, Oleksandr; Piun, MarharytaВ статті розглянуто питання визначення потенціалу ринку органічної продукції в Україні. Метою дослідження є створення методичного підходу до оцінки ємності ринку органічної продукції та його сегментації на основі мультиплікативної економетричної моделі. Виходячи з цієї мети, були розроблені такі основні завдання дослідження: проаналізовано потенціал та цінову ситуацію на ринку органічної продукції, встановлено потенційних споживачів та окреслені проблеми. В статті використано наступні методи економічних досліджень: кореляційно-регресійний аналіз для розрахунку ємності, табличний і графічний метод відображення інформації при оформленні результатів проведеного дослідження,117 економічний аналіз та порівняння, систематизація та узагальнення, аналіз вторинних даних. Інформаційною базою є офіційна статистика та дані звітів іноземних експертів, які здійснюють процес сертифікації органічного агровиробництва в нашій державі. Таким джерелом інформації є статистичний збірник "Світ органічного сільського господарства" за 2014 рік створений спільно Дослідним інститутом органічного сільського господарства (FIBL) та Міжнародної Федерації органічних сільськогосподарських рухів (IFOAM). Результатом роботи є визначення потенційного та цільового ринку у грошовому виразі та проведення сегментації за критерієм рівня доходів з урахуванням витрат споживачів на харчування. Відповідно до проведених розрахунків вказано на потенційні можливості галузі та сформовано перелік проблемних моментів, які заважають досягти цих показників. Таким чином, проблема впровадження маркетингових підходів у діяльність сільськогосподарських підприємств на ринку органічної продукції України з метою підвищення ефективності їх функціонування є надзвичайно актуальною.Документ Маркетинговий механізм управління сферою послуг(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Горяна, І. В.; Goryana, IrinaУ статті показано, що постіндустріальний розвиток економіки та його ефективність визначаються ступенем розвитку сфери послуг. Встановлено, що економіка України за цим показником значно поступається розвиненим в індустріальному відношенні країнах. Більшість проблем розвитку сфери послуг, на нашу думку, пов'язані з проблемами управління, і перш за все з формуванням ефективного механізму управління розвитку сфери послуг, за участю держави в цьому процесі. Специфіка і особливості сфери послуг висувають пріоритетні для вирішення питання інтеграції систем управління та інформаційних структур в єдиний механізм, спрямований на максимальне використання виробничого та інтелектуального потенціалу країни. Мета статті полягає у вивченні чинників і закономірностей трансформації сфери послуг у постіндустріальній економіці, а також маркетингового механізму управління розвитку сфери послуг. Виявлено можливості використання методології маркетингового підходу до управління сферою послуг. Розглянуто наукові праці зарубіжних і вітчизняних вчених, які зробили значний внесок у дослідження проблем управління сферою послуг. В результаті цих досліджень розглянуто достатньо успішне використання різних методик у маркетингу, що базуються на модельних конструкціях, і розрахункових формулах, що застосовуються при проведенні маркетингових досліджень механізму управління сферою послуг, проектуванні каналів розподілу, формуванні цінової політики та вивченні поведінки споживачів. В статті запропонована структура удосконалення механізму управління розвитком сфери послуг на засадах маркетингу та зазначені основні фактори, що обмежують можливості розвитку маркетингових технологій у сфері послуг. Визначено роль і значення маркетингових інструментів для інноваційного розвитку сфери послуг. Істотною причиною відставання розвитку сфери послуг в Україні є недостатнє використання, а в ряді випадків просте ігнорування маркетингового забезпечення, що має пронизувати всі фази життя суб'єкта виробництва послуг і самої послуги.Документ Аудит управління закупівлями в транспортних системах сіті логістики промислового регіону(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Майорова, І. М.; Mayorova, IrinaПредметом дослідження виступають транспортні системи сіті логістики промислового регіону. Об’єктом дослідження – основні критерії аудиту закупівель в транспортних системах сіті логістики промислового регіону. Мета дослідження полягає в визначенні основних факторів розбудови і функціонування ранспортних систем промислового регіону в умовах сіті логістики і надходженні критеріїв аудиту матеріально-технічного забезпечення транспортного процесу в умовах сіті логістики. Методологічною основою дослідження є наукові положення та сукупність способів наукового пізнання транспортних систем сіті логістики. В дослідженні використано методи: історико-логічний (при визначенні сутності транспортних систем в умовах соціалістичного господарства і в умовах сіті логістики промислового міста), узагальнення (при визначенні основних вимог до функціонування транспортних систем промислового міста), факторного аналізу (при визначенні чинників аудиту закупівель в транспортних системах з метою покращення їх функціонування і мінімізації негативних впливів на мешканців і комунікації міста). Результати роботи полягають у визначенні основних показників функціонування транспортних систем сіті логістики промислового міста і критеріїв аудиту закупівельної діяльності в транспортних системах, серед яких найбільш актуальними виступають такі: забезпечення обслуговування всіх територій міста, де є попит на транспортні послуги, доступність для всіх мешканців міста, володіти достатніми можливостями для здійснення перевезень, забезпечувати функціонування ефективної товарної мережі міста, розумними величинами собівартості перевезень і тарифів, виконувати умови безпеки, забезпечувати комунікаційні зв’язки міста. В роботі розглянуто і аспекти співпраці України з ЄС в галузі транспорту. У висновках роботи сформульовано визначення транспортної системи сіті логістики як самостійно функціонуючі системи, до основних критеріїв аудиту закупівельної діяльності в транспортних системах пропонується додати коливання валютного курсі і відношення валют, аудит навколишнього середовища, аудит споживача.Документ Фактори стримування процесів кластеризації в Україні(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Федотова, Ю. В.; Fedotovа, Juliaиконано аналіз причин гальмування процесів кластеризації в регіонах України. Предметом дослідження є теоретичні аспекти функціонування кластерних структур. Об’єкт дослідження – процес формування сучасних кластерних структур. Методологічною основою дослідження стали теорії регіонального розвитку, чинні нормативно-правові акти України, результати проведених автором наукових досліджень. Виявлено, що фактори, які виступають в якості бар’єрів на шляху впровадження кластерного механізму поділяються на проблеми законодавчого характеру та організаційно-економічні проблеми. Встановлено, що вагомим чинником, який виконує роль бар’єра на шляху інтенсифікації кластероутворення, є низький ступінь довіри та пасивна позиція щодо участі у проектах з боку як представників сфери бізнесу, так і з боку органів влади і закладів освіти та науки. Однак слід підкреслити, що найсуттєвіший вплив на доцільність та/або можливість створення кластера чинить специфіка того територіального утворення, в межах якого функціонуватиме дана структура. Крім того, інфраструктура старопромислових регіонів та ступінь здійснених технологічних реформ блокують появу і розвиток якісно нових типів інтеграційних утворень, спрямованих на суттєві технічні нововведення, якими є кластери. Основними рисами кластерних структур у старопромислових регіонах є наступні: інноваційна активність присутня, але вона є вузькоспеціалізованою та має орієнтацію на вдосконалення наявної технології, а не на створення якісно нового продукту; системи генерації та розповсюдження знань (освіта та наука) спрямовані на розвиток традиційних сфер промисловості, відчуваючи при цьому гостру нестачу сучасних спеціалізацій процес передачі технології орієнтований на крупні фірми, а середні та малі підприємства практично не приймають участі у ньому. Результати дослідження можуть бути застосовані представниками органами місцевого управління при розробці стратегічних напрямів економічної політики.Документ Методичні аспекти формування виробничих об’єднань підприємств міжміського пасажирського автомобільного транспорту(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Дмитрієв, І. А.; Шевченко, І. Ю.; Dmytriiev, Ilya; Shevchenko, InnaПредметом статті є методичні аспекти формування виробничих об’єднань підприємств міжміського пасажирського автомобільного транспорту; метою дослідження - виявлення основних умов, за яких формування виробничого об’єднання підприємств міжміського пасажирського автомобільного транспорту є економічно доцільним. Методологію написання статті склали загальнонаукові та спеціальні методи, а саме: метод аналізу та синтезу, системний підхід, статистичні методи (зокрема, кореляційно-регресійний аналіз). Основні результати наукового дослідження полягають у наступному: 1) виявлено, що формування виробничого об’єднання підприємств міжміського пасажирського автомобільного транспорту є економічно доцільним лише при наявності річної потреби у перевезеннях у розмірі, більшому за 3,3 млн. пасажирів; 2) сформовано методичний підхід до вибору способу формування виробничого об’єднання підприємств міжміського пасажирського автомобільного транспорту та, на основі його апробації, ідентифіковано, що організація такого об’єднання на основі технічного переоснащення виробничо-технічної бази діючих підприємств є економічно доцільною при річній потребі населення в міжміських пасажирських перевезеннях у обсязі, більшому за 3,3 млн. пасажирів; на основі реконструкції виробничо-технічної бази діючих підприємств - при обсязі перевезень, більшому за 3,8 млн. пасажирів; на основі розширення виробничо-технічної бази діючих підприємств - при обсязі перевезень, більшому за 4,5 млн. пасажирів; на основі нового будівництва - при обсязі перевезень, більшому за 5,2 млн. пасажирів; 3) надано методичні рекомендації щодо визначення оптимальних розмірів (за критерієм наявності рухомого складу) підприємств виробничого об’єднання міжміського пасажирського автомобільного транспорту на базі оптимізації собівартості перевезень і забезпечення ефективності системи управління підприємствами та, на основі їх практичного застосування, зроблено висновок про економічну доцільність формування подібного об’єднання з підприємств, розміри парку рухомого складу яких не перевищують 400 автобусів.Документ Впровадження системи управління ефективністю роботи пасажирських автобусних станцій(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Дмитрієв, В. І.; Dmytriiev, VоlоdymyrУ статті запропоновані планові заходи щодо впровадження системи управління ефективністю роботи пасажирських автобусних станцій. Розроблено алгоритм впровадження системи управління, який передбачає такі основні етапи: розробка наказу про впровадження системи управління ефективністю роботи пасажирських автобусних станцій; відбір кандидатів для робочої групи системи управління; формування та навчання робочої групи; розробка системи управління ефективністю роботи пасажирських автобусних станцій; розподіл відповідальності між працівниками підприємства; розробка документації для впровадження системи управління; впровадження та моніторинг системи управління; проведення корегувальних заходів. Визначено основні етапи формування та навчання робочої групи системи управління ефективністю, зазначені ділові якості, якими повинні володіти члени цієї групи та розроблено модель щодо забезпечення цього етапу на підприємстві. За допомогою побудови функціональних взаємозв’язків запропоновано функціональний розподіл робіт в процесі виконання функцій системи управління ефективністю роботи пасажирських автобусних станцій. Визначено основні джерела надходження інформації, яка необхідна для виконання функцій системи управління учасниками процесів забезпечення ефективності роботи пасажирських автобусних станцій (фінансові процеси, процеси роботи с персоналом та клієнтами, основні процеси ПАС). Запропоновано схему формування та склад документації щодо забезпечення впровадження системи управління на пасажирських автобусних станціях за допомогою методології IDEF0. Визначено склад та структуру системи моніторингу функціонування системи управління ефективністю. На останньому етапі запропоновані корегувальні дії у разі виявлення недоліків та відхилень у роботі розробленої системи управління.Документ Оптимізація вибору постачальника аутсорсингових послуг портовим оператором(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Онешко, С. В.; Oneshko, SvetlanaУ статті проаналізовані економіко-математичні моделі, які дозволяють оптимізувати витрати та терміни виконання бізнес-процесу портового оператора при виборі постачальника аутсорсингових послуг. Предметом дослідження є практичні засади управління витратами портового оператора на базі аутсорсингу. Мета статті – побудова економіко-математичної моделі процесу вибору аутсорсера портовим оператором. Методичними засадами дослідження є системний підхід до аналізу економічних процесів, базові положення аналізу праць вітчизняних та зарубіжних вчених щодо вибору аутсорсера. Встановлено, що інтереси портового оператора і аутсорсера збігаються при досягненні мети отримання максимального прибутку в одиницю часу. Якщо портовий оператор для вибирає постачальника аутсорсингових послуг, здатного виконати його бізнес-процес за більш короткий час, і при цьому готовий більше платити за це, то і аутсорсеру в цьому випадку вигідно збільшити свої витрати, скоротити терміни та отримати більше доходів. І, навпаки, не маючи можливості встановити більш високу вартість аутсорсингу для портового оператора, постачальник не зацікавлений в скороченні термінів виконання бізнес-процесу, оскільки в цьому випадку його витрати перевищать можливі доходи. Результатом дослідження є побудова економіко-математичної моделі вибору аутсорсера за критерієм інтенсивності прибутку, де параметрами управління виступають витрати портового оператора, термін виконання бізнес-процесу та ризик, пов’язаний з аутсорсингом.Документ Economics of Ukraine’s biodiversity(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Koretskyi, Mykola; Yakymchuk, Alina; Корецький, М. Х.; Якимчук, А. Ю.In the article the analysis of economical state and local management systems of the Ukrainian biodiversity has been done. The biodiversity conservation functions analysis and classification have been carried out. The economic effect of biodiversity functioning has been estimated using forests and swamps ecosystems as an example. The necessity of biodiversity in the GDP of the state has been justified. The study of the concept of sustainable development as the most promising in terms of biodiversity has been investigated. The main methods and tools of biodiversity conservation, the best practices of biodiversity conservation have been learned. The basic measures improving governance biodiversity of Ukraine in accordance with the concept of sustainable development have been ordered. The study was conducted on the basis of a systematic method. Scientific and practical interest in the work is the proposed funding mechanism for biodiversity conservation in the current economic climate of Ukraine. The organizational structure of government biodiversity conservation of Ukraine has been investigated. The effectiveness of government biodiversity conservation has been investigated. The functions of the Ministry of Ecology and Natural Resources of Ukraine as a central body of executive power in the field of biodiversity conservation have been studied and analyzed. The best foreign practices of biodiversity conservation and recommendations for its implementation in Ukraine have been ordered.Документ Сутність інноваційно-інвестиційної діяльності у сфері природокористування(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Навроцький, Р. Л.; Navrotsky, RuslanУ статті розглянуто сучасний стан інноваційно-інвестиційного розвитку Рівненської області, розглянуто сутність інновацій, досліджено інвестиційну політику інноваційних підприємств. Запропоновано напрями ефективного природокористування. Розкрито основний зміст інноваційної діяльності, встановлено що для виробництва нової продукції із застосуванням інновацій необхідно пройти декілька етапів таких як: відкриття та освоєння ринку, запровадження нової еко продукції, запровадження нових сурсозберігаючих технологій, використання екологічних матеріалів, впровадження виробничого процесу та підрив монополії за рахунок випуску продукції. Доведено, що для ефективного впровадження інновацій необхідно окремо розглядати таких два терміни як «інноваційна діяльність» та «інвестиційна діяльність». Встановлено, що головним чинником економічного зростання є показний валового внутрішнього продукту (ВРП). Порівняння частки капітальних та прямих іноземних інвестицій з ВРП показало тенденцію до скорочення частки капітальних та прямих іноземних інвестицій протягом 2009 - 2013 рр. Зростання ВРП спостерігалося протягом 2009 - 2012 рр. У 2013 році цей показник скоротився на 537,4 млн. грн., або на 2,5%. Дослідження динаміки інноваційних підприємств показало, що у розвиток економіки України Рівненська область зробила свій внесок. Тут спостерігалася тенденція до зростання інноваційних підприємств протягом 2009 - 2013 рр. Одним із чинників економічного зростання є впровадження інноваційних процесів, які забезпечують модернізацію економіки як на регіональному так і на загальнодержавному рівні. Метою статті є дослідження сутності інноваційно-інвестиційної діяльності, розкриття змісту та складових інновацій у сфері природокористування.Документ Фінансово-економічна безпека банків(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Лазарева, А. П.; Lazareva, AnastasiaВ статті розкрито основну мету банківської діяльності. Перераховано основні завдання безпеки банківської діяльності, а саме: захист законних інтересів банку і його працівників; профілактика та попередження правопорушень і злочинних посягань на власність і персонал банку; своєчасне виявлення реальних і потенційних загроз банку, проведення заходів щодо їх нейтралізації; оперативне реагування елементів структури банку на загрози, що виникають, та негативні тенденції розвитку зовнішніх і внутрішніх обставин; виявлення внутрішніх і зовнішніх причин і умов, які можуть сприяти заподіянню банку, його працівникам, клієнтам і акціонерам матеріальної та іншої шкоди, перешкоджати їх нормальній діяльності; виявлення та формування причин і умов, сприятливих для реалізації банком своїх основних інтересів; виховання та навчання персоналу з питань безпеки; послаблення шкідливих наслідків від акцій конкурентів або злочинців, спрямованих на підрив безпеки банку; збереження й ефективне використання фінансових, матеріальних і інформаційних ресурсів банку. Наведено сутність таких понять як: «фінансова безпека банків», «економічна безпека банків», «фінансово-економічна безпека банківської системи». Визначено що забезпечення безпеки банківської системи обумовлене взаємодією інтересів банківських установ і суб’єктів ринкової економіки і, та залежить від таких певного ряду чинників. За допомогою аналізу наукової літератури виділено чинники, які впливають на фінансову та економічну безпеку банків. Представлено заходи забезпечення безпеки банків, як на рівні держави, так і на рівні окремих банків. Наведено схему економічної безпеки у системі економічної безпеки України. Розкрито основні показники та їх порогові значення економічної безпеки банківської системи України. Представлено динаміку економічних нормативів банківської системи України, що дало змову визначити стан фінансово-економічної безпеки українських банків. Вказано заходи, щодо підтримки фінансово-економічної безпеки банків.Документ Аналіз фінансової безпеки України(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Сиволап, Л. А.; Sivolap, LarisaУ статті наведено сутність економічної безпеки та розкрито поняття «фінансова безпека». До основних ознак, що характеризують фінансову безпеку віднесено: стан фінансів і фінансових інститутів, при якому забезпечується гарантований захист національних економічних інтересів; гармонійний і соціально спрямований розвиток національної економіки, фінансової системи і всієї сукупності фінансових відносин і процесів у державі; готовність і здатність фінансових інститутів створювати механізми реалізації та захисту інтересів розвитку національних фінансів; підтримка соціальнополітичної стабільності суспільства; формування необхідного економічного потенціалу і фінансових умов для збереження цілісності та єдності фінансової системи навіть при найбільш несприятливих варіантах розвитку внутрішніх і зовнішніх процесів і успішного протистояння внутрішнім і зовнішнім загрозам фінансової безпеки. Перераховано основні складові елементи фінансової безпеки, такі як: бюджетна, валютна грошово-кредитна, боргова, безпека страхового та фондового ринків, банківська. Представлено порівняльний аналіз загроз фінансової і економічної безпеки в сучасних умовах функціонування економіки країни. Детально проаналізовано динаміку індексу інфляції України за 2005-2014 роки та динаміку бюджету України за період 2008-2014 роки, які показали негативний вплив на рівень фінансової безпеки країни. Наведено динаміку індикаторів фінансово-економічної безпеки України та їх порогові значення. До індикаторів віднесено: витрати на науково-технічні роботи, відсотків до валового внутрішнього продукту; рівень інфляції за рік; обсяг внутрішнього боргу; обсяг зовнішнього боргу; рівень монетизації; дефіцит державного бюджету; вартість банківських кредитів; рівень безробіття; номінальна заробітна плата; рівень тінізації економіки; валове нагромадження основного капіталу; відношення темпу росту продуктивності праці до темпу росту заробітної плати. За результатами динаміки індикаторів, визначено, що рівень фінансової безпеки в Україні є дуже низький і потребує впровадження негайних заходів щодо його підвищення.Документ Податкова безпека як складова фінансової безпеки(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Гапонюк, О. І.; Gaponyuk, OlgaВ статті розглянуто сутність поняття фінансова безпека з точки зору різних науковців та визначено, що податкова безпека є складовим елементом фінансової безпеки, від якої залежить розвиток економіки країни. На базі наукової літератури наведено різноманітні підходи визначення поняття «податкова безпека». Перераховано індикатори податкової безпеки до яких відносять: міжнародну податкову безпеку, податкову безпеку держави, податкову безпеку регіону, податкову безпеку платника. Наведено показники за допомогою яких визначають ефективність податкової системи, а саме: індекс концентрації, індекс дисперсії, індекс ерозії, індекс затримки податкового збору, індекс конкретності, індекс об’єктивності, індекс забезпечення податкового збору, індекс витрат на збирання податків. Проведено динамічний аналіз податкової безпеки України за такими показниками як: податковий коефіцієнт, прямі податки, непрямі податки, податкова справедливість; Визначено рівень податкового навантаження за наступними критеріями: податкові надходження до Зведеного бюджету України, податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, ВВП, рівень бюджетного податкового навантаження, зокрема з податку на доходи фізичних осіб, з податку на прибуток підприємств, з податку на додану вартість, власні доходи пенсійного фонду, податкове навантаження на працю, рівень загального податкового навантаження. Аналіз податкової безпеки за представленими показниками показав, низький рівень податкової безпеки України, що потребує впровадження значних заходів від держави щодо підвищення рівня податкової безпеки країни, це в свою чергу, дозволить покращити економічне становище держави.Документ Влияние энергоресурсов на системную трансформацию производственного сектора Украины(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Гамма, Т. Н.; Тащеев, Ю. В.; Gamma, Tatiana; Tascheev, YuriУкраина в сегодняшних реалиях оказалась в ситуации, при которой нехватка энергетического ресурса в любом виде, оказывает катастрофически пагубное влияние на всю экономику страны, а значит и на функционирование предприятий. Учитывая тот факт, что в производстве энергоресурсы могут являться взаимозаменяемыми, появляется возможность в разработке теоретического обоснования «структурной трансформации», результатом которой должна стать новая энергетическая модель хозяйственной системы. Это подразумевает нахождения способов и методов, позволяющих трансформировать производственную систему энергетического хозяйства. Такая трансформация производственного сектора становится возможной, если учесть взаимозаменяемость энергоресурса, объективные законы функционирования рынка и фундаментальные законы сохранения энергии. Для решения данной проблемы были применены следующие методы, методологии и принципы: фундаментальный принцип обобщения путём абстракции, методологию теоретического экономического анализа, экономико-математические методы и метод аналогии. В сложившейся экономической ситуации целесообразно рассматривать именно бифуркационый механизм трансформации производственного сектора Украины, что подразумевает совершенно новые качественные признаки во всём энергетическом комплексе страны и в энергообеспечении функционирования предприятия. Используя в производстве технологии по выработке энергии из природных возобновляемых источников, например, солнечной энергии, можно обеспечить предприятие полностью или частично этим ресурсом в зависимости от технологического процесса. Исследуя энергетический ресурс, можно заметить, что он в своей сущности выступает в многообразии проявлений своих форм в виде: тепловой, механической и электрической энергии, но при этом объединён одним общим: всё это – энергия. На основании произведённого исследования сделано предположение о возможности трансформации энергетической производственной системы за счёт взаимозаменяемости энергии. В свою очередь, взаимозаменяемость энергии и энергоресурса не может быть чётко выражена и обоснована за счёт только экономических методов, данные методы, на наш взгляд, должны быть дополнены фундаментальными Законами сохранения энергии, а также функциональными закономерностями между качественно разными видами энергии, с учётом стоимостных соотношений.Документ Модели и методы оценивания устойчивости производственно-экономических систем(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2015) Ревенко, Д. С.; Revenko, DaniilОбозначено, что в современных динамично меняющихся условиях внешней среды для функционирования производственно-экономических систем все большую актуальность приобретают вопросы моделирования и управления экономической устойчивостью. Проведенный анализ публикаций показал, что вопросы разработки и внедрения моделей и методов оценивания устойчивости производственно-экономических систем разного уровня, не получили достаточного развития, что и обусловило цель исследования – обзор и анализ моделей и методов оценивая уровня устойчивости производственноэкономических систем. Предмет исследования – экономико-математические модели и методы оценивая уровня устойчивости производственно-экономических систем. Указано, что процесс обеспечения устойчивого функционирования производственноэкономических систем заключает в себе решение большого количества сложных задач, среди которых значительный объем занимают процессы моделирования их экономической устойчивости. В статье совершенствовано понятие экономической устойчивости, как способности системы противостоять дестабилизирующим воздействиям и изменениям внешней и внутренней сред благодаря эффективному использованию ресурсов, а также ее умение адаптироваться к этим изменениям, сохраняя при этом свой устойчивый потенциал, целостность структуры в долгосрочной перспективе. Обзор моделей и методов оценивания устойчивости производственно-экономических систем показал, что на сегодня существует три основные группы: модели и методы, в основу которых положены интегральные модели; наборы показателей-индикаторов и пределы их изменения, которые характеризуют экономическую устойчивость системы; критериальные условия экономической устойчивости. Проведенный обзор позволил сделать выводы, что на данный момент существует объективная необходимость усовершенствования и дальнейшей разработки моделей и методов оценивания уровня экономической устойчивости производственно-экономических систем. Обозначено, что разрабатываемые модели и методы должны быть основаны на более формализованном аппарате моделирования, отражать функциональные составляющие как внутренней, так и внешней сред систем, а также баланс между негативными и позитивными факторами.